Life is a Library

Люди схожі на книги, а точніше – на літературу в цілому. Є серед них енциклопедії, глянцеві журнали, вранішні газети і агітаційні листівки. Якісь написані Достоєвським, якісь – Чаком Палаником, а ще є тексти Жадана. Деякі з них відкриті, інші закрити, треті – відкриті, але не на тій сторінці… 

Є люди, які схожі на журнали мод – через них ви почуваєтеся гидкими. Інші подібні до товстелезних філософських томів, де проста (та іноді сумнівна) істина розмазана по невимовній кількості сторінок невимовною кількістю повторів із невимовно складними словами – це нудні, але напоказ “розумні” книжки. Іноді на старості людина стає подібна до старої газети – вона постійно розповідає про якісь часи, які вже давно минули.

Аби зрозуміти деякі книги, буває необхідно перед цим почитати інші книжки з цієї ж категорії. Як і у випадку з книжками, ми іноді “виростаємо” з людей. Не лише у тому сенсі, що вони передають нам досвід, але й у тому сенсі, що на певному етапі їм просто більше нічого нового нам сказати, а їх “перечитування” не принесе ані користі, ані задоволення. Але є інші книжки, які ми проносимо із собою крізь усе життя. Одні – як практичний посібник, інші – як джерело натхнення, а треті – просто тому, що вони колись для нас відкрили якусь істину.

І у всіх різні смаки: хтось читає виключно аналітичні бізнесові журнали, інші полюбляють розважальну літературу, але головне – не скільки книжок ви прочитали, а які і що ви з них винесли для себе. Як і у випадку з книжками, деякі з яких варто спробувати на смак, інші слід швидко проковтнути, і лише дуже нечисленні варті ретельного пережовування – так само і з людьми.