Новин багато і різних. Найгостріше лишаю насамкінець. Отже, сьогодні у випуску:

  • В Могилянці з’явиться магістерська програма з юдаїки.
  • Обрано нового завідувача кафедри історії.
  • Остаточне закриття ЦВК. 

16-17 листопада цього року, до 70-ліття Лариси Масенко, в Могилянці відбудеться Міжнародна наукова лінгвістична конференція.

На посаду завідувача кафедри історії претендували троє осіб: Анатолій Русначенко, Віталій Щербак та Наталя Шліхта. Щодо пана Анатолія, він не з’явився на засідання, не отримав жодного голосу підтримки кафедри, а деякі анонімуси Вченої Ради навіть натякнули на його неадекватність. З виступів решти претендентів я зрозумів мало, оскільки вони озвучували переважно проблеми специфічно притаманні їхній кафедрі. Проте пані Яковенко згодом роз’яснила, що пані Шліхта більш підходить для втілення нових програм, а пан Щербак – для стабільної роботи. Пан Мелешевич зауважив, що панові Щербаку буде важко суміщати дві посади (декана і завкафедри). Пан Глибовець на своєму прикладі вказав на можливість такого успішного суміщення. В результаті таємного голосування перемогла пані Шліхта (22 проти 13 голосів).

Знову було порушено питання про використання української мови в Академії. Професор Володимир Панченко запропонував декілька пунктів,  які в цілому зводилися до проведення серйозного моніторингу використання української мови та усіляких дрібничок задля заохочення студентів спілкуватися більше українською. Конкретні рішення відклали до кращих часів.

На засідання завітав Йозис Зісельс, голова єврейських організацій України. Сергій Квіт оголосив про створення магістерської програми “Юдаїка” в стінах Могилянки. Передбачаються 40 дисциплін, зокрема можливість вивчати 7 різних мов, серед яких ідиш та іврит. До цього часу впродовж 9-ти років успішно існувала сертифікатна програма з юдаїки, яка мала 35 випускників. Її перетворення на магістерську програму потребуватиме кількох кроків. Спочатку ця програма існуватиме винятково як спеціалізація на кафедрі історії, але Квіт має намір подати прохання до МОН, щоб нам дозволили започаткувати експериментальну програму з юдаїки. На даний момент такої спеціальності в переліку МОНу немає. Зісельс зазначив, що аналогічної програми немає навіть в Соломоновому університеті, отже Могилянка знову буде першою. Євреї очікують, що випускники програми зможуть працювати в денних єврейських школах вчителями, а таких шкіл налічується 40 на території України.

З невідомих причин почали обговорювати проблему відсутності єдиного могилянського підручника з англійської мови. Декан природничників наголосила, що студентам важко опрацьовувати матеріал за 4-ма, іноді 8-ма різними підручниками. Схоже, тиск на кафедру англійської з цим питанням ще буде наростати.

Нарешті, про Центр Візуальної Культури… Скупо, бо обговорення тривало 2 години.

Спочатку Квіт запросив до слова Інну Совсун, в. о. голови ЦВК, до слова. Інна слабким, чи то застудженим, чи то схвильованим, голосом озвучила звіт роботи ЦВК за останні пару місяців. Далі пішли питання і звинувачення. На значну частину закидів відповідала не Інна, а Оля Брюховецька. В цілому, хоча з боку Центру прийшла ціла команда підтримки, вони майже нічого не говорили.

Квіт поскаржився, що один із постійних партнерів НаУКМА закордоном переслав йому повідомлення, де члени ЦВК повідомили його про “відсутність академічної свободи” в Могилянці. За словами Сергія Квіта та Андрія Мелешевича, такі листи розсилалися багатьом партнерам Академії з метою підриву її репутації.

Мелешевич також висловив думку, що суть конфлікту між адміністрацією та ЦВК полягає в конфліктних людях, яких слід вилучити з-поміж рядів ЦВК і тоді все ніби має бути гаразд.

Були і закиди, що Центр аналізує в своїй роботі лише збочення та огидні речі. На це представники ЦВК відповіли, що це все цілком актуальні та адекватні об’єкти вивчення. Чомусь також довго билися над тим, що Центр “вийшов за рамки” своєї назви у об’єктах дослідження. Але це все дріб’язок.

Після виступу Інни до дошки вийшов Квіт і поділився з публікою тим, що сам назвав “журналістським розслідуванням”. По суті, це була історія конфліктів ЦВК з адміністрацією. Президент Академії уявляє собі ЦВК як мережеву організацію, де в цілому маса хороших науковців та активістів, але вони всі знаходяться під впливом кількох (“чотирьох-п’яти”) фанатиків, які власне і провокували конфліктність. Саме тому “Інна тут також є заручником ситуації”.

За словами Квіта, Центр сприяв тому, що Фонд Бьолля безкоштовно проводив свої заходи на території Академії, хоча мав би платити за це. З 2010 року Квіта почали називати фашистом, бо він не засудив напад нациків на ЦВК, коли там проводилися збори профспілки “Пряма Дія”. Проблема в тому, що зустріч була неофіційна і в той час там мала проходити виставка.

Далі була окрема розповідь про “Українське тіло”. Сергій Миронович сказав, що (вочевидь, за прикладом Брюховецького) надсилав фото однієї з робіт порновиставки своїм колегам в Європі та США і попросив дати відповідь, чи вимагали би вони узгодження проведення виставки з такими експонатами в своїх університетах, всі вони відповіли ствердно. Квіт підсумував, що намагався весь цей час дійти якоїсь згоди і майже доходив її, зокрема і відносно “Українського тіла”, але радикалізм і несприйняття могилянськими ліваками будь-яких етичних норм чи формальних правил руйнували діалог, усі можливості якого на даний момент Квіт вважає вичерпаними.

Якщо узагальнити всі раціональні та обгрунтовані закиди на адресу Центру, то картина така:

  1. ЦВК цілеспрямовано шкодили іміджу Академії,
  2. ЦВК замість науки займається політичною боротьбою,
  3. ЦВК не відповідають державним вимогам щодо наукової діяльності,
  4. ЦВК не можуть і не хочуть вести переговори.

Після виступу Сергій Миронович наполегливо попросив усіх придумати рішення проблемі. Хтось пропонував перейменувати і ще раз реорганізувати Центр. Була і пропозиція встановити якусь наглядову раду над Центром, але Квіт сказав, що це нонсенс саме через специфіку структури організації. Врешті-решт, люди почали думати над тим, чим ми ризикуємо, якщо ліквідуємо Центр. Врешті-решт, Квіт написав проект рішення, в якому Центр буде ліквідовано, але додається приписка, що членам ЦВК ніхто не забороняє далі продовжувати свої дослідження на своїх кафедрах чи навіть утворювати нові форми співпраці між собою.

33-ма голосами рішення Квіта про закриття ЦВК було підтримано. Один голос був проти. Двоє утрималися.

Advertisements