Обивательство – це об’єктивна реальність. Іноді може виникати ілюзія, ніби всі наші уявлення про “більшість” є абстрактними, а всі люди навколо – безсумнівно, є індивідуальностями, але це помилкова думка. Завжди, коли стикаюся із побутом таких людей, для мене це ніби душ із льодяною водою, надзвичайно гостро відчуваю свою відчуженість від їхнього світу.

Обивателі – цілком конкретні особи і їх багато, більше того, їх завжди буде більшість. В цьому і полягає основна проблема з ними: у їхній кількості. Наразі цей факт лишається основним і найультимативнішим аргументом проти будь-яких проявів прямої демократії.

Найпростіше, звісно, сказати, що обиватель – це той, чий наступний день буде таким самим, як і вчорашній. Але це дуже узагальнено і неточно. Суть обивательства не зводиться до повторюваності та одноманітності, хоча ці дві характеристики є невід’ємними. Так само не є вирішальним, хоча є невід’ємним, і споживацтво – воно є проявом сучасної епохи, обивательство ж існує значно довше.

Чи не найголовніша риса обивателів, яку я вбачаю – це поверховий світогляд, що межує із відсутністю будь-якого світогляду. Їм плювати і на історичну пам’ять, і на соціальну справедливість, і на вільний ринок, і на всі ці інші розумні речі, якими живе політичний, творчий чи академічний світи. У них немає цілі в житті, окрім… просто жити – їсти, спати, заробляти гроші, купувати речі. Їм можна позаздрити, адже вони ніколи нікуди насправді не поспішають.

Мислення обивателя надзвичайно стереотипне. Вони не зможуть не називати кавказців чурками. І зовсім не через ксенофобію! А просто тому, що вони так звикли. Обивателя складно перевчити від того, до чого він звик.

Якщо вони здобувають освіту, то тільки тому, що “так прийнято”. З цієї ж причини вони роблять більшість речей у своєму житті. Обивателі схильні думати, що дорожче=якісніше, а знижка=вигідно. Вся ця тупа реклама в Інтернеті та на телебаченні насправді має ширшу аудиторію, ніж може здаватися. Саме смаки “більшості” змушують телеканали показувати брєдові історії про інопланетян замість якісної аналітики, а виробників харчової продукції випускати фарбу з цукром замість нормальних напоїв.

Обивателі не є обов’язково дурними, але радше – немудрими, короткозорими і статичними. Просто вони не бачать сенсу в освіченості, а їх мудрість зводиться до байок і пліток про особисте життя сусідів та родичів. Між собою обивателі відрізняються за успішністю, але вона зводиться переважно до удачі, тому обивателі можуть траплятися іноді і на керівних посадах.

Не власні таланти чи досягнення змушують почуватися інакшим в присутності обивателя, це сам обиватель дає зрозуміти, що ти не такий, як усі, ненормальний, імовірно навіть психічно хворий, маніяк, який не відчуває емоцій “нормальних” людей, і тобі, неправильній людині, просто не дано зрозуміти, як взагалі можна слухати шансон або попсу чи жити заради чогось іще, окрім заробітку на завтрашній день.

Обивателі не посеред нас. Це ми посеред них.

Advertisements