Загальне уявлення про християн – вони не повинні застосовувати самооборону, якщо їх б’ють, не повинні ображатися, якщо їм хамлять, повинні все зносити, ніби так і треба, а ще при цьому мило посміхатися. Як і абсолютна більшість помилкових трактувань Біблії, це бере свій початок із надто буквального трактування тексту Писання.

Основний сенс слів Христа про підставляння іншої щоки та любов до ворогів своїх полягає в тому, що християнин не повинен шукати помсти. Ми вже згадували раціональне обґрунтування цього принципу в одному з давніших записів. І це правда, що християнин має прощати тим, хто його образив, але із контексту випливає, що таке прощення може мати умови.

Бог надав вірянам так звану Владу Ключів. Сказав їм Ісус: Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю! Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого! Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються! (Івана 20:23). В Соборному посланні Апостола Петра говориться, що всі віряни – це священство царське, а відтак і влада відпускати гріхи лежить не лише на священиках, але і на всіх нас. І коли людина у відповідь на прохання про прощення говорить “Бог тобі простить” – вона не прощає гріх свого ближнього.

Але зауважте, що є влада і затримувати гріхи, а якщо вона дана, то певно, що Бог передбачав відмову у прощенні тим, хто кається нещиро або відмовляється припиняти свій гріх. Більше того, сам Христос наводить алгоритм дії, до якого слід вдаватися, коли людина грішить проти вас: А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата. А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків. А коли не послухає їх, скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як поганин і митник! Поправді кажу вам: Що тільки зв’яжете на землі, зв’язане буде на небі, і що тільки розв’яжете на землі, розв’язане буде на небі (Матвія 18:15-18).

Відтак справедливо буде сказати: “прощати до семи по сімдесят разів” стосується головно тих, хто про це прощення просить. Адже і Бог прощає гріхи всім, але лише тоді, коли люди каються. Чи міг би Він від нас вимагати більшого, ніж робить Сам? Окрім того, в інших книгах Нового Заповіту зазначається, що за гріх слід докоряти: Не беріть участи в неплідних ділах темряви, а краще й докоряйте (Ефесян 5:11). Тих, хто грішить, картай перед усіма, щоб і інші страх мали (Тимофія 5:20).

Менше з тим, в даному записі я не прагну відохотити будь-кого від прощення. Навіть навпаки. Проте ті, кого ображено, мають зважено підходити до прощення, а ті, хто образив, мають усвідомлювати свою відповідальність. І понад усе: і недосвідчені християни, і нехристі повинні розуміти, що християнин не зобов’язаний терпіти знущання над собою і може, і навіть повинен застосовувати усі легальні способи задля зупинення гріха, в тому числі і чужого.

Advertisements