Зимова Ніч

Заметіль у вечірньому Києві…
Сипле сніг, вистилає він вулиці,
Ніби порох, що з зір висипається.
Волоцюга, до землі він тулиться. 
І на схилі гори віковічної
Він ще має, до чого чіплятися –
Храм Господній стоїть там освічений
Ліхтарями нічними. Зізнайтеся:
Все прекрасно у пізній прогулянці!
Дух Святий і різдвяний в повітрі цім.
Сипле сніг, вистилає він вулиці
Міста древнього, міста величного,
Що легендами дихає тихими,
Перехожих вночі гріє вікнами,
Що в будинках, снігами заметених,
Помаранчево світять промінням
Крізь зимової ночі похмурості
І крізь казку, що тихо рождається,
Що у храмі сьогодні співається.
Тихий сніг, що навчає нас мудрості…

25 грудня 2007

Цей вірш було написано, коли я відпрацьовував у приймальні президента Могилянки на першому курсі.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s