Шквал

Кілька днів тому, як пам’ятаєте, був сильний дощ у Києві. Схожий більше на торнадо. Але він минувся десь за 15-20 хвилин. Сьогодні було щось подібне, але тривало воно довше і я став його жертвою цього разу.

Довелося з’їздити до стоматолога, а я їжджу в приватну клініку аж у Бровари, тому приїхав я на метро “Лісова” і пішов до маршруток. Саме в цей момент вдарив сильний шквал. Я сховався під малюсінький дашок прямо під стіною ряду кіосків. Злива посилювалася, я міг спізнитися, а знайомого номеру маршрутки я не побачив. Але, враховуючи, що всі вони їдуть здебільшого через центр я вирішив навмання вскочити в ту, яка проїжджатиме повз. Так і зробив – з розбігу влетів у відкриті двері біленького Богдана, який стояв найближче та вже починав від’їжджати (на “Лісовій” вони часто від’їжджають з відкритими дверима). Перша сходинка в салоні вже була калюжею. Водій озирнувся і з повагою до мого вчинку лише видихнув “Ууух!”. Я постарався зробити, що все в порядку і спитав, чи маршрутка довезе мене до центру. Мені відповіли, що ні, тож довелося вистрибувати і знов ховатися під дашок.

Потрібний знайомий номер приїхав. Я спокійно всівся. І от автобус вже майже доїхав до центральної площі Броварів, але дощ не припинявся, а лише послабився. На зупинці стало ясно, що перейти потрібну мені вулицю не вдасться без жертв – води реально було якщо не по коліно, то не набагато менше. Я пройшов трошки далі і навпроти місцевої адміністрації побачив більш-менш сухе місце не призначене для переходу. Половину дороги я подолав без проблем, але далі я побачив, що перший ряд і частина другого все ж вкриті товщею води (damn these Ukrainian streets with stupid slides to the sidewalk!). На секунду я повис між маршруткою в третьому ряду і калюжею, в яку лізти аж ніяк не хотілося. За маршруткою не було жодного авто, тому я просто пішов в третьому ряду по дорозі в потрібний бік. На перехресті мене, як треба за правилами (бо я був праворуч від автівки, плювати, що пішки і по зустрічній смузі), водій мене пропустив, а там вже і сухенький підхід до тротуару трапився.

І знаєте що? Парасолі – це маячня. Треба носити куртку з капюшоном, бо в такий шквал парасоля – радше тягар, ніж захист.

Advertisements

5 thoughts on “Шквал

  1. Зонт все же нужен ИМХО, потому как без него можно запросто промочить кроссовки и джинсы, что тоже весьма неприятно.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s