Про економічну доцільність сегрегації

Як ви думаєте, чому існують окремі туалетні кімнати для чоловіків та жінок? Поверхові історики пояснюватимуть це етичними міркуваннями або культурою, але цілком очевидно, що туалети розділені за статевою ознакою з міркувань економіки.  І тут вперше я абсолютно щиро визнаю, що чоловіки дійсно знайшли спосіб експлуатувати для власної користі слабкість жіночої статі. Подивіться на черги в туалетні кімнати будь-де: в жіночий туалет черга завжди довша, в чоловічий її може взагалі не бути. Якби чоловіки і жінки, за принципом рівності, ходили в один туалет, це би значно скоротило час чоловіка для розваг і роботи – цей час він би проводив у нескінченних чергах до туалету “унісекс”. З одного боку, якби чоловіки та жінки однаково страждали – це ніби соціально справедливіше, але вивільняючи час чоловіка, ми забезпечуємо тим самим додаткове економічне зростання (частку якого отримують всі члени суспільства), якого не було би, якби обидві статі мали мучитися в одній черзі.

ЛІКАРНІ. Аналогічна ситуація з багатьма речами. Сегрегація за природними ознаками має абсолютно об’єктивну економічну користь для всіх. Наприклад, сьогодні я побував ще раз у черзі до лікаря. Із 5-ти людей переді мною одна студентка і один робітник віку 45-60. Решта троє – однозначні пенсіонери. Якщо створюються окремі клініки для дітей та студентів, то пенсіонерів теж варто було би якось відділити. На відміну від дівчини та чоловіка робочого віку, пенсіонери мають значно більше вільного часу. Робітникові треба було лише підписати довідку, але через пенсіонерів він просидів у черзі близько години. Цю годину він міг би витратити на свою роботу забезпечуючи економічне зростання нашого міста і всієї країни. Звісно, важливо, щоби незалежно від приналежності до сегрегованої групи, люди отримували високу якість послуг, але це вже технічне питання втілення програми в життя.

ШКОЛИ. Переконаний, що і в інших сферах та за іншими ознаками сегрегація принесла би багато користі. Після досвіду навчання в школі, де було близько третини гопоти, третини мажорчегів і третини ботанів, я став прихильником максимально ранньої спеціалізації класів та шкіл. В школі, де вчаться представники різних соціальних класів, вчитися морально важко, бо всі засвоюють матеріал з дуже різними темпами, напрягають своїми класовими приналежностями (якими би ефемерними ті не здавалися). Я не проти того, щоби були якісь престижні школи для мажорів, куди я би ніколи не потрапив через брак коштів – все одно мажори лишаться тупими, а у владу їх пропихуватимуть їхні родичі навіть якщо їхні чада будуть анацефалами. За наявності ж школи-“загородки для багатого поголів’я” принаймні частина викладачів матиме пристойні зарплати.

***

Перш ніж хтось налетить із криками про те, що я расист – я не маю нічого проти людей з будь-яким кольором шкіри, оскільки колір шкіри сам по собі (як, до речі, і гендер) не впливає на специфіку життєдіяльності настільки, наскільки це роблять навіть поодинці вік, стать, соціальне походження, стан здоров’я, культура чи ідеологія. Проблема, наприклад, із незрячими людьми саме в тому, що їх не сегрегують в позитивному сенсі слова – для них майже немає спеціальних закладів чи робочих місць, чи видів транспорту. Натомість їх просто виштовхують із суспільного життя, що звісно є неефективним процесом, оскільки ми всі втрачаємо через їхнє виключення.

Щодо культури, зокрема релігії, сегрегація є природною – мусульмани ходять до мечетей, християни – до церков. Десь на заході є храм, де зібрані усі найбільші релігії планети і кожній відведено свій куточок. Вгадайте шо! В тому храмі постійно пусто. Люди прагнуть спілкування та соціалізації, але більшість знаходить втішення саме в контакті із собі подібними.

Advertisements

4 thoughts on “Про економічну доцільність сегрегації

  1. Щодо останнього, то цікавий досвід унітарного універсалізму (там немає в церкві куточків, яких ти описав). Об”єднуються люди, які хочуть спільно шукати істину і духовно розвиватись без догматичних обмежень традиційних та сектансько-тоталітарних релігій, які готові приймати наявність в одному храмі людей з різними уявлення. При цьому знаходяться спільні ознаки для релігійної практики (молитва, медитація тощо). Втім, ідеї УУ багато хто не може прийняти, оскільки люди хочуть готового рецепту, як, грубо кажучи , перемогти смерть і потрапити до раю, тобто певною мірою перекладають відповідальність на Бога і Церкву. А ті, хто приймає єдність в різноманітті, стають прихильниками УУ. Втім, навіть тут є сегрегація. Бо на абсолютну більшість духовних зустрічей ці люди йдуть не в догматичні церкви, а до близьких духом братів та сестер по церкві, адже духовний дискурс тут – це не поєднати все підряд, а виокремити практику вільного духовного пошуку. Це важко робити поодинці, коли ти бачиш подібних – це мотивує і дисциплінує.

  2. Дуже цікава тема
    Щодо шкіл – мені здається, що в цьому питанні краще орієнтуватися на забезпечення рівності. При існуванні, авжеж, альтернатив. Тих же, приватних шкіл, приміром. Або ліцеїв та гімназій.

    1. Дивлячись що вважати рівністю. В школі, де вчився я, рівність доступу до знань була. Але після тих 10 років ганебної відсидки я не є великим фанатом рівності :).

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s