Режисер фільму “Тойхтопройшовкрізьвогонь” Михайло Іллєнко завітав до Школи журналістики. Навіть в самому цьому словосполученні “український кінорежисер” вже криється якийсь оксюморон і навіть трагізм. Розмова з паном Михайлом була для всіх нас новим зануренням у мутні, холодні та непривітні води реалій українського кінематографу.

 

Виявляється, в Україні таки знімають кіно, і зараз я говорю не лише про фільм Іллєнка. У пана Михайла вже зібралася колекція із близько сотні стрічок, які були зняті за останні кілька років і відправлені на міжнародні фестивалі, отримали там нагороди, але так ніколи і не вийшли на екрани кінотеатрів. Чому не вийшли? Проблеми три…

  1. Проблеми з фінансуванням. Йдеться не стільки про власне відсутність грошей, а про те, що їх постійна нестача і переривчасте надходження позбавляють команду можливості заздалегідь просити у кінотеатрів розмістити ці фільми в графіку, який розписаний американським кіно на півтора року вперед.
  2. Проблема  з авторським правом. Це вже вина самих режисерів та авторів – іноді у фільми вставляють незаконно музику і це перешкоджає можливості широкого показу чи навіть заливання на Ютуб.
  3. Проблема з настроями глядача. Загалом є упередження проти українського кіно, що воно нецікаве. І цей стан багато в чому спровокований набридливим образом депресивного героя або, як сказав Іллєнко, “ще одного, якому нічого не вдалося”.

Наразі працює схема, коли держава сплачує половину вартості зйомок, а іншу половину має знайти продюсер. Як показали зйомки “Тогохтопройшовкрізьвогонь”, які тривали 5 років замість необхідних 2-х, схема не ідеальна. Пан Михайло бачить вихід у здешевленні продукту до крайнього мінімуму, оскільки “статистично” українська стрічка не може окупитися – у нас замало кінотеатрів для цього (в 15 разів менше на душу населення, ніж в Чехії).

Попри масу згаданих складностей, розповідь Іллєнка лишила особисто мене трошки більшим оптимістом щодо українського кіно, ніж я був до того. Можливо, якщо Ахметов чи Пінчук візьмуться профінансувати якусь стрічку в якості благодійності, і якщо команда буде толкова, принаймні частину проблем буде ліквідовано і кінематограф остаточно встане із могили.

Advertisements