Republic: The Revolution

Повертаємося до оглядів застарілих, але вартих нашої пам’яті іграшок. Цього тижня ми пересунемо наш фокус до стратегій. Кажуть, що вони сприяють розвитку манії величі 🙂

“Республіка – Революція” (вийшла 2003-го року) – надзвичайно оригінальна і, по факту, єдина в своєму роді гра. Не дивно, оскільки політика як така, а тим паче політика пострадянського простору цікавить доволі обмежене коло гравців. Вочевидь, я до цього кола входжу.

Події відбуваються у вигаданій країні Новістранія, що раніше була республікою СРСР. Її місцезнаходження лишається загадкою: з деяких текстів у грі (та гірських краєвидів) складається враження, що Новістранія знаходиться десь на Північному Кавказі, фонова карта в заставках більше натякає на Калінінградську область. Головний герой – син подружжя дисидентів, яких КДБ-істи в далеких 1970-их навіки вивезли геть в чорній машині. Його єдиною метою відтоді стала помста. Час ішов і СРСР розвалився, а Василь Карасьов (офіцер КДБ, який убив батьків головного героя) став президентом Новістранії.

Гра починається з коротенького тесту, відповіді на питання якого визначать ідеологію та характеристики головного героя.

Оскільки гра має дуже нестандартний формат, гадаю, слід трошки пояснити механіку. Все тут базується на трьох “ідеологіях”: Сила, Вплив, Багатство. Всі герої, акції, ресурси, партії та райони міст у грі сповідують одну з цих ідеологій. Сила популярна серед робітничого класу, злочинців та силових структур, сповідується бідними районами. Вплив – світогляд середнього класу, що не відбувся, в даному разі академіків, церкви та політичних діячів. Багатству поклоняються знаменитості, бізнес та медіа. Три ідеології працюють як “камінь-папір-ножиці”: силовики тиснуть інтелектуалів, інтелектуали випрошують грошей у багатіїв, багатії купують силовиків.

В Республіці Революції ви не управляєте героєм безпосередньо – ви лише виставляєте заплановані акції на таймлайн в органайзері для себе та своїх однопартійців. Кожен день складається із трьох фаз, під час кожної з яких один з ваших підопічних може зреалізувати одну акцію. Може здатися, що це нудна іграшка, але по-перше, фази минаються швидко, а під час кожної акції вам є що налаштувати в режимі реального часу. Наприклад, вказати на конкретний об’єкт, де треба провести розвідку, або наказати повісити комуністичні плакати замість тих, що обіцяють вільний ринок. І паралельно треба одразу планувати акції на подальші дні.

Суть гри зводиться до того, щоби отримати якомога більшу підтримку населення в кожному районі кожного з трьох міст (провінційного Єкатерининська, індустріального Пугачова та столиці – Березіни). За це ви боретеся не самостійно, а з допомогою діячів, яких ви можете винайняти, вмовити або навіть залякати, щоб вони вступили до вашої партії. Інші партії також борються за свого виборця (навіть попри те, що всі вони поза законом у Новістранії) і будуть зливати на вас бруд в газетах та навіть переманювати ваших людей, якщо ви дасте їм нагоду.

Республіка Революція поставить чимало моральних виборів і всі вони виглядають сумнівними. У гри є декілька варіантів закінчення – від мирної передачі влади у ваші руки до революції, під час якої Карасьова роздеруть на шмаття розлючені новостранці. Гра чудово демонструє складний механізм формування ідеології: вона залежить від того, які акції ви будете проводити, а набір доступних акцій залежить від того, яких діячів оберете собі у поміч (радикальних однодумців чи різношерстих професіоналів) і які ресурси будуть у вас під рукою, стартові ж ресурси залежать від того, до якого класу ви потрапите внаслідок відповідей на тест. Отакий собі марксизм.

До речі, для мене стало відкриттям, що початковий тест мене визначив як неоліберала (“cut taxes, privatize everything”), а під кінець гри я перетворився на революціонера з популістським присмаком (“justice for the people”).

Якщо у цієї гри є абсолютно сильна сторона, то це атмосфера. Оркестровий саундтрек, м’яко кажучи, потрясний і дуже… “автентичний”: слов’янські мотиви, цигансько-єврейські скрипкові партії, брехливий оперний пафос в “кращих” традиціях партійної номенклатури. Не знаю, як це можливо, але датчани та британці, які клепали Республіку Революцію, змогли виразити саму суть середини 90-их (і великою мірою, сучасності) на пострадянському просторі. Коментарі перехожих в стилі “моя хата скраю”, описи убитих карет швидкої допомоги, лицемірні церковники, корумповані менти, військові, депутати міськрад, дорогущі апартаменти поруч із бетонними коробками для скотини, опозиціонери, яких кидають у в’язницю, політичні зради через якісь дитячі амбіції – все це тут є і все воно викликає емоції. Я плакав після цієї гри, бо мені було шкода нашої нещасної України – настільки ретельно вивірені всі деталі пострадянського побуту.

Недоліки, які завадили цій грі стати хітом:

Подекуди незрозуміла механіка гри. Хоча загальні принципи не такі вже і складні, я дуже довго розбирався із тим, як проводити переговори. Також не зміг пройти гру до кінця, оскільки одним з останніх завдань було вбити міністра внутрішніх справ і у мене була людина, яка могла це зробити, але поставити це завдання на таймлайн було просто неможливо. Чому – я і досі не шарю.

Значна лінійність. Попри те, що іграшка час від часу (і доволі регулярно) пропонує вам вибір шляху, все одно це лише рух від точки А в точку Б і від нас залежить лише чи рухатися центральною вулицею, чи задвірками. Наприклад, у Пугачові можна розвивати свою партію як бізнес, мафію або благодійну організацію, але це не впливає на ваші можливості після прибуття до столиці. Більшість рішень впливають лише на те, якого ресурсу у вас буде більше – багатства, сили чи впливовості.

Надмірна лаконічність. Попри те, що Республіка Революція не найпростіша з ігор, а Новістранія не найбільша із країн, три міста – це якось трошки замало. Наприклад, культурна столиця країни, місто Паласовка, згадується кілька разів, а на карті в заставці виглядає не меншим за Пугачов, проте в Паласовку ми не їдемо, а це міг би бути ще один цікавий виток на шляху до влади.

Висновок: унікальна в своєму форматі гра з потужною атмосферою провальної пострадянської країни. На жаль, ця нестандартність, а також деякі технічні недопрацювання та трошки скупе наповнення гри не дозволили їй стати популярною серед широких мас. Я дуже сподіваюся, що до Республіки Революції випустять продовження, тим паче, що в Росії та Казахстані зростає напруга, час від часу хитається трон Білорусі, Україна показала, як диктатура може відродитися, в цілому актуалізувалися проблеми мультикультуралізму та взаємодії відсталих держав з міжнародними корпораціями. Просто маса тем для подальших, не менш депресивних іграшок.

+4 Щиро і правдоподібно передана атмосфера пострадянської псевдодемократії.
+3 Унікальний жанр політичного симулятора.
+3 Дуже хороший саундтрек і якісне відео.
-2 Подекуди складнувата механіка гри.
-1 Гра могла би бути довшою і менш лінійною.

Загальна оцінка: 80/100 (Шикарна знахідка).

ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ:

Windows 98SE/2000/XP
Pentium 4 or Athlon XP 2.0GHz Processor
128MB GeForce 4ti Class Video Card
512MB RAM
1GB Hard Disk Space
directX 8.1

Advertisements

3 thoughts on “Republic: The Revolution

  1. Дмитре, круто що ти послідовно продовжуєш вести цю рубрику. В Україні навряд чи ще хтось знайдеться, хто робить огляди таких політологічних іграшок.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s