Нарешті, подивився це журналістське розслідування Костянтина Усова. Абсолютно вражає. Дуже не для слабкодухих. Втім, усім своїм читачам, хто ще цього відео не бачив, наполегливо раджу переглянути.

 

Саме по собі існування цього розслідування мене вразило не менше, ніж його зміст. За технічним рівнем виконання (і за кількістю грошей, що пішли на його підготовку), це розслідування не поступається вже трохи підзабутій Закритій Зоні Ар’єва. Та і, якщо чесно, нічого настільки скандального і жахливого з часів розслідувань Ар’єва я не пригадую в українській практиці. За всієї поваги до панів Андрушка, Найєма та Лещенка, одна справа сперечатися з міліціянтами та виганятися з депутатів, інша справа – об’єднуватися з в’язнями та шантажувати офіцера. Саме тому, попри всі жахи даної програми, вона вселяє мені надію і віру в успіх вітчизняної журналістики, а відтак і нашої вже сто разів проваленої держави.

А по суті – я ще раз переконався в тому, що в’язниця – це жахливе місце, яке коштує нам захмарних сум, але при цьому абсолютно не виконує ЖОДНИХ конструктивних функцій. Даний же фільм розповідає, як державні дармоїди шалено наживаються на непродуктивній та безсенсовій державній машині та людських стражданнях. Більш ніж достатній аргумент на користь економіфікації та адміністративізації системи покарань і скасування тюрем.

Advertisements