Принцип sola fide (тобто “лише віра”) – наріжний камінь усього лютеранства. Ця доктрина означає, що людська душа спасається не через добрі діла, які ми учинили, а виключно через віру в Христа (Римлян 3:28). Цей принцип ґрунтується на іншій доктрині, яку ми вже обговорювали – sola Scriptura (“лише Писання”). І дійсно, більшість релігійних практик, які вимагають від людини її власних зусиль для спасіння (у вигляді посту, пожертви чи паломництва), ростуть із апокрифічних, себто сумнівних, книг, які містили суперечливі твердження відносно того, що проповідувалося у більшості ранньохристиянських громад. В даних пунктах буде пояснена природа віри, а також її зв’язок із добрими ділами.

1. Віра в Христа є необхідною умовою спасіння. “Якщо визнаєш своїми устами Господа Ісуса й повіриш у своєму серці, що Бог підняв Його з мертвих, то спасешся” (Римлян 10:9), “бо так Бог полюбив світ, що дав Свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне” (Івана 3:16).

2. Віра надається Богом. Людина сама не здатна увірувати. Чому? Написано: “Ви спасенні благодаттю через віру, і це не від вас, це Божий дар, не від справ, щоб ніхто не хвалився…” (Ефесян 2:8-9). Отже, чи людина має волю? Так, але воля людини полягає не в тому, що вона “вибирає Бога” (як в це вірять баптисти та агностики), а в тому, що вона може опиратися Богові або не опиратися. Грішна природа за замовчуванням змушує нас опиратися. Саме тому люди часто навертаються до віри в часи найбільшої безвиході – коли вони розчаровуються в богові, якого вони вбачали в собі і власних зусиллях або в інших людях.

3. Віра спричиняє людину до добрих діл. “Бо ми – Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували” (Ефесян 2:10). “Створені в Христі Ісусі” означає “охрищені (і навчені)”, тобто такі, хто увірував. Але тільки добрі вчинки внаслідок віри є богоугодними. Саме по собі добро має мало сенсу, відтак атеїстичний клич “Я можу бути хорошим і без Бога” є цілком справедливим, але суть віри не в тому, щоби “бути хорошим” – це лише один із її наслідків.

4. Відсутність добрих діл може бути ознакою відсутності віри. “Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл – мертва!” (Якова 2:26) Проте зворотнє не стверджується, тобто наявність добрих діл не обов’язково значить, що людина віруюча. Приклад тому: критиковані Христом фарисеї, про яких Ісус чітко зазначає, що вони формально дотримуються всіх церковних приписів.

5. Віра спонукатиме до молитви. Але, знову ж таки, молитва не творить віру, віру творить лише Євангеліє.

Співвідношення віри і діл приблизно як співвідношення квитка закордон та валюти країни, в яку ви відправляєтеся (вибачте з такий звульгаризований приклад). Тобто без віри ви просто не потрапляєте на Небеса, але із тексту Біблії видно, що різні добрі діла можуть мати різну винагороду від Бога. “…незабаром приходжу, і зо Мною заплата Моя, щоб кожному віддати згідно з ділами його” (Об’явлення 22:12).

Advertisements