Раніше я вже публікував деякі міркування, які допомагають уникати конфліктів або гасити їх. Але цими днями для мене актуальне інше питання: як боротися із перманентним стресом? До речі, саме цю тему ми обговорювали на останній парі перед сесією в Школі журналістики. Журналістика – одна із найбільш стресових професій і всю її стресовість я вже значною мірою відчуваю на собі.

Як завжди, я зробив коротенький підсумок зі своїх міркувань і представляю його на розсуд читачів. 

ПЕРШЕ. СКОРОЧУЙТЕ КІЛЬКІСТЬ ЗАВДАНЬ. Ситуація із психікою подібна на типову комп’ютерну гру: ваші вороги здебільшого беруть кількістю, а не якістю. Дейл Карнегі зазначав, що людська психіка подібна до старезного дуба, який міцно вистояв шторми і блискавки, пережив ураган, а потім був роз’їдений зсередини дрібненькими жучками і зрештою упав. Ці “жучки” – це дрібні побутові проблеми.

Справді, більшість навіть доволі скромних людей активізуються перед якимись глобальними нещастями, загартовуються, іноді навіть перероджуються у кращі версії самих себе. А от проти того, що вас штовхнули в метро, ви посварилися із другом, невчасно полетіло щось у вашому комп’ютері – проти цього ані ваш організм, ані свідомість не спішать активізуватися. Комусь вдається не звертати уваги на ці дрібні проблеми, комусь вдається дуже переконливо робити вигляд, що вони не звертають уваги, але “жучки” роблять своє: породжують легке розчарування і зовсім трошки втомлюють. Біда настає тоді, коли їх кількість накопичується і вже стає просто не сила терпіти, хочеться кинути все, поїхати світ за очі або навпаки – цілими днями не вилазити з ліжка.

Рішення полягає в скороченні кількості проблем, а воно неодмінно потребує розстановки пріоритетів:

  1. за важливістю. Якщо ви знаєте, що важливо, а що ні, ви з легким серцем можете відмовитися від того, що є некритичним для вас і проблем стане менше.
  2. за нагальністю. Якщо ви чітко розумієте, що слід зробити в першу чергу, а що можна лишити на потім – ви швидше скоротите кількість завдань, а відтак і рівень свого хвилювання.
  3. за складністю. Якщо ви усвідомлюєте, що не всі проблеми реально подужати, ви можете принаймні спробувати справитися із простішими “жучками”, поступово скорочуючи їх ряди.
«Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного? Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!»
(Мт. 6:27, 34)

ДРУГЕ. НЕ СПРИЙМАЙТЕ ЛЮДЕЙ НАДТО СЕРЙОЗНО – ВОНИ ЛИШЕ ЛЮДИ. Не думайте, що там інші про вас думають. Насправді, більшість людей настільки безнадійно егоцентричні, що у них просто немає часу щось там про вас, хороше чи погане, думати – вони зайняті обдумуванням самих себе. Цю істину я вже почув від достатньо великої кількості людей, щоби зрозуміти, що вона правдива.

Не переймайтеся, якщо вас критикують/ображають/поливають брудом. Можливо, це не ваша проблема, а проблема  того, хто критикує…

  1. По-перше, “ніхто не б’є мертвого собаку“, якщо до вас є претензія, то значить ви вже достатньо важливі для людини, аби вона взагалі звернулася до вас.
  2. По-друге, імовірно, корінь критики зовсім не у тих речах, за які ви боретеся чи в які вірите, а в банальній ірраціональній неприязні до вас або поганому настрої того, хто критикує.
  3. По-третє, як би переконливо вас не поливали брудом, це всього лише слова. Ви завжди маєте шанс своїми справами спростувати будь-які закиди.

Пам’ятайте також, що ми живемо в часи постмодерну. Якщо вас кинули ваші друзі або звільнили з роботи – шукайте іншу роботу та інших друзів – є велика імовірність, що вони будуть  кращими за попередніх.

Не тримайтеся ні за що: ні за людей, ні за речі, ні за ваші життєві цілі.

ТРЕТЄ. ВДАВАЙТЕСЬ ДО СМИРЕННЯ. Знаю, це простіше сказати, ніж зробити, але якщо попередні засоби не спрацьовують, то просто змиріться із реальністю навколо вас. Якщо все на світі котиться під три чорти, спробуйте зробити downshifting для ваших життєвих пріоритетів:
  1. якщо геть усе валиться з рук, не тримайтеся ні за що – відпустіть, перестаньте прагнути до цих речей, а потім почніть знову – з тих завдань, які даються найпростіше.
  2. скажіть самому собі, що ваша розбита мрія – це лише один із багатьох доступних шляхів, є інші, можливо даний провал – це привід почати все спочатку, привід, якого ви вже давно чекали.
  3. не лайте Бога чи долю за ваш провал. Імовірно, за багато років ви зрозумієте, скількох проблем уникли завдяки ньому.

ЧЕТВЕРТЕ. ЗНАЙДІТЬ СВОЮ ВІДДУШИНУ. Спорт, мистецтво, комп’ютерна гра або гра на скрипці, риболовля або сімейний затишок – все те, що відновлює ваші моральні сили, але при цьому не шкодить здоров’ю (як наприклад, пияцтво) – це святе. І не треба шукати якогось практичного застосування цій діяльності – ваші спокій та розвага і є найвищою суттю цього заняття. Кожній людині варто відводити час на тижні для своєї віддушини і ставитися до неї не менш серйозно, ніж до роботи.

Дейл Карнегі говорив про релігію як про чудовий варіант такої віддушини. Його тези підтверджуються багатьма соціологічними дослідженнями: активне сповідання віри стоїть в одному списку факторів щастя із наявністю родини та матеріальним багатством.

Advertisements