Курси Могилянської школи журналістики

Даний запис має на меті підсумувати плюси та недоліки першого року навчання в Могилянській школі журналістики (МШЖ). Дізнатися, що ж такого ми вивчали на журналістиці аж цілий рік, буде, передусім, корисно для тих, хто зважує “за” і “проти” вступу на цю магістерську програму. Моя оцінка не претендує на абсолютну об’єктивність, хоча думаю, що багато моїх колег погодяться з нею.

В МШЖ відсутня бюджетна форма навчання – її скасувало Міністерство освіти. Цей факт мало залежить від працівників МШЖ та керівництва Могилянки, тому він не впливає на мою оцінку курсів чи програми в цілому.

Загальні ДОСТОЇНСТВА

  • Наявні повноцінні радіорубка та телестудія. Кожному студенту виділяється стаціонарний комп’ютер на період навчання.
  • Багато предметних і творчих завдань, після яких виникає відчуття, що ти зростаєш як людина (а не просто читаєш безпредметну теорію).
  • Багатостороннє вивчення журналістського фаху: ознайомлення з різними жанрами журналістики, різними спеціалізаціями в медійній індустрії, роботою різних форм ЗМІ.
  • Особлива увага до актуальних питань в сфері медіа, відсутність зациклення на “класичних” ЗМІ, заохочення творчих здобутків.
  • Можливість особисто познайомитися із гостями Школи – іноземними та вітчизняними журналістами і працівниками сфери медіа.

Загальні НЕДОЛІКИ

  • Завдань буде дуже багато і рано чи пізно ви просто перестанете все встигати. Про повноцінну паралельну з навчанням роботу чи навіть більш-менш насичений підробіток можете забути. Зустрічі з друзями доведеться суттєво скоротити, а хвороби – переносити на ногах.
  • Для повноцінної роботи бажано придбати (і зробити це якомога раніше) диктофон. Мати якісні відеокамеру та фотоапарат також не завадить.
  • В МШЖ важко зрозуміти куди і на котру годину потрібно йти, бо пари переносяться майже щотижня і ви маєте відвідувати ще купу гостьових лекцій та інших заходів, в яких легко заплутатися, бо іноді повідомлення про них виникають дуже спонтанно і в останню хвилину.
  • Нерідко викладачі перевіряють ваші роботи із запізненням на тиждень чи два. Іноді буває незрозуміло, за що саме виставляються бали. Це все сприяє певному рівню паніки, бо не відомо, чи 8 сюжетів – це на мінімальний зарах, чи це на 100 балів, не ясно, чому одні рецензії хороші, а інші не дуже і т. д. Безперечно, бали не головне, головне – досвід. Але щоб цей досвід отримати, має бути певність в тому, що у тебе немає незарахів, чи не так?

Тепер по предметах. Прошу врахувати, що в даному разі я не проводжу принципової відмінності між предметом та викладачем, оскільки переважна частина курсів, наскільки я зрозумів, авторські. Окрім того, хоча перелік курсів в МШЖ часто змінюється, я переконаний, більшість із них лишатимуться і лише зазнаватимуть вдосконалень.

Середній” рівень доцільності означає, що курс в цілому був корисним, але його відсутність у програмі не вплинула би критично на сумарну її цінність.

Радіовиробництво (читали Руслан Дейниченко та Тетяна Локоть). Це курс, із якого у нас все починалося. Насправді, основи основ майже з усіх предметів якось зазначаються на початку цього курсу. Саме тут базово пояснюються такі речі, як вибір тем для випуску, збалансованість і подача матеріалу тощо. Перша масивна практика – виробництво радіосюжетів – входить саме в Радіовиробництво. На початку тижня радіовипуски аналізуються викладачами, відбувається обговорення вже наявних сюжетів, надаються поради щодо подальшої роботи.

    • Загальна доцільність та корисність курсу: дуже висока.
    • Позитиви: вироблення практичних навичок роботи з технікою та вміння готувати власні сюжети.
    • Недоліки: деяка суб’єктивність викладачів у підході до критики сюжетів.

Відеовиробництво (читали Сергій Поліщук та Юра Панін). Тут вас навчать користуватися відеокамерами, знімати та монтувати сюжети. Правильна постановка кадру, бліци, швидке розкладання/складання штативів, проведення прес-конференцій – цьому і багато чому іншому вчать на даному курсі.

    • Загальна доцільність та корисність курсу: дуже висока.
    • Позитиви: вироблення практичних навичок роботи з технікою та програмами.
    • Недоліки: неналежний рівень допомоги з боку викладачів у підготовці першого відеосюжету.

Періодична преса (читала Діана Дуцик). Надзвичайно корисний курс навіть для тих, хто вже має досвід написання матеріалів для преси. Тут я вперше розібрався із різними жанрами друкованих матеріалів. За декілька тижнів студенти мають змогу освоїти стилі новини, репортажу, рецензії, інтерв’ю та статті, а також визначитися із тим, який стиль їм вдається і подобається більше, а який – менше.

    • Загальна доцільність та корисність курсу: дуже висока.
    • Позитиви: вироблення практичних навичок у підготовці власного матеріалу, висока професійна етика викладача і бажання її передати студентам.
    • Недоліки: немає.

Теорії та практики сучасного телебачення (читав Анатолій Яковець). В теорії, цей курс мав би бути дуже пізнавальним, але манера викладання пана Анатолія його значною мірою зіпсувала. Також, це один з тих курсів, де треба (по ідеї) прочитати купу теоретичної літератури, написаної про дуже практичні речі, що вже саме по собі абсурдно.

    • Загальна доцільність та корисність курсу: низька.
    • Позитиви: екскурсії на телеканали.
    • Недоліки: незрозуміла система оцінювання роботи студентів, абсолютно неінформативні лекції.

Етика (читали Олена Кутовенко та Анастасія Гринько). Я би радше назвав цей курс вступом до медіаправа, оскільки морально-етичні питання часто перемежовувалися із питаннями виключно юридичними. Питання етики в журналістиці, безумовно є актуальними, але на противагу практичним курсам, етика, звісно ж, не викликала у моїх колег значного зацікавлення. Можливо, це через мій макіавеллізм, але часто в наших завданнях я просто не бачив моральної дилеми і це створювало враження притягнутої за вуха проблеми.

  • Загальна доцільність та корисність курсу: висока.
  • Позитиви: розв’язання практичних кейсів на тему журналістської етики, ознайомлення з актуальними проблемами журналістики.
  • Недоліки: немає.

Англійська мова для журналістів (читала Ярослава Федорів). Безумовно, будь-який журналіст, як і будь-яка сучасна людина, повинен володіти англійською мовою. Даний курс розрахований на розвиток вже наявного знання мови до рівня виступів на публіку. Курс складається із загального огляду типів промов, а також численних практичних завдань.

  • Загальна доцільність та корисність курсу: середня.
  • Позитиви: можливість попрактикуватися в ораторському мистецтві та англійській мові, цікаві відео з прикладами промов.
  • Недоліки: дещо механістичний підхід до того, як студент має готувати свою доповідь.

Англійська мова для журналістів 2 (читав Роман Веретельник). Даний курс ми сприймали радше як перепочинок після інших пар, оскільки з паном Романом ми просто говорили. Значну частину пар він розповідав нам якісь цікавинки з медійного життя Канади або ж ми аналізували висвітлення подій в Україні англомовною пресою. Також були кілька дуже нескладних завдань із написання англомовних заміток. На парах чимало уваги приділялося фразеології. Фінал курсу відбувся у вигляді англомовного випуску наших відеоновин, що було цікавою та новою практикою.

  • Загальна доцільність та корисність курсу: середня.
  • Позитиви: цікавий і ліберальний викладач, ще трошки англомовної практики в обговореннях та написанні матеріалів.
  • Недоліки: низький приріст знань.

Глобальні медіасистеми (читала Наталя Гуменюк). Як сказала сама викладачка, це ідеологічний курс. Ідеологія полягає у збереженні і примноженні найкращих традицій медіа. Тут були і новітня історія ЗМІ, і етика, і практика – всього потрошку. Цей курс запам’ятається мені як курс, на якому я вперше за час в Академії провалив тотально завдання, яке реально прагнув і силувався виконати.

  • Загальна доцільність та корисність курсу: дуже висока.
  • Позитиви: ознайомлення з найкращими прикладами світової журналістики та актуальними проблемами медіа, дуже вартісні практичні завдання.
  • Недоліки: деякі завдання були трошки заскладні, як на мене.

Міжнародна журналістика (читали Євген Федченко та Дарія Тарадай). Теорія складала собою здебільшого політологічну та медійну аналітику конфліктів у різних куточках планети, а практичні завдання виявилися міксом вправ із використання матеріалів світових новинних агенцій. Потенційно це був дуже корисний курс. Але лише потенційно.

  • Загальна доцільність та корисність курсу: вище середнього.
  • Позитиви: розвиток навичок систематизації новин.
  • Недоліки: підхід викладача в стилі “ви повинні знати і вміти все ще до початку курсу”, більше часу витрачалося на критику нашої активності, ніж на пояснення нового матеріалу та практичні поради.

Теорія медіакультури (читала Дарія Орлова). Постмодерн, питання ідентичності, візуальна культура, інформаційне суспільство і психосоціальні проблеми, яке воно тягне за собою – теми цього курсу. Насправді, для мене і теми, і завдання були дуже цікавими, але вся біда в тому, що я це вивчав 4 роки на політології і в цьому дискурсі я часто дискутую в колі друзів за чашкою кави чи бокалом вина. Відтак я бачу мало сенсу в тому, щоби вводити цей курс в насичену практичнішими речами програму МШЖ.

  • Загальна доцільність та корисність курсу: нижче середнього.
  • Позитиви: легкий курс, на якому можна проявити творчі схильності.
  • Недоліки: низький приріст знань.

Медіаправо (читала Наталя Петрова). Це не зовсім курс, радше це така собі тривала і ґрунтовна правова консультація. Інформативність та насиченість цього курсу великою мірою залежить від активності студентів – потрібно самостійно шукати ті проблеми, в яких ви хотіли би розібратися. Певна річ, завдання будуть, але власний досвід спотикань зробить цей курс значно предметнішим та кориснішим для всіх.

  • Загальна доцільність та корисність курсу: дуже висока.
  • Позитиви: обговорення і дослідження актуальних кейсів, ліберальний, але дуже толковий викладач, здатний вмотивувати студентів.
  • Недоліки: не всі амбіції курсу вдалося зреалізувати за браком часу.

Студійний практикум (читав Юра Панін). Це також не зовсім предмет, але радше продовження виробництва щотижневих сюжетів, тільки у відеоформаті.

  • Загальна доцільність та корисність курсу: дуже висока.
  • Позитиви: неоціненна практика створення повноцінного телевізійного випуску – від планування концепції до виходу в ефір.
  • Недоліки: часта нестача відеокамер в потрібний момент.

Цивільний захист (читав Василь Копань). Міністерство освіти, яке придумало цей курс, має вічно і поголовно горіти у пеклі. Це брєд, маразм, абсурд і просто ганебна, безсенсова втрата часу, який ніколи до нас не повернеться.

  • Загальна доцільність та корисність курсу: найнижча із усіх можливих.
  • Позитиви: жодних.
  • Недоліки: сам курс, весь.

Менеджмент (читав Руслан Дейниченко). Значною мірою це повторення, структурування та узагальнення проблем медіа-бізнесу, які заторкувалися на попередніх курсах. Але разом з тим ми подивилися на ці проблеми з іншого, нежурналістського, боку. Можливо, курс міг би бути більш насиченим, якби відбувався не в травні. Після Менеджменту я почав задумуватися над тим, щоби в ЗМІ працювати саме на менеджерській посаді.

  • Загальна доцільність та корисність курсу: середня.
  • Позитиви: знайомство з тим, як медіа заробляють гроші, можливість безкоштовно послухати платний тренінг іноземного тренера.
  • Недоліки: хотілося би гостьових лекцій з якимись акулами медіа-бізнесу.

Документалістика (читав Євген Федченко). Насправді предмет присвячений далеко не лише документалістиці, але й іншим жанрам кіно та телевізійного програмування, як наприклад, реаліті-шоу. Практичні завдання зводилися переважно до перегляду різних за якістю та стилем стрічок та написання на них рецензій. Це був найбільш мультимедійний, кросмедійний та трансмедійний курс із усіх.

  • Загальна доцільність та корисність курсу: вище середнього.
  • Позитиви: насичене знайомство з різними жанрами кінематографу.
  • Недоліки: багато часу на парах присвячується вправам у діалектиці, а не вивченню документалістики.

Фотографія (читав Нікіта Завілінський). Кожен журналіст повинен вміти робити репортажні знімки. Нікіту я вже хвалив тут, але його курс треба вкладати в якісь формальні рамки, щоб талант викладача не губився за відсутністю структурованого графіку.

  • Загальна доцільність та корисність курсу: вище середнього.
  • Позитиви: викладач ДУЖЕ доступно, швидко і просто все пояснює.
  • Недоліки: без професійної камери ви не зможете брати участь у практичній частині курсу.

Особисто для мене, навчання в МШЖ наразі є найбільш двозначною подією в житті. З одного боку, багато нового досвіду, чималі нові можливості, цікаві знайомства і здебільшого хороші викладачі, з іншого боку – значне прискорення темпу життя, скорочення вільного часу і тонна стресу. Якщо для вас важливе чітке відділення роботи від відпочинку, то МШЖ точно не для вас. Якщо ж ви таки вирішили, що журналістика – це ваше, якщо вас зацікавила програма МШЖ, буду радий дати пораду чи відповісти на питання в коментарях або наживо.

Advertisements

21 thoughts on “Курси Могилянської школи журналістики

  1. Интересно все расписал, молодец! В Шеве, по отзывам местных студентов, вообще печально, а в МШЖ так почитаешь – так даже вполне по-западному.

    О бюджетных местах ничего не известно? Выпускники и дальше будут помогать?

    1. Пока трудно сказать. Когда места резко отняли, то был инфоповод для фандрейзинга. Сейчас люди знают заранее, что придется платить. Думаю, можно пока рассчитывать на одну-две персональные стипендии от благотворителей.

  2. Не согласна с двумя последними пунктами в “Загальні НЕДОЛІКИ”:
    1) личный диктофон не так уж и нужен, как раз с диктофонами проблем не было. а иметь свою камеру – это скорее преимущество студента, а не недостаток мшж. У меня с камерами тоже проблем не было.
    2) с расписанием ты переборщил. Ну пропустили мы раз Копаня ну и ладно. на социологии расисание менялося чаще чем в мшж. В мшж аудитории мы вообще не меняли. о спикерах знали почти за неделю.

    Задания Гуменюк сложные, да. Но это не было заметно, они были интересными. Особенно финальное.

    Полищук – необъективен я считаю.

    Мждународка – очень был бы хороший курс, если бы Тарадай и Федченко поменялись местами.

    Менеджмент думаю получился таким, потому что был короткий семестр. Но неделя с ДФДЖ была крутая, жаль что я так мало смогла лекций посетить.

    1. Буду защищать свой пункт 3 из “ЗАГАЛЬНИХ”: я говорил далеко не только о проблемах с Копанем.
      – Во втором триме постоянно кто-то куда-то ездил (из преподавателей), пары переносились и их нужно было как-то и когда-то отрабатывать.
      – В первом триме постоянно, как из-под земли, возникали гест-спикеры поставленные иногда вместо пар, иногда на свободное время, сообщалось о них часто тогда, когда свои планы отменять было уже сложно.
      – Я лично считаю себя хорошим тайм-менеджером (даже читал тренинги по тайм-менеджменту), но мне было очень трудно понять, в целом, что у нас и когда и на когда какие задания нужно выполнять. За 4 года бакалаврата и год подготовительных курсов у меня такая ситуация возникала раз или два, здесь такое было, как я уже сказал, почти каждую неделю. И это при том, что на бакалаврате у меня была бурная общественная деятельность, от которой я отказался в ШЖ.

      1. да)) это беда, что у нас преподы такие востребованые и ездят по миру)))

  3. не знаю, чому всі так нарікають на завантаженість. У весняному тримі, який вважається найважчим, я встигла здати дві сесії в іншому місті, поїхати на тиждень в Італію, написати диплом на заочку і взяти участь в безлічі позауніверситетських заходів. да, я отримала за трим в основному високі четвірки, але ж це не катастрофа.

    1. Хвалю такий запас енергії! А от я за весну ледь спромігся не порвати з усіма моїми друзями, бо більшість з них вперто не вірили, що я зайнятий і старалися якомога сильніше образитися і дути губи, бо нібито я персонально їх забув і забив.

      Так, у мене все (чи майже все – від Федченка залежить) – відмінно, але якби я міг зрозуміти, яким макаром нам оцінки виставляються, імовірно, старався би менше.

  4. 1. Корисно було б почитати таке перед вступом, так що піарь цей пост в абітурієнтські маси:)

    2. Стану на захист медіакультури: якщо читати всю рекомендовану англомовну літературу — приріст знань буде хороший. Мені цей курс бачиться в парі з документалістикою — вони формують такого критика-культуролога, для тих, кому це буде ближче, ніж практична біготня. Плюс для диплому (разом із етикою) ці матеріали, скоріш за все, будуть найпотрібнішими. Можуть дати поштовх до якихось своїх теорій медіа.

    3. І погоджуся з Машею щодо достатності техніки. Звісно, касетні камери — відмерла технологія, але кількість на душу населення дуже навіть задовільна. Особливо, якщо уявити, що там на інших факультетах журналістики.

    4. У Католицькому майже півгрупи відправляють цього літа на закордонні стажування (проти наших двох на українському ройтерсі). З іншого боку, це схоже загальна спрямованість МШЖ — на “закалку сталі” і заохочення “self-made” пробивності і ініціативності.

  5. Я би не ставила оцінки викладачам та курсам, а обмежилася характеристикою. 🙂 А то ще Копань образиться)))

  6. Діма, про вісім сюжетів Юра зрозуміло все пояснив:)
    як на мене, значно більший негатив нашого навчання – це те, що зазвичай більше ніж половина групи на парах сидить у неті, абсолютно не реагуючи на викладачів. Так, пам*ятаю було з Веретельником, який на парі чітко сказав на консультацію не приходити, але майже ніхто цього не почув, бо був зайнятий своїми справами в неті.. я дуже щиро переконана, що школа пропонує надзвичайно багато, питання в тому, скільки ми хочемо взяти. в мене виникло таке враження, що в більшості випадків якась групова думка для нас важливіша, аніж думка викладача. якось всі вирішили знімати сюжети на одній локації – і, що б не казали Юра чи Олександр, ми вже все якось так вирішили.. потім, надто вже всі думали про бали – тоді, коли в нас навіть стипендії нема. З тими ж сюжетами – ліпили невдалі стенд-апи, щоб отримати +1 тощо. У нас таке навчання, що від студентів залежить часто значно більше ніж від викладачів..

    1. Олю, я можу терпіти довго, але натяк на стенд-апи – сорі, це вже просто перебір. Як для гуманіста ти трошки забагато збиткуєшся з однієї конкретно взятої людини, тобі не здається? Ну було у мене в одному сюжеті два стенд-апи, один з яких був зайвим, що далі? Якщо ти думаєш про “Серйозні новини”, то це не був сюжет, це було копіювання програми, програми завжди авторські і Савватєєв робив абсолютно аналогічне тоді, коли ліпив свої спортивні новини. Я не вважаю мою передачу гіршою від його спортивної рубрики. Якщо хочеш далі спускатися сходами в пекло особистих образ – прохання робити це поза моїм блогом, ок?

      Щодо того, що ми самі мало хотіли взяти, я суджу по собі і я хотів узяти багато. І ноут я носив в середньому втричі менше за всіх інших (у мене навіть є паперовий конспект всіх предметів). І ще до всього я староста і саме мені часто доводилося вирішувати куди яку пару пересунути, але чогось я заплутався в цьому значно більше за тебе. Мабуть, я дебіл, правда? Це все так просто пояснює 😀

      1. Діма, скільки можна думати, що все, що говориться, – про тебе??? нє, ну це вже занадто. серйозно. ти якось надто сильно сприймаєш все на свою адресу, і якщо я не погоджуюся з якимсь твоїм поглядом, ти чомусь думаєш, що я не погоджуюся з тобою і твоїм існуванням:)
        я абсолютно в захваті від твоїх “серйозних новин”! і абсолютно не маю на увазі ні твоїх стенд-апів, ні будь-кого іншого. але маю на увазі, що в якийсь момент я (наприклад, я. щоб не казати “ми”, якщо раптом хтось робив інакше, правильно?) зловила себе на тому, що, коли роблю сюжет, то керуюся схемою плюсиків, а не бажанням навчитися тощо. тобто я намагалася кожного разу вставити інфографіку, стенд-ап, що там ще.. щоб отримати більше балів.
        і да, я написала, що БІЛЬШІСТЬ людей висить в неті, а НЕ всі.
        не знаю, може я помиляюся з тим, хто скільки хотів взяти. в твоєму бажанні я не сумніваюся – але ж подивися на свої результати, вони значно вищі за середні (гіпотеза). взагалі я не хотіла нікого ображати, і не вважаю тебе дебілом, просто мала на увазі, що ефективність майже всіх курсів і усього навчання від студентів залежала більше ніж від викладачів.

        1. Сприйняв твій коментар як наїзд, бо окрім мене ні про кого на обговореннях не жартували (принаймні стільки, скільки про мене), що “сюжет весь побудований на стенд-апах”. І я чітко пам’ятаю, як про “серйозні новини” говорилося, що це сюжет, хоча треба не мати мінімум 16% мозку, щоби сказати, що це сюжет, а не рубрика.

          “я намагалася кожного разу вставити інфографіку, стенд-ап, що там ще.. щоб отримати більше балів.” – скаржитися на це рівноцінно тому, щоби скаржитися на дощ. Будь-яка система, де треба заробляти бали, щоби лишатися на плаву (читай: не вилетіти з навчання), завжди змушує людей за цими балами гнатися. От подумай про гроші. Насправді, втілення багатьох людських мрій не потребує колосальних капіталовкладень, але для багатьох людей гроші є богом – ти сама писала про це. Будь-яка інша умовна одиниця “універсальної валюти” психологічно діє так само.

          А щодо дебільності – знаєш, я не геній і не герой, але мої життєві здобутки показують, що я і активний, і морально витривалий, і здатен швидко вчитися та працювати в конфліктному середовищі, але попри все це, тут мені було складно. Тому я пишу, що тут складно. Цей запис, цілком імовірно, будуть читати і менш енергійні за мене люди. Вони повинні знати, що на них очікує. Добре, якщо тобі все далося легко, Ярополк оно взагалі вміє і любить працювати лише тоді, коли важко і напряг, але щось мені здається, що з деяких предметів за едак половиною групи і досі висять борги. Я думаю, це також свідчить, що мої загальні враження виправдані.

          1. та мопа всем светит! все! весь этот пост я описала одним предложением)) а исходя из описаний курсов пусть уже остальные решают как глупоко они в этой жопе окажутся.

  7. А чи важко вступити на цю спеціальність? Я переживаю, що мені не вистачить креативності і не тільки.. є певна боязнь неуспіху

    1. Креативність важлива, але не креативністю одною живе журналіст.

      По-перше, потрібне портфоліо: будь-які твої статті, фотографії, зроблені тобою, можливо, відео чи аудіозаписи (навіть якщо вони не дуже журналістські :)).
      По-друге, є декілька базових правил в журналістиці на кшталт “як проводити розслідування”, “як структурувати статтю”. Їх можна знайти в Інеті і це не великий обсяг інформації, але це те, що перед вступом варто прочитати.
      По-третє, головне – це співбесіда. Там свій страх слід приховати глибоко-глибоко. На співбесіді треба себе показати людиною із задатками і з певним досвідом. Людиною, яка критично дивиться на ЗМІ. Людиною, якій ще є чому вчитися і яка хоче вчитися та розвиватися.

      Можливо, це все трошки сумбурно. Готовий відповісти на будь-які уточнювальні запитання 🙂

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s