Заметіль у вечірньому Києві…
Сипле сніг, вистилає він вулиці,
Ніби порох, що з зір висипається.
Волоцюга, до землі він тулиться.
І на схилі гори віковічної
Він ще має, до чого чіплятися –
Храм Господній стоїть там освічений
Ліхтарями нічними. Зізнайтеся:
Все прекрасно у пізній прогулянці!
Дух Святий і різдвяний в повітрі цім.
Сипле сніг, вистилає він вулиці
Міста древнього, міста величного,
Що легендами дихає тихими,
Перехожих вночі гріє вікнами,
Що в будинках, снігами заметених,
Помаранчево світять промінням
Крізь зимової ночі похмурості
І крізь казку, що тихо рождається,
Що у храмі сьогодні співається.
Тихий сніг, що навчає нас мудрості…
25 грудня 2007
Цей вірш було написано, коли я відпрацьовував у приймальні президента Могилянки на першому курсі.
Дамітріанство 