Могилянка мені вже чимось нагадує світську хроніку – частота скандалів зашкалює, вже не кажучи, що вони мають політичний присмак і ширший розголос, ніж чергове розлучення в рядовій зірковій родині. Але цього разу ситуація ще незрозуміліша за середньостатистичний могилянський скандал.

Люди бігають навколо соцмереж і панікують, мовляв президент Академії прогнувся під систему і підтримав Януковича. Насправді, реакція громадськості зрозуміла, але якась вже занадто істерична, враховуючи неоднозначні обставини події. Пропоную розглянути наявні факти, а також деякі мої думки з цього приводу.

Факт №1: Сергій Миронович Квіт, президент Могилянки, разом з іншими представниками інтелігенції (митцями та науковцями – маєте бажання, подивіться повний список) підписав лист, в якому висловлюється підтримка в боротьбі Януковича “з корупційною системою”.

Факт №2: Стиль підписаного листа доволі підлабузницький (з текстом можна ознайомитися тут). Та і сама ідея боротьби Януковича з корупційною системою виглядає, м’яко кажучи, надзвичайно неадекватно. Це викликало шквал критики на адресу Квіта.

Факт №3: Перші розгромні коментарі на аккаунтах Квіта були написані журналістами Телекритики та КоммерсантЪ, Катьою Горчинською та Сергієм Горбачьовим.

Факт №4: Ініціатором самого листа виступила Ольга Богомолець, відомий лікар і бард, людина, яка була на київських виборах кандидатом від блоку “Наша Україна” разом із В’ячеславом Брюховецьким.

Факт №5: Сам Сергій Миронович наразі не пояснив детально своєї позиції, обмежившись сподіваннями, що це піде на краще (почитайте його блог на цю тему).

Судження №1: Особисто я не схильний різко судити про те, що відбулося, принаймні тому, що фактів по справі недостатньо. Я думаю, у Сергія Мироновича були вагомі підстави підписувати цей лист, як і у пані Богомолець. Тому всякі там крики про відставку Квіта, принаймні поки що, суттєво випереджають події.

Судження №2: Я схильний думати, що даний підпис може бути наслідком домовленості з владою задля повернення частини бюджетних місць. Допускаю можливість тиску на Квіта з інших причин, але для мене очевидно, що дана позиція не є особистою думкою Квіта, а підписання є елементом політичних торгів. Якщо так, то до всієї цієї ситуації слід ставитися обережно і з розумінням.

Судження №3: Найбільш емоційне, найбільш суб’єктивне. Нападки журналістів на Квіта викликають у мене відчуття заказушного інформаційного вбивства. Подібне нещодавно трапилося із Романом Потеряйком, головою Студколегї, про якого написали, що він взагалі любить Табачника і люто ненавидить цю проклятущу Могилянку. Після того Ромі довелося писати пояснення. Розумію, що Квіта за руку ніхто не тягнув підписувати, але щось подібне в цих ситуаціях є.

Advertisements