Я побував на першому в своєму житті матчі. І це був матч Швеція-Англія на Олімпійському. І мені за це ще доплатили 😀

 

Ані гравцем, ані вболівальником я не є – можна порахувати на пальцях однієї руки, скільки разів я дивився футбол по телевізору. Можна порахувати на копиті однієї конячої ноги, скільки разів я пробував грати наживо. Та і у фан-зону та на стадіон я вчора потрапив по роботі (на яку мене відпустили з основної роботи) – збирав електронні адреси вболівальників для однієї соціологічної компанії. Попри це я емоційно дуже швидко включився в атмосферу події. Не включитися важко, коли ти стоїш посеред натовпу п’яних британців, які співають якусь моряцьку пісню 🙂

Два навіжених німці ганяли скрізь із німецьким прапором і фотографувалися абсолютно з усіма і на фоні всіх. Вочевидь, це якесь сублімоване прагнення загарбувати 🙂 А от пара італійців виявилися найспокійнішими із усіх, кого я бачив на вулиці – всупереч усім стереотипам про італійську емоційність. До речі, про стереотипи, фан-зона Євро-2012 – це саме те унікальне місце, де ніхто не соромився жодних стереотипів про свою країну. Французи бігали в костюмах мімів із картонною Ейфелевою вежею, а шведи носилися із шоломами вікінгів. Потім ще я поспілкувався із хлопцем із Таїланду та професійним російським хуліганом. Взагалі, якби не робота, не факт, що я побачив би стільки цікавого, та і не факт, що взагалі пішов би у фан-зону чи на стадіон.

Збирати адреси було непросто, але легше, ніж я очікував. Сумарно я дістав 43 адреси, моя дівчина – 63 (але ж вона дівчина). Цікаве спостереження, що у більшості шведів та британців пошта на хотмейлі. Безумовно, була і тупа ситуація, коли я почав англійською говорити з українцями, які ламаною англійською казали “Ноу. Сорі”. Аналогічне було і щодо мене – стюард, який мене перевіряв при вході на стадіон, чомусь сприйняв мене за поляка 🙂

В перерві між зборами адрес ми з моєю Оленкою пішли фотографувати всякі штуки. Одні з перших речей, які запрацювали в фан-зоні – Макдональдс, порожня VIP-фан-зона та сцена з посередніми ведучими, біля якої майже не було народу порівняно з “куточками” англійців та шведів. Ой. а скільки ж у Оленки було радості, коли великий білий ведмідь нахилив до неї носа, щоб вона його погладила!

Серед стюардів на стадіоні виявився один мій приятель з Могилянки, який мене легко знайшов під час матчу серед тисяч відвідувачів. А в перерві між таймами на поле випустили якихось дівчат та Славка зі Славеком – убогі символи даного чемпіонату. Таки дійсно крилатий гусар Ясь та запорізький козак Івась були би значно більше в тему 🙂

Цікавий збіг: команди, які вчора грали, мали прапори з тими ж кольорами, що і хазяї чемпіонату – Україна та Польща.

Матч почався трохи мляво – в 3-х із 5-ти випадків шведи пасували кудись не ясно куди, а британці ходили по полю (like a sir), а не бігали. Проте чомусь британці завжди опинялися там, де треба, і тоді, коли треба. Мабуть, це і є техніка чемпіонів – впевнені та продумані комбінації. Шведи – навпаки, показували свій скандинавський дух, але і кожен гол, і навіть просте володіння м’ячем давалося їм через галони поту і десятки кілометрів пробігу. Та і чесно, якби не порушення з боку англійського воротаря, то шведи точно забили би на один м’яч менше.

Вболівав за Швецію за принципом що вигідніше для України 🙂 Ще було би добре, якби була нічия, але заслужені 2:3 на користь англосаксів. І тут повідомили, що матч Україна-Франція жабоїди виграли 0:2. І ось тепер пекуче передчуття, що британці Україну порвуть на шмаття.

Ееехх… СВАР’Я! СВАР’Я! СВАР’Я!!!

P.S.: Антон, прости за эту запись 😀

Advertisements