(Попередні три уроки стосувалися найфундаментальніших речей у християнстві: віра в Христа, роль Святого Письма, гріховність людини. Але перш, ніж рухатися далі до традиційних тем, я хочу розглянути актуальні проблеми сучасного християнства. Так будуть поставлені питання, що дозволять в подальшому торкнутися тем гріха, добрих діл, страждань, молитви, функцій церкви та інших).

Християнська Церква завжди перебуває в очікуванні Кінця Світу і це спокушає багатьох проповідників уважно вишуковувати ознак його наближення. Часто до таких відносять факти, що Євангеліє проповідується по всій землі (Матвія 24:14) або що чим далі більше християнство терпить випробування. Найбільшими з таких випробувань в інформаційну епоху глобалізації та споживацтва часто вважаються наступ мусульманства та легалізація гомосексуалізму. Насправді, ці речі не є новими, як і не є настільки вже складними випробуваннями для Церкви…

Якщо подумати, то ввесь світ лежить у злі (1 Івана 5:19), а ще немає нічого нового під сонцем, каже Еклезіяст (1:9). Згадаймо, як жилося старозаповітним євреям: єгипетський полон, вавилонський полон, постійні війни, деспотичні царі і т. д.. А ще це був єдиний народ на всій планеті, який був вірним Богові, але попри це вони вистояли. Згадаймо також і перші століття по Різдві. Християн переслідували, світ навколо був язичницьким, але їм вдалося охрестити Європу і Малу Азію.

Безумовно, забудова західних столиць мечетями несе константинопольску перспективу для християнського світу – можливо, колись нам доведеться повертатися до катакомб. Як на мене, це не так і погано: буде привід подумати екзальтованим харизматам, лібералізованим католикам та аскетам-православним, що ж було зроблено не так. Але мусульманам чинять опір секулярні, тому нова загальноєвропейська реконкіста, можливо, і не знадобиться.

Щодо легалізації гомосексуалізму – це, безумовно, гріх, але далеко не єдиний із легалізованих державами. Як і, скажімо, пияцтво, гомосексуалізм – наслідок виховання і культури, а це не можна обмежити виключно юридичними законами. Головне тут, як на мене, зберігати чистоту віросповідання і не вінчати гомосексуалістів у церкві, як це роблять уже чимало ліберальних церков. Антипрайди (як і акції проти абортів або лобіювання права прибивати хрести до будівель) – цілком допустимі інструменти впливу, але паніка з приводу легалізації гомосексуальних шлюбів, як на мене, зайва.

Єдиним суттєвим і по-справжньому небезпечним випробуванням постмодерної епохи є агностицизм. Він і є тим порушенням Першої Заповіді, що веде до порушення всіх решти. Відсутність віри в будь-що конкретне, сумнів у існуванні “правильного” і “неправильного”, переконання, що всі шляхи ведуть до одного результату або що результат взагалі не має значення – ці речі, на відміну від мусульманізації чи гомосексуалізації Європи, є непомітними і не здаються страхітливими. Але саме агностицизм зводить релігійне до рівня особистих емоційних переживань, делегітимує проповіді Слова Божого та забороняє на моральному рівні будь-яке протистояння тій же мусульманізації чи гомосексуалізації. Агностикам не можна заборонити одружуватися чи будувати мінарети, але, що важливіше, їм не можна пояснити, що Біблія є Словом Божим.

Агностицизм і є, понад усі інші речі, ознакою наближення Кінця, як про це передбачалося, що люди матимуть вигляд благочестя, але відрікатимуться сили Божої (2 Тимофія 3:5) і що науки Божої триматися не будуть (2 Тимофія 4:3).

Advertisements