Не может быть и речи!

Прийняття закону “Про основи державної мовної політики” переноситься на 5 липня, але це навряд чи суттєво допоможе нашій беззубій опозиції. Пропоную вашій увазі свою, традиційно непопулярну, але оригінальну думку на цю тему…

Колись В’ячеслав Брюховецький сказав, що найкращий спосіб популяризації української мови – це ставати успішним, будучи при цьому україномовним. “Да, так оно и есть” (с). Amen. І саме тому мені здається, що українська мова може навіть виграти від закону регіоналів. Я це говорю без сарказму чи софістики, але з певним рівнем гніву…

Безумовно, держава не підтримує книгодрукарство, а останнє десятиліття СРСР пройшло під знаком тотальної русифікації і давайте ще згадаємо нихарошого царя Олександра ІІ, який душив українську солов’їну пісню… але з часу розпаду СРСР пройшло 20 років, українська була єдиною державною весь цей час, і нею так і не захотіли говорити, щонайменше (це ультраоптимістично), третина населення країни, нею не захотіли друкувати журналів, її так і не вивчив Савік Шустер, а Грушевський, Винниченко, Шевченко та Франко, попри свої соціалістично-популістично-гуманістичні переконання, так і не стали героями для молоді Донбасу, Криму і Таврії. Чому?

Я включаю радио, а там опять оно… поет себе, как ни в чем не бывало…” (с) Вася Обломов

Я відкриваю Жадана і думаю “Якого чорта я маю витрачати свій дорогоцінний час на те, як хтось описує процес ригання?”. Або оці вірші про пісок, які висять в метро… польські ще туди-сюди, а наші – це шото непонятне. Так, я тупий довбень, який не розуміє сучукрліту, але we are the 99% (с). Ми – люди, яких виховали, що далеко не будь-який пакет з-під крекерів можна вважати мистецтвом. Ми – шанувальники краси, які отримують задоволення від “высокого слога” Бориса Акуніна та живої сатири Татьяни Толстої, від в’їдливого гумору Пратчетта та щедрості кожної літери Толкіна. І найголовніше, ми – ті, хто платить або не платить за продукт.

Безумовно, є і нормальні автори, і нормальні твори, але поки що вони в меншості, я знаю буквально трьох з половиною із них, і у мене не піднімається рука шукати серед купи лайна решту.

Звісно, зараз богема, яка шанує мистецтво за принципом “чим брєдовіше та відразливіше, тим краще”, почне звинувачувать мене, що мовляв я пропоную американізацію чи масифікацію української культури. На це лише скажу: Баланс. В усьому слід триматись міри. Погляньте на Францію: їхнє кіно відрізняється, хоча і підточене під глобальний формат, їхнє кіно успішне. Така річ, як проза чи поезія випускається, вочевидь не для гопоти з района (бо гопота не читає книжок взагалі ніяких), але якщо автор хоче вийти бодай на самоокупність чи, тим паче, популяризувати солов’їну мову – хай, чорт забирай, не пише якесь блювотне наркоманське лайно!!! І люди потягнуться! Я не можу сказати, що Любко Дереш – це моє, але його твори змогли прорвати порочне коло, яким обмежена наша україномовна до посиніння гротескно-епатажна наркомансько-сексуально-збочена богема.

Інша категорія, яку слід вішати на ліхтарях за повну руйнацію української культури гудити за мовний занепад – це всілякого роду вчителі/вихователі та інші держслужбовці совєцького ґатунку, які постачали в наші дитячі мізки 90-их років українство у форматі шароварщини. Згадую розмову із паном Іллєнком – його фільм “Фуджоу” не хотіли пускати на екрани, бо герой у нього “надто неукраїнський”. А знаєте, чому він неукраїнський? Бо у нього по ходу фільму все більш-менш пристойно та динамічно складалося в житті. Він “занадто успішний”! Ось це справжня трагедія, коли українці постають такою собі нацією вічно опечалених лузерів-жертв. Знаєте, Америку не так будували! І Британію не так. Навіть Ізраїль не так будували, хоча вони носяться із Голокостом де треба і де не треба.

В питанні патріотизму теж потрібен виважений Баланс: не слід кидатися в протилежну крайність і свистіти, що людство від протоукрів пішло, але і скніти, мовляв нас всі ображають і ми нічого зробити не можемо, теж не треба!  Як на мене, взагалі патріотичні теми слід скоротити. Чи не плюються УСІ на російські фільми про Віліккую РаССєю? Чи не крутять люди носом, коли бачать, як американці встопіцоте рятують планету? Отож, людей напрягає чийсь патріотизм. Часто навіть патріотизм власної країни. Паша Дуров і Олександр Бард сказали би, що національним державам і так вже скоро має настати каюк, то невже нам немає більше про що розповідати, окрім як про велич та мізерію української нації?

Безумовно, мовне питання зовсім не варте того, щоби так із ним носитися і, певна річ, українському продукту зараз пробитися будь-куди стане важче. Але культуру може побороти лише культура. Штучні вимоги щодо енного відсотку “українського продукту” – маячня. 90% кончених російських серіалів знімаються або за участі нашого режисера, або операторів, або навіть акторів, але це РОСІЙСЬКІ серіали, хоча формально пишеться, що це український продукт. Спиратися на державні милиці навряд чи можна було довго, тим паче в нашій державі, де закони погано працюють. Треба вчитися ходити самостійно. Ліньки було раніше це робити, то тепер всіх примусять.

Менше з тим, не слід робити з цього закону кінець світу. На телебаченні і так найпопулярніші шоу на 95% російськомовні, то вони такими і лишаться. Хто говорить зараз українською – і далі нею говоритиме, а хто принципово російськомовний, то він би і без закону не став би вчити українську. Єдине, що по факту втрачається, що тепер за російськомовні таблички чи документи не можна буде притягати до відповідальності. Але і то, раніше цим займалася одна-єдина організація. Ну, що ж, тепер їм доведеться придумувати щось нове…

Якщо джаз і реп, будучи породженими підневільним народом, змогли здобути глобальний успіх, то в чому проблема з українцями? В музиці, хай і не численні, але у нас вдосталь першопроходців, на яких можна орієнтуватися. З літературою – трохи важче, бо там серед першопроходців добрячий відсоток мудаків. От хіба тільки по-справжньому шкода рекламної сфери, бо тепер точно всі ролики будуть закуповуватися з Росії і навіть не витрачатимуться на перекладача. Втім, це все також залежить від таланту, креативу і старанності.

Advertisements

21 thoughts on “Не может быть и речи!

  1. Хороша стаття, дуже вдячний, що тут немає мовного фетишизму та наділення української мови надприродніми властивостями, що досить часто лунає з вуст націоналістів. Особливо мені “сподобалась” ідея Малковича(Абабагаламага, яка втім є досить успішним україномовним проектом, якщо рівняти з іншими) , що “коли в Україні буде українська мова, то тут запанує український лад” як я зрозумів у контексті, що лад “хороший” і “успішний” .Мені здається, наші чиновники можуть красти на будь-якій мові)

    1. Я Малковича поважаю, бо він реально виробляє Продукт, на відміну від 90% інших. Але таки да, мова крадіжок – це мова інтернаціонального порозуміння 🙂

  2. Маємо систему з двох елементів (споживачі, виробники) з позитивним зворотнім зв’язком.

    Отут написано що
    http://gazeta.ua/articles/events-journal/_chim-vidriznyaetsya-zahidna-ukrajina-vid-shidnoji-nichim-sche-b-odne-pokolinnya-/436167 споживачі теж трохи винуваті. Правда написана.

    В тебе написано що виробники теж трохи винуваті. Теж правда.

    Змінювати потрібно обидві сторони бо вони ж взаємопов’язані (позитивними зв\’язками, що важливо).

    1. Хтось мені вже скидав посилання на це.

      Я ніколи не відмовлюся від твердження, що маси в цілому тупі. І міняти, безумовно, треба все і, по можливості, одразу, але що реалістичніше: виховати 45 мільйонів ідіотів чи змусити кілька десятків людей принаймні почати виховувати бодай частину з цих 45-ти мільйонів?

      1. Я не мав на увазі що маси тупі. Я мав на увазі, що мова – продукт. І чим більше виробників – тим більша якість, чим більша якість, тим більше споживачів, чим більше споживачів – тим більший попит, чим більший попит – тим більше виробників.

        І не існує кількох людей які виховають 45 мільйонів ідіотів. 45 мільйонів ідіотів виховують 45 мільйонів ідіотів, потрібно усвідомлювати що ти один з цих ідіотів (нічого особистого, замість “ти” можна писати і “Буник”).

        1. Хороша викладка про споживачів та виробників, в Росії вона працює.

          Серед 45-ти мільйонів є ті, хто впливає більше і менше. Рівняти всіх – це злочинно недбале спрощення. Якщо є баба Дуся, яка торгує сємочками і говорить українською впродовж 30 секунд з кількома десятками клієнтів за день, і, скажімо, Славко Вакарчук, який дає багатотисячні концерти кількагодинні концерти і говорить українською, ясєн пєнь, шо Славко має більші можливості до “виховання”.

          Просто ти сказав, що “Змінювати потрібно обидві сторони”, але біда така, що змінювати сторону споживачів може тільки сторона виробника. Держава нікого не змінить, якщо тільки не почне масові розстріли і депортації однієї чи іншої групи населення. Я, в свою чергу, намагаюся даним записом напоумити виробника.

  3. “І помоляться на волі Невольничі діти!.. “…Все просто…Еще не прошла ностальгия за кнутом…В состоянии ли Украинская Национальная Идея быть конкурентно способной идеи Сателитсва и Негласной Окупации?хм..Пологаю что нет…Да и сама Национлаьная Идея себя весьма при этом суперски чувствует..Чуть что -Во все виноваты Маскали и скрытые агенты Москвы..Тут и враги сразу..Ведь если врагов не будет Украинской Идеи не будет кого винить..+Отсутствие врага как таковго поставит под угрозу существавание самой Украинской Идеи..Итог?Я жутко извиняюсь за грубость Но=”Нае еб..т а Мы крепчаем”)

    1. Вибач, можеш перекласти на українську, чи англійську? Бо нічого не зрозумів, виглядає як результат роботи ланцюга Маркова.

      1. “Чим Украінський Пес відрізняется від Москаля?.Перший Розуміе 2 мови”…Мені дуже не зрозіміло що саме було не зрозуміло з написанного мною раніше..Але я маю Дуууже велику надію…Що ці незрозумілості не стосуются мови якою я написав…Таксс…Не..я конечно могу оценить “ланцюг Маркова” либо как оскорбление либо как попытку показать себя мега умным…К стати…не знаю как у вас там хрен знает где..НО в Двуязычном Харькове принято обращаться к Незнакомому собеседнику на ВЫ…;)По этому если ВАМ глубоко уважаемый не понятно что я написал Гугл Транслейт вам в помощь…Так как ни на Английский ни на Украинский я переводить не буду)))))
        А вот Теперь Дима скажи…Хоть тебе как человеку знающему в частности Русский было понятно ЧТО я написал выше???Ну в смісле в своем 1 сообщении)))))

        1. Ну, звичайно, мови не стосується, воно просто якось так сформульовано, що я подумав що ви – не людина. 🙂 Вибачте.

          Може Дмитро пояснить що ви хотіли сказати.

          1. Граждане, если вы читаете “Дамітріанство”, то я предполагаю, что вы уже имеете достаточный уровень развития, чтобы не опускаться до языковых обсырательств.

            І тебе, Тарасе, це теж стосується. В спілкуванні зі східняками я зустрів чимало людей, які російськомовні, але виступають за єдину державну українську, а іноді виступають навіть проти введення регіональних. Я не в усьому згоден з Антоном, але його позиція під шаром емоцій має конструктивне підгрунтя – опозиціонерам всі ці мовні питання також на руку.

    2. Але все таки поясніть все таки про що був той коментар? Про те що українська ідея не приймає конкуренцію як щось добре?

      1. Пояснюю)Але зазадлегідь вибочаюся за мою Українську так як розмовляю я добре а пишу іноді з помилками…Я мав на увазі шо Українська Національна Ідея котра постіїно проти когось боролась,воювала,відстоювала себе та страждала не зважаючи на те шо Роки Боротьби та страждань вже пройшли ..Досі ше не створила в цей новітній час Незалежності більш конкурентно спроможню ідею ніж постійна боротьба з кимось..Ідея замість того шоб модифікуватись та обьеданти всіх існує і досі за рахунок Бортьби..Тому з прийняттям Закону про Російську мову ідея отримае ще один мотив для свого існування…На кшалт “Кляті москалі знов хочуть загарбати Украіну…”.Я наспавід пишаюсь тим шо я Українец..Але замість того шоб гворити що ;
        –У Вишневецькому Замку відбулося формування інтриги Отрепьева
        –Українська Шляхта була у віїську Лжедмитра 1 та 2 під Москвою…
        –Козаки під час Смути доходили до Новгорда та Ладоги…
        —Сагайдачний штурмував Москву
        —А після взяття Берліну “воїни переможці” тільки 14 квітня 1960 року оточили останню повстанську криївку на Підгаєччині
        –І красуня психолг з серіалу “Інтерни” Українка яка народилася до речі у Харкові…
        Та багато багато іншого чим можно пишатися…Українска Національна Ідея і досі як і Героічний народ Ізраїля пищается своіми жертвами та на весь Світ скиглить як нас Українців всі ненавидять ….
        Мені байдуже чи примуть закон про мови чи ні…Але я знаю шо Українська мова та Культура витримае цей виклик долі і стане після цього ще сильнійшою….
        Так ВАМ понятно??))))

          1. Він правий в головному. Виконавці пісні: “Ми не змогли побудувати (відродити, розвинути і т.д.) те, це, і оце тому що нам заважали москалі (поляки, жиди, чурки…) “, ніколи не зможуть чогось досягти. Вони вже пояснили і виправдали перед самими собою власну поразку.

  4. Есть такая штука интересная называется “специальная терминология”,то есть выражения и термины понятные не всем,а весьма узкому кругу специалистов…Так вот ,если бы я написал “Во время Адорации в Катедре,Эксиленция Марьян передал митру и пасторал минстранту облаченному в альбу.И из рук каноника облаченного в комжу и стулу взял велион и одел его по верх орната..А затем встал на колени перед монстрацией…”Вот эта фраза нуждалась бы в переводе и попросив перевести Вы бы были полностью правы))))…Это я все о “роботи ланцюга Маркова.”)))))Хотя переводить не надо-я уже посмотрел значение))))

  5. Хоч я трошки не в темі, що там зараз за мутки з російською мовою, проте дозволю собі провести аналогію України та Білорусії у цьому плані. Тарашкевиця, м’яко кажучи, вимирає. І мені це подобається. Адже мінчани тепер пишуть на російській, і я маю можливість їх розуміти без перекладача.

    Інша думка. Українська мова була вбита мені в голову моєю вчителькою в школі, бо сам я з російськомовної сім’ї (і навіть пам’ятаю, як пишався, що знаю російську мову в такому українізованому місті як Івано-Франківськ). Тобто, спілкуватись з публікою через укрмову – це не було МОЄ рішення, це було ЧУЖЕ рішення, яке в силу молодості не встиг розгледіти.

    Ще одна думка. Мова має право на існування, якщо нею творять великі люди. Зауважте, не “творили”, а “творять”. Історія – це важлива складова гідності, проте не можна ОПИРАТИСЬ на одну тільки історію (як приклад – останній матч Україна-Англія: українці тиснули добре, але мало реалізовували. Тобто, атака – це добре, але без голів вона не має ваги). А де ці наші творці? Я не згоден, що Дерешом можна пишатись в тій же мірі як і Вінниченком. Або висталяти Квітку Цісик як чудову співачку. Ні, нам потрібні творці, а не плагіатори.

    І ще одна думка, яка давно мене бентежить. СМІ, література, інтернет – це ті рушії, які здатні підняти долю українських творів (естрада та театр в цьому питанні як правило не працюють). І в першу чергу через те, що вони діють напряму на молоде покоління. Це раніше можна було тримати дітей в незнанні (ця практика ще поширена в наших селах, тому там і процвітає українська), а зараз часи змінились. Хто зможе знайти нові методи пропаганди укрмови, в цих нових умовах? Перезнімання російських серіалів на український манер? Заборона російської по телебаченню? Посилений контроль? Фільтрування неукраїнського контенту? Хех. Хто ж почне творити, так, “щоб було видно, було чути”?

    1. Згоден з усім, особливо що стосується історії. Проте не думаю, що апеляція до “моє чи не моє рішення” хороша, бо вітатися, зав`язувати шнурки і митися – це теж не Ваше рішення, а рішення Ваших батьків “вбите Вам в голову”. Та і якою би мовою Вас не вчила говорити вчителька – це ж завжди буде нав’язуванням, чи не так? Просто конкретно по цьому аргументу, давайте не впадати в постмодернізм. Усе інше – дуже влучно.

      Що ж до вимирання мов – тут важливо пам’ятати, що мова не повинна бути фетишем. Мова – це засіб самовираження та комунікації. Якщо на певному етапі ці функції відмирають – щож, тоді смерть мови – це об’єктивна історична потреба. Вона ані хороша, ані погана.

      1. >>> це теж не Ваше рішення, а рішення Ваших батьків “вбите Вам в голову”

        Поясню іншими словами. Я не бачу раціоналізму у “вбиванні в голову” української мови. Зав’язувати шнурівки – бачу, чистити зуби – бачу, а спілкуватись виключно українською – ні. Хоча Ви праві, це не таке вже й страшне злодіяння на наших теренах.

        >>> Вона ані хороша, ані погана.
        З цим контрінтуїтивним твердженням не погодиться велика частина носіїв мови. Адже це схоже, як ніби говорити про смерть літньої самотньої людини.

        1. Самотня літня людина – це передусім людина. І вона самотня тому, що інші люди (байдужі та егоїстичні) її ігнорують.

          Мова, яка вимирає, вимирає, бо люди нею не користуються. Але мова – це не людина. Якщо люди мовою не користуються – то кому за нею сумувати? Нам слід викорінити мракобісся та езотерику про те, що мова заряджає шось/когось енергіями, кармою чи рожевими променями. Мова – це інструмент, який не має власної свідомості.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s