В Білорусі стратили двох чоловіків, яких було визнано винними в терактах в Мінському метро. Дискусія на тему того, чи потрібна смертна кара, триває. Поки що найпотужнішим аргументом є те, що “держава може помилятися”, а надто українська держава, в якій майже не виконуються закони.

Чому ми тоді не скасовуємо тюрми? В багатьох країнах світу науковці вже довели, що тюрма – це дорогий засіб перетворення поганої людини на ще гіршу. І навіть якщо припустити, що в тюрми невинні люди не потрапляють, там до біса помилок – поруч сидять люди за крадіжку і за вбивство. Поруч сидять здорові і люди з туберкульозом – але ми це виправдовуємо, адже принаймні не державний кат вбив цю людину! Плювати, що вона здихала у муках від сухот – головне, що ми ж її не розстріляли! Бо ми ж станемо “настільки ж поганими, як і вбивця, якщо заберемо у нього життя”. А чим ми тоді з вами кращі від маніяків? Ми також забираємо життя, просто в ще жахливіший і в цілому ще менш ефективний спосіб. І ми чомусь не скасовуємо тюрми, правда?

Так само я можу сказати про будь-яку систему в цій країні. Наприклад, державні концтабори, які впродовж 12-ти років гвалтують психіку наших дітей і чомусь називаються “школами”. Або “безкоштовні” лікарні, звідки тебе викинуть в будь-якому стані, якщо нема грошей дати на лапу лікарю. Вам не здається, що більшість сфер державного управління в Україні – це одна велика помилка? Але ми знаходимо виправдання існуванню цих абсурдних систем. Але за логікою наших гуманістів, цілком очевидно, що варто не лише не допустити введення смертної кари, але і скасувати таку системно помилкову державу, як Україна.

***

Менше з тим. Всі ці твердження також є прикладом помилкового мислення гуманістів. Наприклад, коли я минулого разу запропонував ідею з відрізанням пальців і рук за крадіжки, мені одразу заперечили: “це якесь Середньовіччя!”. І сама ця фраза ніби вже несе негативні конотації. Це ідеологічний, реперсивний фреймінг людей, що вірять буцімто все нове апріорі краще за будь-що старе. Це не так, стан довкілля раніше був кращий, продукти харчування раніше були натуральніші, а блякле бубоніння Бурдьє ніколи не замінить прості і геніальні судження Платона.

Я розумію, що багато із вас даний мій запис сприймуть як суцільну провокацію, проте запевняю: нам всім дійсно треба навчитися дивитися на світ під різними кутами, для того, щоб зрозуміти, що є правильним, а що неправильним у кожній конкретні ситуації.

Кастрація відносно ґвалтівників є ефективним і доцільним засобом як в перспективі, так і постфактум. Для сексуального маніяка бути кастрованим, це як для письменника втратити дар мови, зір та дві руки одночасно. окрім того, якщо вже зґвалтування трапилося, ми як держава повинні попередити можливий рецидив, а щось краще, ніж кастрацію, годі і придумати! І найголовніше – ґвалтівник збереже своє безсенсове життя, яке на думку гуманістів, є більш священним, ніж честь жертви. Певна річ, теоретично, тут також можуть бути помилки, але, як я вже зазначав, за такою логікою нам слід першочергово відмовитися від держави взагалі.

***

(Тут іде більш конструктивна і серйозна частина тексту). Все ж таки, я визнаю абсолютну зверхність економічно-адміністративного фактору у вирішенні будь-яких проблем суспільства, в тому числі – злочинності. Без смертної кари дійсно можна чудово обійтися, але “зуб за зуб” – дійсно хороший принцип, якщо його розуміти не буквально і порушити частину всілякого роду прав людини:

За вбивства чи завдання травм, що призводять до серйозного каліцтва, людина має віддати своє життя, але не шляхом страти. Злочинця слід відправити на каторжні роботи, наприклад, як раніше пропонувалося – уранові копальні, де робота звичайних людей була би занадто дорогою і небезпечною. Таким чином вбивця жертвує своє життя суспільству. Кількість років на каторзі має залежати від кількості жертв і обставин злочину. В будь-якому разі, убивця не повинен сидіти без діла і навіть 5 років такої його роботи достатнім чином ослаблять його здоров’я та знизять імовірність рецидивів.

За злочини матеріального характеру, завдання шкоди репутації або незначне завдання шкоди здоров’ю, має передбачатися виключно матеріальне покарання: значні грошові компенсації разом із ОБОВ’ЯЗКОВИМИ примусовими громадськими роботами. При цьому людина далі живе, де жила – жодної тюрми не потрібно. Втім, майна злочинця, можливо, не вистачить для покриття його провини. Якщо так, його родичі і друзі можуть заплатити за нього. Якщо грошей все одно не вистачає, тоді він також має відпрацьовувати завдану шкоду в уранових копальнях.

За зґвалтування (оскільки це є особливий злочин, що завдає значної моральної, репутаційної та фізіологічної шкоди) має передбачатися кастрація з причин, згаданих вище, а також матеріальна компенсація. Якщо компенсацію ґвалтівник сплатити не здатен – він іде її відпрацьовувати в уранові копальні.

Тюрми слід лишити виключно для психічно хворих злочинців, яких не можна лікувати в звичайному медичному закладі і які дійсно не відповідають за свої вчинки.

Advertisements