Якщо б мене спитали: про що Біблія? Я би відповів, що це книга про жертвоприношення Бога – ось така проста і унікальна в своєму роді річ.

Старий Заповіт пояснює, чому це жертвоприношення стало необхідним – ми дізнаємося про гріхопадіння людини (Буття 3), про Закон, яким Бог засуджує світ (Вихід 20), про обрання народу Ізраїля для народження серед його нащадків Месії (Буття 12). Новий Заповіт описує події Пришестя Втіленого Бога на землю задля здійснення жертвоприношення. Крім цього, Бог давав настанови, як би Він хотів, що ми жили (євангельські притчі), оголосив умови звільнення людей з-під влади гріха (Марка 16:16), а також попередив про Кінець Світу і що це зовсім не кінець. Основна відмінність між Старим і Новим заповітами – це перспективність чи ретроспективність відносно тілесного приходу Христа в наш світ.

Христу присвячений найбільший фрагмент Апостольського Символу Віри. На те християнство і називається християнством, що ключовою особою в ньому є Христос. Всі інші теми – сотворення світу і Апокаліпсис, якою має бути церква, обов’язки чоловіків і жінок – це важливі, але другорядні речі. Історії про відступи старозаповітного Ізраїлю від Слова Божого – безумовно, повчальні, але ще менш критичні. Навіть чуда, які творив Христос, – це не стільки докази Його божественності, скільки прояв Його милосердя відносно смертних людей, яких Він зустрів.

Найголовніше в християнстві Месія провіщає сам: любити Бога і ближнього свого (Матвія 22:36-40), хрестити і навчати в Імення Господнє (Матвія 28:19), приймати Причастя і очікувати Христового Повернення (Матвія 26:26-29).

Advertisements