Фільм “Час” із Джастіном Тімберлейком, на жаль, так і не змусив дивитися на свій годинник із занепокоєнням. (Спойлери зведені до мінімуму).

Жанр: антиутопічний бойовик.

Відносно недалеке майбутнє, людство винайшло технологію, що зупиняє старіння організму людини в 25 років. На 25-ий день народження кожен отримує один рік часу на свій персональний таймер (див. картинку). Час постійно спливає, але його можна заробити і також використати як валюту. Наприклад, подзвонити з вуличного телефону вартує одну хвилину вашого життя. Якщо часу не лишається, стається невідворотний серцевий напад і смерть.

Ідея стрічки, як на мене, геніальна. Вона витягує фільм. На її основі можна було би написати чудову книжку-антиутопію.  А от реалізація ідеї – така собі.

По-перше, основна думка має доволі неглибокий, поверхнево марксистський розвиток. Майже всі персонажі фільму постійно тільки і торочать про нестачу часу.

По-друге, діалоги трошки тупуваті і гра більшості акторів доволі посередня. Ще лишають сумнівний осад моменти, коли у головного героя лишається 2 хвилини на таймері, а він за цей час встигає пробігти піврайону і знайти собі поповнення. Хіба його не повинна охоплювати паніка?

По-третє, як людина, яка відвідує курс “Відеовиробництво”, гнівно заявляю: у фільмі ЗАМАЛО ЛОКАЦІЙ! Все обертається навколо трьох-чотирьох місць, які герої відвідують знову і знову. Скажімо, йдеться про різні “часові зони” (які відповідають різним соціальним класам). Увага глядачів переноситься із 12-ої зони до 4-ої і назад. А де все те, що між ними? Як там живуть люди? Що взагалі виробляється в світі, окрім годинників? Лишається багато питань, на відповіді на які авторам фільму просто не вистачило часу.

Висновок: 3/5 (стрічку можна дивитися, але особливих вражень вона не лишає).

Advertisements