В даному записі я намагаюся науково-популярно, по-журналістськи пояснити, що таке постмодерн. Саме тому я не буду вдаватися в деталі кожної концепції та імена дослідників, натомість спробую підсумувати максимально лаконічно і зрозуміло основні їх думки. 

По-перше, теорії постмодерну твердять, що історія людства ділиться на три великі етапи:

Домодерн (він же Перша Хвиля) – об’єднує рабовласництво та феодалізм. Релігія займає ключову роль в житті людей. Світом правлять аристократія та клір. Джерелом багатства вважається земля. Символ: млин.

Модерн (Друга Хвиля) – період індустріалізації та держав-націй. Наука заміняє релігію як спосіб пізнання, а політичні ідеології заміняють релігію як програму організації суспільства. Світом правлять бюрократи та капіталісти. Джерелами багатства є пролетарський труд та буржуазний капітал. Символ: паровий двигун.

Постмодерн (Третя) – те, що настає, коли політичні ідеології втрачають свою силу, а їм на зміну приходять субкультури, коли держави-нації відступають під натиском транс-національних корпорацій, коли інформація починає відігравати ключову роль в економіці. Символ: Інтернет.

Отже, постмодерн – це в першу чергу історична епоха. Постмодерн, інформаційне суспільство, нетократія, Третя Хвиля – це не одне і те саме, радше грані одного і того ж явища, але якщо хтось ці терміни вживає як синоніми, в тому немає проблеми. Тепер трошки розберемося власне з термінологією.

Постмодерн – стосується передусім сфер мистецтва та філософії. В цих сферах постмодерн означає відсутність однозначних істин та правил. Весь світ розглядається як щось уявне. Ліотар говорить, що на зміну метанаративам, міфам та легендам приходять мовні ігри. Окрім того, постмодерн проголошує неможливість винайдення чогось нового, тому постмодерне мистецтво приділяє особливу увагу компіляції, пародії, інтертекстуальності та зміни формату, зокрема, в мистецькі твори додається всякого роду інтерактивність.

Інформаційне/постіндустріальне суспільство – тут акцент на соціально-економічному аспекті. Кількість працівників сфери обслуговування значно перевищує кількість заводських пролетарів. Населення вже не страждає від голоду, але натомість споживання продуктів набуває символічного змісту, звідси виникає конс’юмеризм, споживання заради самого споживання. Звісно, цей стан настав далеко не по всій планеті, відтак можна судити про відносність переходу між епохами

Третя Хвиля починається тоді, коли людство усвідомлює, що ресурси планети скінченні і необхідно розвивати “зелені” технології, шукати альтернативних джерел енергії і т. д. Окрім того, теорія Хвиль Елвіна Тоффлера говорить, що Інтернет поверне людину з роботи в офісі чи на заводі додому і надасть більше вільного часу.

Нетократія – політична складова постмодерну, теорія Яна Зодерквіста та Алєксандра Барда. Як раніше влада перейшла від аристократів до капіталістів, тепер вона переходить до нетократів – якщо по-простому, то це люди, які володіють ексклюзивною інформацією, знайомствами, авторитетом та організаторським талантом. Іншими словами, це ті, хто реально приймають рішення.

Ясна річ, поява нетократів, постмодерної течії в мистецтві, Третя Хвиля не трапилися одночасно. Так само, як перехід до модерну відбувався поступово через Реформацію, Відродження, Промислову та Французьку революції, так і постмодерн поступово входить в наші життя.

Нарешті, поговоримо про фактори, які вплинули на виникнення постмодерну і які характеризують його наявність.

Глобалізація – іде поруч із регіоналізацією. Нації-держави відмирають під дією, з одного боку, міжнародних корпорацій, наддержавних та громадських утворень, з іншого боку, під дією внутрішніх сепаратистських сил та груп інтересів.

Акселерація життя – Інтернет та інші технологічні досягнення не звільняють людину, а навпаки, змушують її працювати 24/7 без відпустки.

Надзвичайно великий вибір всього – про це найкраще розповів Баррі Шварц. Суть в тому, що наявність 100 видів джинсів підвищує очікування і в результаті викликає розчарування, але не джинсами, а собою, бо ми нібито не змогли здійснити правильний вибір, хоча мали всі можливості для цього.

Кліпова свідомість – життя пропонує надто великий вибір професійних шляхів, зацікавлень та хобі, товарів, друзів, стилів життя, життєвих цілей та цінностей, крім того, вміння, які потрібні для соціального успіху також постійно змінюються – вчора піарщик був крутий, сьогодні він раб. Через такий стан речей кількість людей, які бодай в чомусь глибоко розбираються, невпинно скорочується, всі поступово стають “спеціалістами широкого профілю”.

Атомізація індивіда – оскільки істини більше немає, кожна людина придумує собі власні правила життя, а відтак знайти однодумців стає все важче. Це призводить до самотності в натовпі, відірваності від світу навіть попри те, що весь світ на зв’язку з вами через Інтернет. І за Зігмундом Бауманом людина, як і у помилковості власного вибору джинсів, у своїй самотності може винуватити лише себе.

Ну от, і на все це пішло менше семисот слів. Додаю корисні джерела, кому цікаво дізнатися більше (забивайте в пошуковик):

  1. Джин Вейз Младший. Времена постмодерна
  2. А. Бард, Я. Зодерквист. Нетократия
  3. Элвин Тоффлер. Третья Волна
  4. Barry Schwartz. The paradox of choice
Advertisements