Джерела креативності: Незручність

Ми живемо в епоху, коли креативність є чи не найціннішим умінням – зокрема і тому, що всі інші уміння за 5-10 років будуть майже повністю замінені роботами і програмами. Однак той самий процес – автоматизація – робить креативність навіть іще більш рідкісною, ніж раніше. Чому? Бо життя стає надто зручним.

Мій улюблений The Economist колись опублікував чудовий текст про користь незручності у нашому житті. У матеріалі перераховуються приклади кількох різних митців, які показують, що невелике ускладення завдань – наприклад, гра на поганій гітарі (замість хорошої) або написання віршів на папері (а не комп’ютері) – активізує наш мозок більше, ніж використання новіших, зручніших засобів. На підтвердження цієї тези також наводиться низка наукових досліджень, одне з яких вказує зокрема, що матеріали уроків краще запам’ятовуються, якщо їх надрукувати “гидким” шрифтом або розсунути далі в часі. Continue reading “Джерела креативності: Незручність”

Advertisements

Нові обличчя: орди демократії

Український виборець завжди охочий до “нових облич” у політиці та управлінській сфері. Однак за весь час Незалежності це прагнення залишається до кінця не втамованим. Яскраві проекти з’являються, проте або дуже швидко розчаровують, або взагалі не справляються з тим, щоби потрапити до влади. Навіть після революцій та криз дуже швидко ключові посади займають люди, яких ми пам’ятаємо іще з 90-тих.

Дмитро Прокопчук і Андрій Пилипенко (праворуч)

Чому щоразу перед виборчим циклом астрологи оголошують тиждень “нових облич”, після чого їх кількість збільшується приблизно вдвічі, – ми традиційно подискутували із Андрієм Пилипенком (АП), моїм товаришем, головою аналітичної служби телеканалу “Еспресо”. Continue reading “Нові обличчя: орди демократії”

Визначення мистецтва

Давати визначення мистецтву – невдячна штука, адже ця сфера настільки вільна за своїм духом і настільки емоційна, що противиться будь-яким обмеженням. Але я вірю у значення слів, я вірю у визначення. Нащо створювати визначення, спитаєте ви? Бо називати все на світі одним словом – незручно.

Фарбоване руно ацтеків. Приблизно 1400 рік виробництва

Безумовно, я тут лише виражаю власний погляд, і хочу вірити, що ми всі достатньо освічені, щоби перестати вдаватися до обмовок про непретензію на істину в останній інстанції… хто взагалі зараз може всерйоз вважати, що претендує на істину?

Continue reading “Визначення мистецтва”

Save The Cat!

Робота Блейка Снайдера “Врятувати кота” чудово вписується в мою рубрику Книги+Кіно, бо це книга про те, як створювати кіно. Втім уроки з неї будуть корисними не лише для кіносценаристів, але й для будь-кого, хто пише будь-які художні сюжети.

Головна ідея “Врятувати кота”: усі кіносценарії працюють приблизно за одним і тим самим планом. Цей план потрібно вивчити і йому слідувати, який би фільм ви не взялися робити. Наскільки це працює – читайте далі в моїй рецензії-конспекті. Continue reading “Save The Cat!”

Вранішня ода

У кожного є своя улюблена пора (або пори) року. Але значно рідше ми говоримо про улюблену пору дня. Нібито всі люблять вечори і частенько ненавидять ранки. І хоча мене теж на роботі вранішні зміни на 6:00 часто вибивають з колії, ранній ранок – це найулюбленіший для мене час.

"Жуляни" о 6:15 ранку
“Жуляни” о 6:15 ранку

Є люди вечірні. Це ті, для кого найбільше задоволення – розслабитися наприкінці дня після роботи з книжкою чи за телевізором. Таких багато і серед інтелектуалів, і серед роботяг.

Є люди ночі. І це не обов’язково готи чи відьми. Це всі ті, хто по-справжньому прокидається лише під вечір. Вони, здається, і весь день проживають заради нічних тусовок… або ж заради нічного креативу.

А я – людина вранішня. Я люблю світ, коли він іще не розігрітий сонцем, людьми і машинами, коли усе ще тільки починається – я люблю усілякі добрі початки. Continue reading “Вранішня ода”

Nimses (огляд соцмережі)

Capture+_2018-04-27-17-13-36Я багато критикував українські соціальні мережі за примітивно-патріотичний підхід у створенні. Також я говорив, що нам потрібні якісь альтернативи Facebook.

Створена минулого року соцмережа Nimses нібито намагається задовольнити обидві мої претензії – вона і одразу цілиться на увесь світ, і принаймні намагається відрізнятися від усього, що нині у світі є. Але наскільки добре це вдається на практиці? Continue reading “Nimses (огляд соцмережі)”