Хай не буде тобі інших богів передо Мною! (Вихід 20:3). Це перша Заповідь Господня. Найвища, найголовніша. З неї починається християнство.

Згадайте Оруелівське “Свобода – це рабство”. Здається, що це маніпуляція свідомістю, але на практиці це правда. Ще Платон в своїй “Державі” писав, що абсолютна свобода призводить до абсолютного рабства. Заради збереження свободи її необхідно обмежити. Чи можна аналогічно сказати про віру? Чи означає віра невірство? Цілком – це випливає з Першої Заповіді.

Віра в щось одне обов’язково потребує нехтування і презирства до інших форм та об’єктів віри. Віра в Христа за Біблією – це передусім ВІДСУТНІСТЬ віри в будь-що і будь-кого, окрім Христа. Саме тому агностицизм і загальний екуменізм є непоєднуваними з християнством попри сподівання шанувальників мультикультуралізму і толерантності. Помиляється той, хто вважає, що може водночас вірувати в Христа і, наприклад, в існування Дао, хоча багато принципів обох релігій дійсно перегукуються. Не всі релігії ведуть до Одного Бога. Це ключовий принцип християнства, який водночас є найбільш конфліктним і неприйнятним в постмодерні.

Проте, якщо хтось вважає, що християнська віра обмежує волю людини, то це не так. Навіть навпаки – віра в Христа – це свобода від віри в розбиті дзеркала, чорних котів, карму, астрологію, гадання, магію чисел, матінку-природу, сонце і навіть самих людей. Хороший християнин має бути доволі цинічним скептиком, коли йдеться про всі ці перелічені вище речі.

І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, він дає нагороду. (Євреїв 11:6)

Advertisements