Любити своїх ворогів – це чи не найтяжчий із усіх приписів Христа. Але чи хотів Він зробити нас жертвами, коли промовляв: “А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, – підстав йому і другу“? (Матвія 5:39). Мститися не можна, а прощати слід за найменшої нагоди. Здається, що це архаїчний ідеалізм, ірраціональний мазохізм у вищий мірі. Але дещо неочікувано ідея прощення знаходить своє підтвердження в теорії ігор.

 

На основі повторюваної дилеми в’язня було придумано групову гру-тренінг. Завдання гри: заробити якомога більше очок:

  1. Є кілька ізольованих одна від одної команд. У кожної з них по 10 очок.
  2. В кожному раунді вони радяться всередині себе, що будуть робити відносно кожної іншої команди (почергово).
  3. Є два варіанти дій: допомагати або ворогувати.
  4. Результат дій команд розраховується попарно у відповідності з такою таблицею після кожного раунду:
Команда А допомагає
Команда А ворогує
Команда Б
допомагає
Кожна команда
отримує по 3 очка.
Команда А забирає
у команди Б 4 очка
Команда Б
ворогує
Команда Б забирає
у команди А 4 очка
Обидві команди
втрачають 2 очка

Такі ігри не закінчуються крахом всіх команд лише в тому випадку, коли хтось планомірно “зупиняє зло на собі”. В межах гри вони все одно матимуть ризик програти, якщо інші команди не виявляться свідомими політики ефективного співробітництва. Але якщо не зупиняти зло на собі, програють всі.Отже, нібито найвигідніший варіант – коли ви нападаєте, а ваш опонент наївно вам допомагає. Але на цьому гра не закінчується. Опонент, більше вам не довіряє і починає оборонятися в наступних раундах, ви обоє втрачаєте очки, доки не вийдете в мінус. У вас буде, імовірно більше очок, але нагадаю суть завдання: ЗАРОБИТИ. А ви не заробили – ви втратили. Просто втратили трошки менше, ніж інші.

Чому вчить нас ця ситуація? Слова про другу щоку не слід сприймати геть буквально, адже якщо на ваших близьких нападають, ви повинні їх захищати – в тому числі і грубою фізичною силою. Але в цілому ми маємо усвідомити, що помста нічого не вирішує. Ворожнеча породжує ворожнечу, кооперація породжує загальне благо.

Тим паче, коли ми гніваємося, ми не повинні зганяти свій поганий настрій на інших. Написано бо: у гніві не грішіть! (Ефесян 4:26). Прощати своїх ворогів слід хоча би вже тому, що всі ми грішні за природою, хоча кожен по-своєму, ми всі на одному і тому самому кораблі, який тоне. We’re all in it together. Різниця між нами лише в тому, що хтось вдягає рятувальний жилет віри, даний Богом, а хтось намагається самотужки перепливти океан.

Advertisements