Дмитро Ткачук погрожував Сергію Квіту прокуратурою. Адміністрація Могилянки висловилася проти створення в університеті профспілки, оскільки одна профспілка вже є. В запалі кризи, яку розпочав Ткачук, заступники деканів забороняють рекламу в університеті. 

Сьогодні відбулося ще одна неформальна зустріч зацікавлених могилянців з деканом по роботі зі студентами Олександрою Гуменною. Серед значимих присутніх: Віталій Билів, Шакро Мачаваріані, Богодар Ковалів, Віктор Килимар, Марина Шевченко, Марія Крючок, Марина Слоненко, Саша Приндюк та ін. Дмитра Ткачука також запрошували, оскільки основною темою розмови була його ініціатива щодо створення студентської профспілки в Могилянці. На жаль, Дмитро не зміг приїхати, оскільки мав важливу конференцію і дізнався про зустріч лише вчора ввечері.

Пані Гуменна вирішила розпочати зустріч із короткого екскурсу в історію.

По-перше, як виявилося, в Могилянці студентська профспілка є. Вона була заснована 17 червня 2003 року. Її першим головою був Олександр Удот. Профспілка складалася з 8-ми осіб. Як не дивно, проблеми з її виникненням постали дуже схожі до всього, що було потім: Студколегія та профспілка почали ділити сфери впливу (типу хто які “кораблики” проводить), а основна причина заснування профспілки – проїзні були на 50 копійок дорожчі, ніж це вказувалося на самому проїзному. Профспілка нікого не захищала (бо не було кого захищати) і нічого не зробила з моменту свого заснування. Її керівник після скандалів із соратниками пішов з профспілки. Нічого не нагадує?

Але справжня проблема в тому, що профспілка мала таку ж долю, як і 90% студентських організацій НаУКМА: щойно ентузіазм засновників ослаб, організація перестала діяти. Проте профспілка – це не клуб філателістів, вона має сплачувати податки. Податкова Подолу неодноразово надсилала на ім’я Могилянки вимоги погасити заборгованість профспілки, яка формально і досі є. Ткачук збирається створювати ще одну таку юридичну особу, що неможливо оскільки така особа вже є в нашому університеті.

В 2005 році відбулася спроба відродити профспілку, але скоро ініціатори (двоє правників) закінчили бакалаврат і поїхали на навчання закордон. В 2006 році за справу захисту прав студентів узявся політолог, але також покинув цю справу без видимих наслідків для громадськості.

Саме через негативний минулий досвід адміністрація виступає проти створення/відновлення студентської профспілки.

Далі була розмова власне про проїзні. В ході обговорення, де ніхто особливо нікому ні в чому не заперечував, дійшли висновку, що студентам в більшості своїй по барабану, скільки вони здають на проїзні. Один з присутніх зазначив, що Ткачук вирішив за всіх студентів, як буде краще. На мою ж думку, окрім як самому Ткачуку, ця профспілка взагалі нікому не потрібна.

Але Ткачуку вона потрібна і дуже, оскільки, за словами пані Гуменної, Дмитро намагався залякати Квіта прокуратурою, бо той висловив значні сумніви у доцільності появи нової профспілки. На випадок, якщо профспілку створити не вдасться, Ткачук обіцяв, що сам тоді буде збирати на проїзні по 49 гривень. Що ж, цікаво подивитися буде на цю соціальну справедливість.

Наступного місяця Билів не планує збирати гроші на проїзні. Письмове пояснення своєї діяльності Віталій надав Квітові. Пояснення в електронному форматі не з’явиться найближчим часом, оскільки інші люди за Віталія висловили його позицію в обговореннях, а сам він прагне уникнути нового витка безсенсового скандалу. Важливо, що за час від початку конфлікту Дмитро не розмовляв із Віталієм особисто, а лише висловлював свої претензії через Інтернет.

Проблема ще й у тому, що Ткачук прагне покарати Биліва за “введення людей в оману” і “зловживання довірою”. Але це дуже складно довести, оскільки треба довести, що Віталій цілеспрямовано приховував від людей факт збирання додаткових коштів з кожного проїзного не на користь СК. Єдиний спосіб покарати Віталія – це судити його за підприємницьку діяльність, але по хорошому тоді треба судити багатьох могилянців, включно із самим Ткачуком.

На думку Олександри Віталіївни, проблему із зароблянням на проїзних можна було би вирішити, якби “підприємці” здавали бодай частину зароблених коштів на благочинність або студентські ініціативи (у нас нині такі фонди є особливо пустими). За словами Богодара, це саме те, як насправді варто було поставити проблему від початку.

Але і на цьому проблеми наші не закінчуються… Завдяки тому, що Ткачуку вдалося переконати у беззаперечній серйозності вчинку Биліва деяких представників адміністрації, внаслідок засідання заступників деканів, було винесено резолюцію, яка зокрема містить такі пункти:

  1. Забороняється розвішувати оголошення про проекти, які мають на меті власний прибуток.
  2. Студенти, які займаються підприємницькими проектами, мають утриматися від громадської діяльності та студентського самоврядування в межах НаУКМА.
  3. СК відправлять на “карантин”, впродовж якого їх основним завданням буде підкорегувати Положення про студентське самоврядування, щоби вирішити остаточно питання, хто і як має закуповувати проїзні для студентів.
Advertisements