Сніг, як попіл, за вікном –
Вгору-вниз, вгору-вниз.
Пелюстки холодні геть летять кудись.
Все проходить, все розтане, все мине колись.
Затуманив сніг мій світ.
Ще мете, знов мете,
Темно-біле небо із землі росте.
Сніг зітре усе на світі, все в житті не те.
Монстри, привиди ідуть!
Не хотів? Не просив?
Постаті похмурі в світлі ліхтарів.
Пам’ять вибілить начисто заметіль часів.
Продуває крізь бетон
Злісний вир, темний вир.
Світло неспокійне ллється із квартир.
Всі ми жертвами падемо голубих полярних зір.
6.07.2009
Дамітріанство 
Гарно.
Розмір і рифмування подобається теж.