Мор. Утопия

Навряд чи я зможу написати про неї краще, ніж це зробив автор статті-трилогії Butchering Pathologic, але якщо я вже взявся писати про найкращі ігри минулого, то оминути “Мор. Утопию” я не можу ніяк, хоча б тому, що навряд чи багато людей в Україні знають про цю гру більше за мене.

“Це гра про хворобу” (с). Самі ж автори називають це не грою, а симулятором прийняття рішень в критичних ситуаціях. 

В центрі уваги – місто без імені. Зрозуміти достеменно, де воно знаходиться чи навіть в яку історичну епоху відбуваються події гри, дуже важко: рівень технологій початку ХХ століття, але жодної згадки про форму правління чи навіть назву країни в цілому нема. Наприклад, столицю згадують просто як “Столиця”. В той же час, в державі існує служба Інквізиторів (хоча, знову ж таки, будь-які натяки на християнство чи іншу організовану релігію відсутні). Одні жителі міста вбрані в стилі 1980-их, інші більш подібні до радянських людей часів Сталіна. Імена більшості героїв – слов’янські. Навколо степи і болота, і до найближчого населеного пункту якась нереальна відстань, єдине сполучення із цивілізацією – це залізнична колія. Місто живе за рахунок промислу доісторичних часів – скотарства, яким займаються перетворені на рабських пролетарів представники степового племені.

Отже, до чого тут хвороба?

Гра починається з короткої театральної замальовки: вчений в довгому шкіряному плащі, який сипле латинськими фразочками, жилавий та м’язистий знахар в грубій одежі та дівчина-підліток, на вигляд бездомна або з доволі бідної родини, сперечаються про те, як треба зцілити… а от кого зцілити, не зрозуміло. Вони говорять так, ніби вони знаходяться всередині серця хворого.

Головні герої гри.

Ці три персонажі – Бакалавр, Гаруспік та Самозванка – прибувають у Місто в День Перший, коли місцевий градоначальник, а разом з ним і найвідоміший місцевий лікар, помирають за незрозумілих обставин. Впродовж наступних 12-ти днів все Місто спускається по сходинках у пекло: спочатку хвороба, від якої немає надійних засобів, поширюється районами Міста. Починається карантин, який не дає помітних результатів. Невдовзі ціни на продукти підскакують майже до рівня українських цін. Потім починається мародерство, Місто висить на межі громадянської війни. Прибуває армія, встановлюється диктатура. Нарешті, головним героям доведеться вирішити, чи варто зрівняти місто з землею, чи є альтернативний шлях вирішення проблеми.

Перед гравцем кожного ігрового дня постійно стоять дві задачі: вижити самому і зробити наступний крок для порятунку міста. Окрім характеристики “здоров’я”, у вашого героя є також графи “голод”, “втома”, “інфекція”, “репутація” та “імунітет”. У грі почуваєшся, як в реальному житті – з одного боку, навколо тебе купа людей, яким ти щось винен або які просто щось від тебе хочуть і можуть змусити тебе це виконати. А з іншого боку, є ви і ваше здоров’я, є банальна потреба встигнути купити продуктів, поки не закрився магазин, виспатися, щоби геть не поїхати дахом, підлікуватися, якщо стало зле.

До слова сказати, підвищення цін, вигляд агонізуючих хворих та сама хвороба викликають значно більший страх, ніж усі аберації Сайлент Хіллу разом узяті. Був один момент у грі, де Бакалавру запропонували випробувати на собі ліки і провести годину (в реальному часі це пару хвилин) в зараженому будинку. У Гаруспіка була ціла доба, коли у нього постійно зростав голод, а його майже все місто вважає вбивцею, відтак далеко не всі готові продавати йому будь-що. Ось це саме ті випадки, коли термін horror-survival абсолютно заслужений і як horror, і як survival.

Інша особливість – кожен із героїв має дещо відмінні підходи до “лікування” та набір союзників – так званих “Наближених”. У Бакалавра це місцева аристократія та інтелектуальна еліта, у Гаруспіка це, як не дивно, діти, які мають свої інтереси та розбираються в подіях навколо не гірше з дорослих, у Самозванки це впливові люди міста, які вважаються дивними або ненормальними (цілком природно голова міських дружинників та кримінальний авторитет разом знаходяться в цій когорті). Вам доведеться захищати своїх “наближених” від хвороби і грати в їх провінційні політичні інтриги.

І от іще один з найкрутіших аспектів “Мору”: практично всі ключові персонажі (а таких налічується близько 25-ти) мають свій власний погляд на події. Вони вам часто брехатимуть, маніпулюватимуть вашою думкою про інших персонажів,  на певному етапі у Бакалавра (і у мене в реальному житті теж) закрадається враження, що ніякого градоначальника взагалі не було. Самозванка постійно переслідує свою демонічну сестру-близнючку, яка робить шкоду і від того псує репутацію Самозванці, не сумнівайтеся, що на певному етапі виникне враження, що це у самої Клари роздвоєння особистості і ніякої сестри немає. Ці та аналогічні думки посилюються тим, що всі три персонажі мають доступ не до всіх зон міста. Постійна непевність в ефективності та справедливості власних дій ще дужче викликає враження, що це не гра, а реальне життя.

Приємно радують також усілякі дрібнички, які показують, що автори гри – високоінтелектуальні люди: в будинках аристократії висять чудово намальовані картини, режисер місцевого театру постійно цитує Ларошфуко,  генерала армії звуть Олександр Блок, по місту ходять “виконавці” в масках птахів, як це були із лікарями в часи розповсюдження чуми по Європі, до гри додається пдф-інструкція, з якої видно, що всі ліки та навіть головних персонажів гри взяли не зі стелі, а з якоїсь наукової літератури.

Недоліки, над якими варто попрацювати і негайно випустити продовження:

  • Діалоги могли би мати більше розгалужень, як і самі завдання, бо насправді часто ваш вибір зводиться лише до того, чи будете ви брати на себе вибіркове завдання, чи ні.
  • У грі присутні баги в такій кількості, коли це стає помітним і запам’ятовується.
  • Застаріла графіка. Іграшка вийшла в 2006 році, але вже тоді вона виглядала трохи out-of-date. Окрім того, моделі перехожих постійно повторюються, багато однакових будинків, місто з таким класовим розшаруванням могло би бути більш різноманітним.
Висновок: наразі це найоригінальніша і найжиттєвіша гра із тих, в які я грав, навіть всупереч загальній психоделічності сеттінгу. Я дуже сподіваюся, що автори зроблять для “Мору” рімейк або продовження, яке технічно буде ближчим до сучасних стандартів.
+4 Надзвичайно переконлива атмосфера.
+4 Унікальний геймплей.
+3 Цікаві персонажі.
+2 Гра вчить практичним речам.
-2 Застаріла графіка.
-1 Окремі баги.

Загальна оцінка: 92/100.

ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ:

Windows 98/2000/XP
Pentium III 800 MHz (Pentium 4 1.4 GHz recommended)
1,2 Gb HDD space (1,5 Gb recommended)
384 Mb RAM (512 Mb RAM recommended)
Geforce2 (Geforce3 or higher recommended)
Direct Sound compatible sound card

10 thoughts on “Мор. Утопия

  1. Дмитре, дуже цікавий огляд. А розібратися на початку складно? Ск часу на це піде? Бо наприклад, щоб розібратися в Козачках піде як мінімум кілька годин.
    А гра російська?

    • Гра російська. Є англомовна версія, але там не всі персонажі добре перекладені.

      На те, щоб зрозуміти основні принципи гри, часу йде зовсім небагато. Принаймні я дуже швидко розібрався. А от щоби перезнайомитися з усіма героями і розібратися в їх інтрижках – це вже інша справа.

      Насправді, я найбільше грав за Бакалавра, а це, по факту, найпростіший герой. У нього теж вдосталь адових ситуацій, але у Гаруспіка їх значно більше і, відповідно, і грати важче, і думати, якими шляхами діставатися з одного кінця міста в інший, треба значно більше.

        • До цієї гри на диску додається шикарна педееф-ка з поясненнями всього-всього, що у ній є, основних характеристик героїв, ефектів від ліків і т. д.

          • ДІм, але ж здається там є додаткові персонажі .які відкриваються пілся проходження -я щось чув про інквізитора і ще одного. Ти на таке натрапляв?

          • Ні-ні, додатковий персонаж – це Самозванка, за яку можна зіграти, коли пройшов гру за одного з двох інших героїв. Інквізитор та Полководець мали бути доступні, але в результаті їх зробили просто дуже крутими NPC.

          • ех, удар по піратству 🙂

  2. Давно грав. Прожив 3 дні і перевстановив вінду, після не встановлював, так і лежать сейви з інсталяхою).

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.