Протестантська етика і Нова Прикордонія

Щоби жити так, як західні країни, треба мислити в аналогічний спосіб. І “позитивне мислення” тут абсолютно ні до чого.

Передусім, наголошу, що йтиметься не про культуру (мова, вишиванка, кобза), а про світогляд, себто культуру, але в значно ширшому значенні слова. Якщо культура – це “теорія” суспільства, а економіка – це його “практика”, то світогляд – це “методологія”, яка визначає і результат, який нам дасть практика, і узагальнення, які потраплять в теорію.

Всі говорять про європейське життя з точки зору побутового комфорту, заможності або громадянських свобод (типу там ЛГБТ-паради, заборона чоловікам обіймати будь-які посади, окрім прибиральника, винищення білого населення в печах та інші демократичні фішки :D). Але рідко хто задумується над мисленням західної людини, мисленням, яке зробило кількасотлітнє світове панування та відносно швидке відродження після двох світових воєн можливими.

Хочеш-не-хочеш, а в світогляд впираються будь-які соціальні проблеми, будь-які шляхи їх вирішення і будь-які наслідки рішень. Ані найкращі закони, ані колосальні надходження до бюджету, ані наймудріші керівники нічого не змінять, якщо народ лінивий, безвідповідальний, недалекоглядний та непорядний.  Не змінять вже хоча б тому, що їм буде просто нізвідки взятися. Я не ідеалізую європейців чи американців – маси завжди тупуваті і в будь-якій країні є свої проблеми. Але західне суспільство спромоглося закласти деякі конструктивні основи у звичку своєму громадянину. Ці основи і є тією фактичною відмінністю між нами і західним світом. Лише завдяки цим основам закони на заході щось значать, студенти не вмирають у тюрмах, а ВВП на душу населення перевищує наше в багато разів.

Зізнаюся, відколи я прочитав Тараса Бульбу, важко не відчувати до “українства” відрази. Ну а що доброго може виробити або чого доброго добитися нація, яка гордиться тим, що “козак, скільки монет витяг із кишені – стільки і заплатив”? Де тут бережливість чи навіть банально здоровий глузд? І ще козаки замість того, щоби обрати, з яким ворогом всім разом боротися – поляками чи турками – розділяються на два фронти. Мало того, коли постає мотивація, чого йти воювати з поляками, аргумент – “Так то ж католики!”… 0_о де логіка? Типу мусульмани, виходить, ближчі і приємніші для православ’я?

Істинно кажу, Донцов помилявся. Ми всі – нащадки не свинопасів та водоносів, ми в більшості своїй козацького роду – такі ж безтолкові та ірраціональні, а відтак не здатні до перемоги чи процвітання, люди.  Можна ще довго сміятися із Задорновим над “тупими американцями”, але я пропоную щось змінити в тому, як ми живемо. Треба брати все найкраще від інших цивілізацій – так само, як ми шануємо французьке вино та німецькі машини. Слід наважитися лишити позаду найгірші практики нашого народу. Нижче перелічені з поясненнями основні з них:

1. Синтетизм замість синкретизму

На мою думку, вірування більшості українців ідеально можна описати словом “мракобісся”, бо каша в голові багатьох перехожих дуже мрачна і здатна взбісити будь-яку мислячу людину. Всі ці наші забобони про похилені стовпи, баби-шептухи, чарівне каміння, енергія природи, енергія мови і все це вкупі з елементами православних постів та ведичної кухні. Це і є синкретичний погляд на світ – коли все в голові поскидане докупи, структура думок відсутня, а дійсність уявляється магічною. Науковий атеїзм через 70 літ виявився безсилим перед хтонічними демонами, що міцно тримають мізки нашого народу вже багато століть. От в Україні і трапляються статті з назвами типу “Комунізм та православна віра – нерозлучні”. Повний мрак і хаос в голові. Зауважте, наскільки популярні різноманітні езотеричні течії, передачі про екстрасенсів, НЛО та жидомасонську змову. Петрівка взагалі завалена книжками про те, що Гітлер був чи то інопланетянином, чи то геєм, чи то роботом, чи то самим сатаною. І вся ця маячня подається під грифами “Таємниче знання” чи якось так.

Дозволю собі релігійне порівняння: протестанизм має принцип Сола Скріптура, тобто всі питання релігії регулюються виключно Єдиним Писанням, Біблією. Це така собі Конституція віри. Між тим, хоча релігія радить нам певні практики в більшості сфер життя, все, що прямо не заборонено – дозволено, а ключовою метою Біблії вважається розповідь про спасіння душі. Тепер давайте поглянемо на православіє – які книжки ми бачимо там? Требники, праці святих отців, житія святих, усілякого роду легенди та передання, православна астрологія, апокрифи тощо. Мені це особисто нагадує вітчизняне законодавство, де одна сфера життя регулюється купою суперечливих нормативних актів, яких не те, що дотриматися, а навіть вивчити їх повний перелік поза межами реального. До прикладу, у нас в законодавстві визначень поняття “аварія” є декілька. Хтось, безперечно, зауважить, що в англосаксонській правовій системі купа прецедентів і їх теж важко вивчити, на це раджу почитати, скажімо, рішення Європейського Суду з Прав Людини – чи знайдете ви там дебільні формулювання на кшталт “шось-то там регулюється Конституцією України, Цивільним Кодексом, законом про працю, законом про працю робітників, законом про відсутність праці та іншими нормативно-правовими актами”. Ну НАЩО писати оце “та іншими…”, нащо тоді взагалі писати цей закон, якщо окрім нього, Конституції та Кодексу цю ж сферу регулюють ще 3-5 законів з подібними назвами та майже ідентичним полем вжитку?

Людям необхідне термінове структурування мислення. Це не те саме, що раціональність, яку я вічно проповідую на цьому блозі, але це складовий елемент раціональності і критичного мислення. Потрібно розуміти, чому комунізм та православ’я – це цілком розлучні речі. Потрібен здоровий скепсис не лише відносно церковних ієрархів із золотими годинниками, але і відносно астрологічних прогнозів у газетах, відносно екстрасенсів та конспірологічних теорій, відносно золотих пірамідок від геморою та “позитивного мислення”, відносно всезагального щастя, яке має настати щойно ми всі будемо жити в лісі і курити траву або одразу по загибелі усіх [ВСТАВТЕ ВАШОГО КЛАСОВОГО/РАСОВОГО ВОРОГА]. Потрібна банальна освіченість для початку. Її в Україні дуже бракує, але в кожній освіченій людині (незалежно від сфери її освіченості) країна благословляється.

2. Відповідальність замість “коротких грошей”

“Як не з’їм, то понадкусую” – ой який веселий принцип! Він так чудово описує десятки недовершених державобудівних проектів на наших теренах. Проблеми №2 і №3 для українського суспільства дужеспоріднені – це відсутність відповідальності та орієнтованості на результат. Відповідальності за що? – спитаєте ви. В першу чергу, відповідальності за власну долю.

Остап Вишня свого часу написав шикарний твір “Чухраїнці”, де повністю викликав алгоритм діяльності нашого народу, який обертається навколо кількох безвідповідальних принципів, головно – “Та якось воно буде”. Більшість людей не планують свого успіху. Справа не в тім, що вони не хочуть мати нової квартири чи машини, вони-то хочуть, але це бажання на рівні “Хочу бути Президентом” за відсутності будь-якого мінімально систематизованого бачення, що треба зробити, які взагалі у Президента повноваження чи, тим паче, які кроки на шляху до цієї посади треба пройти. От просто тупо: хочу бути Президентом! Хочу мати нову машину! Хочу канхвету!

Отже, люди не ставлять всерйоз перед собою амбітних цілей, а якщо і ставлять, то вкрай рідко мають уявлення про шлях до цих цілей чи навіть що ці цілі дають і чи насправді вони потрібні. Лише незначна частина молодого покоління намагається будувати якісь далекосяжні плани. Більшість суспільства живе в іншому темпоритмі і перед ними не стоїть питання досягнення результату, перед ними стоїть питання, як би побільше зшибти і поменше працювати саме тут і зараз.

Постає проблема коротких грошей. Наш народ дуже шуганий. Це не його вина, та менше з тим, хапальний інстинкт у нас розвинутий краще за всі інші. Коли депутат приходить до влади, завдання перед ним – якомога більше встигнуть нахапатися, бо за пару місяців чи за рік його або скинуть в ході виборів, або його ж партія його викине. Мало політиків розраховують “відбивати” гроші, вкладені в передвиборчу кампанію впродовж 5 років. Гроші треба відбити тут і зараз. Те саме пояснює і астрономічні ціни на наші готелі під Євро, і вартість житла (1000% від собівартості), і постійні спекуляції з усіма видами товарів народного вжитку, і вкрай рідкісне зниження цін на продукти навіть за умов дефляції.

Чому все так печально? Бо для значних і довготривалих результатів треба напрягатися, думати, шукати. А тут в силу вступає всемогутня лінь. Бідні тут мало чим відрізняються від багатих – красти деталі із заводу потрошку впродовж років чи щоденне “нагрівання” покупця на базарі на пару гривень – це все також приклади бажання отримати хоч якісь гроші тут і зараз.

Не можу сказати тут нічого кращого за якусь загальну і можливо навіть екуменічно-агностичну мудрість, тим не менше, дуже доречну: живіть своє життя так, щоб за нього не було соромно, і щоби потім, наприкінці шляху, ви точно могли сказати самому собі, що ви привнесли в цей світ, що з вами він став кращим.

3. Повага до успіху замість “поваги до праці”

“Якщо багатий – значить вкрав”: на жаль, в Україні успіх – це завжди привід до заздрості та злослів’я. І хоча стереотип про крадіжки може бути правдою про більшість наших багатіїв, наші люди рідко докладають зусиль, щоби самим чесно заробити собі на життя. Продавці не відчувають відповідальності перед покупцем, ДАІ-шники, лікарі та освітяни звикли брати хабарі. Здавалося б, не подобається робота, мало платять? Іди шукай іншу! Консультанти в магазинах та аптеках заробляють часто не менше за лікаря чи викладача. Але ні, наші люди краще крастимуть на державній службі, де суворість законів компенсується необов’язковістю їх виконання, а малі зарплати – додатковими пільгами в порушенні закону. Ось тут безвідповідальність і ліниве небажання будь-що робити зі своїм життям поєднуються з тупоголовою “повагою до праці”.

Жахливо, що успіху не тільки заздрять, успіхом не лише нехтують, його зневажають – ганебну практику сорому встановила совєцька традиція. “Здесь мерилом работы считают усталость” – Наутілус Помпіліус в точку описав ідіотизм, який об’єднує нас із росіянами та всіма нещасними, яким довелося жити за Радянського Союзу. Багато десятків років в країні панувала практика, що коли у когось шось було, його слід було відібрати. І навіть не стільки тому, що це вам потрібно, скільки просто заради того, щоб інша людина не виділялася. Ось то був час, коли людей вчили неконструктивного і неефективного світогляду: праця – це добре, а бути багатим – соромно. Хоча люди все одно крали і наживалися, і гребли під себе з піком на початку 90-их, але ганебний черв псевдоаскетизму засів у нас і досі сидить. Більше того, це саме цей вірус і підштовхує красти та брати хабарі замість того, щоб нормально працювати.

Повага до успіху породжує повагу до думки іншої людини, до її часу, до її праці, врешті-решт. Повага до успіху первинна, без неї неможливе і щире співчуття до знедолених, і бажання зробити світ кращим. Лише людина, яка відчуває різницю між Результатом та тупим трудом, яка прагне до Результату, здатна до емпатії відносно стражденних і тих, хто не має шансу добитися успіху.

Що тут скажеш? Добивайтеся своїх вершин! Створюйте щось нове для себе і для суспільства. Не соромтеся цими досягненнями затикати іншим людям рота, бо собак, які тупо гавкають, не менше, ніж паразитів, які смокчуть кров і не дають нічого доброго. Україні доведеться пережити добу дикого капіталізму, перш ніж вона зможе стати частиною європейської утопії.

Головне – ніколи нікому не заздріть. “Шоб у сусіда хата згоріла” – це дуже типова і дуже українська річ. Але заздрість – це шлях в нікуди. Ні в якому разі не починайте винуватити успішних людей у ваших бідах. Вчіться від успішних. Якщо вони чинять зле – знищуйте їх, а ще краще – перевершуйте їх і підкоряйте їх та їхні ресурси собі. Але, заради Бога, ЗА ЖОДНИХ ОБСТАВИН НІКОМУ НІКОЛИ НЕ ЗАЗДРІТЬ!

4. Кооперація та активізм

Що зараз об’єднує “маси”, “інтелектуалів” та “еліту”? Стан моральної ізольованості, небажання будь-що робити, а відтак і нездатність у більшості випадків до скількись-то ефективної самоорганізації. А без самоорганізації, самотужки досягти будь-чого в цьому житті вкрай непросто, якщо взагалі можливо.

“Два українці – три гетьмани” – з цього прислів’я очевидно, що принаймні опозиція у нас “расово правильна” і дуже щиро українська. Чим відрізняється нормальна людина від психічно хворої?  Певні “таргани” в голові є у всіх людей, але хворі люди не здатні вийти за межі своїх “тарганів”, вони не відчувають межі між власною свідомістю та об’єктивною реальністю (чи давайте краще скажемо “публічною сферою”).  Хуторянство дуже подібне до психічної хвороби – це нездатність вийти з  обителі своїх уявлень. Хоча слід визнати, що хуторянство нам дало зачатки капіталізму, індивідуалізму та хазяйновитості, морально воно нас і досі тримає десь в середині першого тисячоліття, де в кожному селищі свої боги.

Найгостріше проблему атомізації суспільства можна відчути в академічній обстановці – серед усілякого роду політологів, культурологів, філософів, нерідко економістів та правників. Я хочу особливо підкреслити: проблема не в тому, що кожен академік мислить себе новим Платоном чи Марксом, а в тому, що більшість із них насправді вміють лише компілювати або – і це вони дико люблять – критикувати чужі ідеї. Враховуючи, що за вікном (та і по цей бік вікна теж) уже давно постмодерн, нічого особливо крутого у змішуванні чиєїсь думки з лайном немає.  А от запропонувати щось своє і краще чи доопрацювати чуже, а тим паче спробувати втілити в життя – оце було би реально те, що makes a difference.

“Моя хата скраю, все одно нічого не зміниться” – квінтесенція суспільної атомізації та дуже зручне виправдання будь-якої бездіяльності мас, про яку ми вже чимало говорили вище. Добре ще з цим ліпиться російське “Лишь бы не было войны”. Колись чув думку, що в країнах заходу люди добре живуть, бо вони швидко обурюються на будь-який непорядок.  Ось наїхав хтось американцю на газон – вже позов до суду (якщо тільки американець не розстріляє машину прямо на газоні). Ось урізали зарплату європейським пролетарям на 0,05% – всі вже на вулицях перевертають автівки та крушать вітрини. Я не кажу, що бунт – це нормальне рішення усіх проблем, але люди не сидять і не змовчують, коли щось їх не влаштовує.

Демократія – це угода між двома озброєними джентльменами“, – сказав свого часу Бенджамін Франклін. Озброєння тут слід сприймати також (і передусім) в широкому сенсі слова. Тільки усвідомлення, що у відповідь можна отримати по морді, здатне породити у людей оту базову і таку необхідну повагу одне до одного. Без цієї мінімальної поваги говорити про закони, державу, країну, націю, класи тощо – просто неадекватно. Ці речі не існують доти, доки не буде поваги, а поваги не буде доти, доки громадяни не почнуть писати скарги і подавати до суду на офіціантів у ресторанах та ДАЇшників з лікарями. Війна всіх проти всіх заохотить людей об’єднуватися в непроплачені та дієві громадські організації.  Малі групи згодом вимушені будуть об’єднатися у більші, оскільки ніде не буде прихистку для самотніх шизофреників.  І так ми пройдемо шлях розвитку у наших головах від хуторів до міст і до цілої країни. А будь-яка війна потребує перемир’я – це і буде той час, коли дороги ремонтуватимуться, зарплати вчасно платитимуться, а священики з джипів пересядуть на автівки сімейного класу.

5. Завзяття і трохи оптимізму

Окей, спочатку я набрехав. Позитивне мислення таки потрібне. В дуже помірних дозах. Навіть ні, не так, потрібне не позитивне мислення, а руйнація депресянковості.

Вже неодноразово говорив, як мене сильно напрягає “жертовність” українського народу. Я проти того, щоби тупо закривати очі на наші проблеми – проблеми треба вирішувати. Але я вважаю, що будь-які песимістичні художні твори варто просто заборонити створювати українською мовою, принаймні на найближчі років 100. Якщо така заборона дійсно пройде, то спершу люди жалітимуться, що українське мистецтво заборонили геть – бо майже все воно якесь песимістичне, декадентне і навіть мазохістське. Це стосується і блювотної “підпільної” треш-богеми, і закостенілої та прогнилої шароварної номенклатури. Скажу по-фашистськи: і богема, і номенклатура – це перепони на шляху громадян моєї держави до здорової, нормальної самосвідомості, яка сприятиме різнобічному розвитку людини, незалежно від її релігійних та політичних переконань.

Ось такий рецепт я пропоную. Освіченість та структурованість мислення дадуть критичний погляд.  Вкупі з повагою до успіху та крихтою оптимізму критичність змусить людину вдосконалюватися. Кооперація та відповідальність допоможуть людині вдосконалити світ навколо себе і розкрити свій справжній потенціал.

Я усвідомлюю, що даний виклад – не найкраща і, безумовно, далеко не остання спроба проповідувати протестантську етику. Але я сподіваюся, що ці слова дійдуть до свого адресата і я переконаний, що кожна людина, яка змінить “загадачний славянскій дух” на здоровий глузд, зробить більше для цієї країни за день, ніж весь держапарат, вся інфраструктура, бізнес, університети та театри разом узяті. Або ми змінимо свою свідомість, або все навколо лишиться таким, як є. Враховуючи те, що коїться тут вже не перше століття, я не думаю, що у нас насправді є вибір.

Advertisements

21 thoughts on “Протестантська етика і Нова Прикордонія

  1. Це найкращий текст, який я прочитала за кілька останніх років. Кращим за нього – с ходу – можу назвати Хьосле: його “не памятаю назву” прикуло увагу до себе на ті півгодини-годину, які я його читала. Від твого тексту мені теж було важко відірватися. Супер! 🙂

  2. Підписуюся майже під кожним ствердженням!! Це справді тверезий и конструктивний погляд на речі

  3. Proponuju prostishyj shljax: vidmovytysja vid Vizantijskoji civilizaciji, a perejty na storonu Rymskoji, shcho oznachaje nastupne: Zamistj verxovenstva nachalstva pryjnjaty verxovenstvo zakonu. Zamist sylovoji perevahy odnijeji zi storin – dohovir, pidpysanyj dvoma storonamy, jakyj rehuljuje jixni vidnosyny. Ce take sobi Sola Scriptura v polityci – ne batjushka obladaje miccju, a Pysannja.

    1. Хороші принципи, Якубе, проте вони описують лише операційну сторону чесності. А нам потрібні ще й активізм, згуртування та оптимізм. Самої чесності дійсно замало.

      1. Jakby ljudy mohly poklastysja na te, shcho peremahaje ne nachalnyk prostoho, a toj, xto postupaje po zakonu, dobavylos by jim i aktyvizmu i optymizmu. Mnoju opysane – umova vnutrishnjoji zminy ljudej.

        1. Якщо так подивитися, то будь-яка із перелічених вище мною чи тобою умов здатна призвести до позитивних зрушень і в інших сферах. Я спробував описати загально потрібну картину, ти спробував знайти первинне і я не сперечаюся із тим, що саме це може бути первинним. Римський договір, скажімо так.

  4. А “Сад Гетсиманський” по твоєму депресивна чи позитивна книжка? Бо як на мене – найпозитивніше з того що я читав в житті.

    1. Одне з-поміж тисяч – це виняток, який лише підтверджує правило. Добре, що такі (виняткові) твори є. Добре те, що колись був уже згаданий мною Вишня. Наталка-Полтавка – теж чудовий приклад “правильної установки”, але здебільшого українська культура сповнена болю і безнадійності. І тут я говорю не тільки і не стільки про художні твори, але про саму державну політику. Перший (і поки єдиний), хто на державному рівні пішов далі за шароварщину – це Ющенко. А єдине, що він зробив у цьому плані – скніння над Голодомором.

  5. Чудовий текст. Не під всіма думками підпишуся, але з більшою частиною абсолютно погоджуюся.

    Оце “Синтетизм замість синкретизму” треба буде з Калугіним обговорити наступного разу, до речі)

  6. “Щоби жити так, як західні країни, треба мислити в аналогічний спосіб” – питання : навіщо ? О_о Жити і мислити як охоплена наркоманією, садомією і наростаючою загрозою ісламу Голландія ? Чи, не дай Боже, духовно мертві, охоплені педафілією, наркоманією та бандитизмом Сполучені Штати Америки ?
    “Але рідко хто задумується над мисленням західної людини, мисленням, яке зробило кількасотлітнє світове панування та відносно швидке відродження після двох світових воєн можливими.” –
    Тобто мислення західної людини концентрувалося лише у межах тих держав-метрополій, які кілька сот років мали світове панування ? Обмежимося Англією, Францією, Португалією, Іспанією, США ? Чехія, Італія і т.д. не враховуємо ?
    “Але західне суспільство спромоглося закласти деякі конструктивні основи у звичку своєму громадянину. Ці основи і є тією фактичною відмінністю між нами і західним світом” –
    А “Країна рад” не заклала конструктивні основи ? А попередні держави ? У т.ч. і держави західного світу, наприклад Річ Посполита чи Австрійська імперія ?
    “Лише завдяки цим основам закони на заході щось значать, студенти не вмирають у тюрмах” –
    Це так “5-й канал” чи “Голос Америки” говорять ?) А як таке пояснити ? http://ukranews.com/uk/news/curious/2012/05/03/69614
    А скільки йому там до смерті лишалося ? День ? Два ?
    “Зізнаюся, відколи я прочитав Тараса Бульбу, важко не відчувати до “українства” відрази.” –
    Українофобу (або русофобу) може й важко.
    “Ну а що доброго може виробити або чого доброго добитися нація, яка гордиться тим, що “козак, скільки монет витяг із кишені – стільки і заплатив”? Де тут бережливість чи навіть банально здоровий глузд?” –
    ну так, згодний, гобсековським жлобством тут не пахне)
    “І ще козаки замість того, щоби обрати, з яким ворогом всім разом боротися – поляками чи турками – розділяються на два фронти” –
    Як пише сам М.В. Гоголь :”В подобных случаях водилось у запорожцев гнаться в ту же минуту за похитителями, стараясь достигнуть их на дороге, потому что пленные как раз могли очутиться на базарах Малой Азии…” + в Дубні були теж полонені, і місто було на межі здачі. Тому якби не брудна зрада Андрія, який перейшов на бік “прогресивної частини людства”, перемога дісталася б запорожцям !
    “Мало того, коли постає мотивація, чого йти воювати з поляками, аргумент – “Так то ж католики!”… 0_о де логіка? Типу мусульмани, виходить, ближчі і приємніші для православ’я?” –
    Дуже тенденційно підібрані аргументи. На козацькій раді під Дубном цей момент не зачіпався.
    “Істинно кажу, Донцов помилявся.” –
    Це тобі Сталін чи Обама сказав ?)
    “Ми всі – нащадки не свинопасів та водоносів, ми в більшості своїй козацького роду – такі ж безтолкові та ірраціональні, а відтак не здатні до перемоги чи процвітання, люди.” –
    Почитай описи України і українців Гійома Боплана, Павла Алепського, Ульріха фон Вердума та Юля Юста перш ніж говорити такі дурниці !
    “Можна ще довго сміятися із Задорновим над “тупими американцями”, але я пропоную щось змінити в тому, як ми живемо” –
    самими ставати тупими ?)))
    “На мою думку, вірування більшості українців ідеально можна описати словом “мракобісся”” –
    краще в таких випадках говорити про себе ! Наші предки в свій час мали високо розвинену систему міфологічних уявлень та високу східнослов’янську культуру, на яку дуже органічно лягло християнство від Константинополя, а вся міфологія відійшла до рівня казки (див. В.Войтович).
    “Тепер давайте поглянемо на православіє – які книжки ми бачимо там? Требники, праці святих отців, житія святих, усілякого роду легенди та передання, православна астрологія, апокрифи тощо.” –
    Сідай – два ! А про Біблію в основі Православної віри забув мабуть ненароком дописати ?;) Скажу по-секрету, вона є Конституцією і у протестантів, і у православних і у сестри-церкві католицькій. Про православну астрологію вперше взагалі чую О_о. А яким чином апокриф може бути у доктрині Православної церкви я взагалі уявити не можу О_о Краще б ти перед цим прочитав визначення «Церковного словаря» П. А. Алексеева (Спб., 1817). Тоді не писав би такого.
    “що в англосаксонській правовій системі купа прецедентів і їх теж важко вивчити” –
    їх неможливо вивчити (на відміну від конкретної вузької галузі національного права);
    “Хтось, безперечно, зауважить, що в англосаксонській правовій системі купа прецедентів і їх теж важко вивчити, на це раджу почитати, скажімо, рішення Європейського Суду з Прав Людини” —
    Європейський Суд з Прав Людини – це вже континентальна система права;)
    “Потрібна банальна освіченість для початку. Її в Україні дуже бракує,” –
    А де не бракує ? У США, де 50 % населення думає, що у кожного росіянина є домашній ведмідь, і що саме американці виграли Другу Світову війну ?)
    ““Як не з’їм, то понадкусую” – ой який веселий принцип! Він так чудово описує десятки недовершених державобудівних проектів на наших теренах.” –
    Цей вислів висміює жадібність, а не невміння довести справу до кінця)
    Продовжувати не буду, бо тут можна до ранку знаходити ляпи і відверту антиукраїнську чи антислов’янську пропаганду.
    А хто там сильно хоче “перейти з Візантійської цивілізації у Римську”,то перефразовуючи прибалтів : чемодан – вокзал – Рим !

    1. Все ж таки, було б неправильно відповідати на Ваш коментар у Вашому ж стилі (присікуваннями до кожного слова часто поза контекстом). Спробую стисліше та системніше.

      По-перше, Ви досить емоційно і часто геть безглуздо кидалися на мене (особливо про Сталіна та Обаму – це дійсно вкрай дивно чути від психічно здорової людини). І перш ніж називати мене українофобом, може хоч розкажете, що ВИ такого зробили для України більшого, ніж зробив я? Голодування і лайки сторінок проти Януковича – не рахуються.

      По-друге, щодо великих культурних здобутків, які були тисячу років тому. Знаєте, на території сучасного Іраку до Різдва Христового була велична імперія, одна з найпотужніших у східній півкулі. І шо? Це допомогло їм протистояти американському вторгненню на початку 2000-их? Чи, можливо, їхнє кіно дивляться в кінотеатрах по всьому світу? Чи у них були за останні 100 років якісь винахідники, які дали їхній країні поштовх вперед? Подумайте над цим, перш ніж називати американців тупими і хвалитися ілюзорною “духовністю”. В цьому і полягає проблема всіх наших націоналістів – вони готові хвалитися “високою культурою” або здобутками держав, які сотні років тому були розтерті в порох. А життя – воно сьогодні, тут і зараз. Можливо, все ж варто більше думати про поточний стан справ, а не жити минулим?

      По-третє, щодо того, що на заході все погано. Ви мені кинули посилання на таблоїдну сторінку (рубрика “цікавинки”). Як журналіст я мав би просто посміятися над Вами і решту Вашого тексту сприймати як повний брєд. Натомість наголошу, що я казав “узяти все найкраще”. Також я зазначав, що на заході є свої проблеми. Про свідомість країн, що панують над світом, я говорю в ключі протестантської етики, яка і на заході пішла на спад починаючи з 60-их років. Саме в цей час з’являються нові ліві, а також ідеї мультикультуралізму, які призвели до деяких із Вами окреслених проблем. Проте пару століть до 1960-их протестантська етика суттєво сприяла швидкому прогресу Німеччини, англо-саксонського світу та країн, які знаходилися під його впливом.

      По-четверте, щодо того, де Ви мені наводили посилання на серйозні джерела. Про астрологію та відсутність Біблії – підіть в церковні кіоски, принаймні МП точно мав астрологію, а в магазинах УАПЦ і КП я не зміг знайти Біблії для подарунка своєму другові. Знайшов у протестантській крамничці. Я маю середню релігійну освіту (диякон лютеранської церкви), але в своїх судженнях я виходив не зі словників та енциклопедій, а з особистого досвіду та розповідей інших активістів – представників різноманітних церков та світських організацій, як українських, так і міжнародних.

      По-п’яте, Вам ще боротися і боротися з власними стереотипами. Американці не вважають, що у нас ведмеді по вулицях ходять, вони вважають, що у нас ведмеді передохли давно (і не безпідставно). 5-ий канал вже давно 2/3 політикуму вважають “провладним”. І таки почитайте справи Євросуду – якщо “Лінгенс проти Австрії” – це не прецедентне право, то мабуть Вам ще варто почитати підручник з правознавста, щоби дізнатися, що таке прецедент.

      Наостанок, додам лише, що мої слова – це пропаганда, але не антиукраїнства, а здорового способу мислення. Це як і зі здоровим способом життя – ви можете казати, що все це фігня, але настане момент, коли відмовить печінка (або у випадку з мисленням – відмовлять закони, перестане працювати освітня система), і допоможе в такому разі лише вчасно схаменутися.

      1. Moja ta Dmytra ljubov do Ukrajiny projavljajetsja tym, shcho obdumujemo, jak zminyty Ukrajinu na krashche. Xochemo najkrashche dlya Ukrajiny, nechaj vono i pryjde iz Zaxodu.
        Zaxyshchaty suchasnyj stan rechej v Ukrajini, ce ne ljubov do Ukrajiny, a do bardaka…

  7. В українській літературі багато хороших і зовсім не депресивних творів, але міністерство їх нізащо не визнає “канонічними”. Хоча, наприклад, Ольга Слоньовська написала підручник з укрліту, де вилучила з програми сльози й соплі – ним користуються лише деякі школи.

  8. Дмитре, дякую за гідну відповідь.
    “І перш ніж називати мене українофобом, може хоч розкажете, що ВИ такого зробили для України більшого, ніж зробив я?”
    По-перше, все велике завжди лишається в тіні; По-друге, суперечки про те. хто більше зробив для України зводяться до суперечки 5-річних дітей у стилі “А мій батько може підняти машину!” – “А мій може підняти будинок!”
    По-третє, Герострат теж зробив ЩОСЬ, але краще б не робив геть нічого.
    “Знаєте, на території сучасного Іраку до Різдва Христового була велична імперія, одна з найпотужніших у східній півкулі. І шо? Це допомогло їм протистояти американському вторгненню на початку 2000-их?”
    А до Різдва Христового предки американців взагалі не жили на території сучасних США. Всьому свій час. Та й культура Вавилонії – це далеко не культура Іраку початку 3-го тисячоліття.
    “Подумайте над цим, перш ніж називати американців тупими і хвалитися ілюзорною “духовністю”.
    Я не вважаю тупими Ейнштейна чи Едісона, тут мова йде про пересічних громадян, у інтелектуальному розвитку яких влада особливо не зацікавлена. А духовність східнослов’янської православної цивілізації якраз не іллюзорна. Навіть з точки зору гуманізму і допомоги ближньому ми стоїмо на набагато вищому щаблі в порівнянні з американцями, яких ненавидять усі від Сан-Пауло до Харбіна.
    “вони готові хвалитися “високою культурою” або здобутками держав, які сотні років тому були розтерті в порох. А життя – воно сьогодні, тут і зараз. Можливо, все ж варто більше думати про поточний стан справ, а не жити минулим?”
    Боюся, що якщо пророцтво Іоанна Богослова не справдиться в найближчі 70-100 років, то США… та й не тільки вона можуть так само бути стерті у зіткненні цивілізацій (не проіснувавши довше за шумеро-аккадську цивілізацію). Думати про поточний стан справ потрібно, але вірячи у відродження свого народу без докорінної перебудови його менталітету.
    “По-третє, щодо того, що на заході все погано. Ви мені кинули посилання на таблоїдну сторінку (рубрика “цікавинки”).”
    В жодному разі я не вважаю, що в будь-якій країні світу може бути все добре, або все погано. Просто одне діло, коли студенти гинуть у тюрмах через малоосвідчених недоумків-сержантів (чи хай навіть шакалів), а інша, коли тисячі людей гинуть через вирок уряду та дії власних СС під уламками хмарочосів або метрополітену лише для того, щоб був привід розв’язати війну за ресурси, чи встановити камери по всьому місту.
    “Натомість наголошу, що я казав “узяти все найкраще”.”
    Стосовно німців згодний, у них дійсно можна взяти все найкраще зі сфер медецини, виробництва, енергозберігаючих ресурсів, але в жодному разі не з соціальної моделі ! А занепад протестантської етики якраз і виник через глобалізацію (насправді – американізацію).
    “принаймні МП точно мав астрологію”

    Як писав св. Іоан Златоуст :
    «сказано, что и при рождении Христовом явилась звезда: это значит, говорят они, что астрология есть наука несомненная. Но если Христос родился по астрологическим законам, то как же Он истребил астрологию, отверг судьбу, заградил уста демонам, изгнал заблуждение, и ниспроверг всякого рода волхвование?»
    Я боюся, що будь-який православний священик, який ще не втратив рештки адекватності з щирим здивуванням поглянув на того, хто сказав би йому про “православну астрологію”. Є завжди єретики у кожній конфесії, але їх помилки не мають очорняти сутності віри. Тому, якщо щось подібне ви і бачили, то це вже крайня межа безумства конкретних людей.
    “а в магазинах УАПЦ і КП я не зміг знайти Біблії для подарунка своєму другові.”

    Почнемо з того, що обидві церковні організації не є визнаними усім православним світом і Біблію краще купувати у канонічних церквах. Мені дуже шкода, що ви мали такі незручності через недолугість книговидання у розкольників, але це ніяк не може свідчити про те, що у нас Біблія не є основою основ віри ( не обов’язково мати середню церковну освіту, щоб знати, що головною книгою православ’я є Біблія). Принаймні у переважної більшості православних вона вдома є.

    “5-ий канал вже давно 2/3 політикуму вважають “провладним”.”
    Я людина аполітична. Вони промивають мізки людям то одними, то іншими каналами, а прості громадяни піддаються на ці провокації і чубляться. А яким же він ще може бути, аби його не закрили при цій владі ?

    Здоровий спосіб мислення на Подніпров’ї був вже тоді, коли русичі милися у лазнях, діяла перша у Європі школа для жінок, смертна кара була скасована, в той час як у Парижі король смердів “акі пес”, а понанад Рейном красивих і розумних жінок заживо спалювали.

    1. Дякую, що тон розмови змінився на більш солідний, тепер можна говорити предметніше.

      По-перше, щодо “дитячої дискусії” – я згоден, що це несерйозно, але Ви мене назвали українофобом, а тепер ще чогось порівняли із Геростратом. Або поясніть, про які такі неблаговидні мої дії Ви знаєте, що порівнюєте мене із такими історичними особами, або перепросіть за українофоба та облишмо це питання.

      По-друге, основне розходження у наших із Вами думках – це погляд на значення історії. Повірте, я ані на секунду не заперечую, що слов’яни почали митися раніше за французів. І це круто! Справді так! І дружина у князя київського була вельми потужна. Але я живу не у Х ст., а в ХХІ і тут я бачу інакшу картину: французи п’ють чисту воду, а в Києві частина колекторів працює без ремонту з 1917 року, американці завойовують весь світ, а у нас пілоти не можуть практику літати, бо нема пального для літаків.

      Якщо говорити більш загально, для мене важливо не поставити рекорд, а втримати його. Якщо на перегонах Ваш кінь 90% часу був першим, а потім спіткнеться і стане останнім – кого буде хвилювати, що 90% часу Ви були попереду? Отже, ось дві відмінності між мною і Вами:
      – Треба жити сьогоднішнім днем і вирішувати сьогоднішні проблеми, а не тішити себе минулими перемогами.
      – Успіх – не найважливіша річ, успіх – це єдина річ, яка взагалі щось значить.
      Ваших однодумців значно більше, і на мою думку, це причина, чому ми знаходимося в тому стані, в якому ми знаходимося.

      По-третє, радикально не згоден щодо добропорядності чи привітності нашого народу. Чи давно Ви користувалися громадським транспортом? Чи давно на базарі купували щось, а потім зважували вдома? Чи часто Вам доводиться брати довідки у лікаря або контактувати з ДАІ?

      Знову ж таки, для мене найвищим проявом чесності, поваги, порядності і привітності буде якщо люди не будуть іти по вулиці і курити (порушуючи закон і шкодячи всім, хто іде за ними), якщо не будуть кидати сміття на траву у парку, якщо мене будуть нормально обслуговувати в державних та комерційних закладах. Ніяка кухонна задушевність не здатна перекрити чорну діру нестачі банальної ввічливості та поваги. Коли я приходжу в школу розповісти про здоровий спосіб життя чи провести безкоштовний тренінг з ораторського мистецтва, а директор так дивиться на мене, ніби я йому маю хабаря дати за свою ж роботу – де ця хвальона привітність і гостинність?

      По-четверте, щодо релігії. Про канонічність можна сперечатися, але мені потрібна була Біблія рідною, українською мовою, тому я пішов до українських православних, а не до МП.

      Щодо астрології. Єрессю випадкової людини можна називати те, що якийсь батюшка сказав десь в малій церквушці на узбіччі битого шляху. А коли це продавалося в Покровському монастирі в центрі столиці – це вже зовсім інша історія.

      І по-п’яте, щодо теорій змови. Докази конспірологів про 9/11 досить правдоподібні, але офіційно вони так нічого і не довели. Окрім того, навіть якщо Білий Дім дав добро на цей теракт, я говорю в своєму записі про цивілізаційні світогляди, а не про імперіалістські злочини конкретного уряду. Інша справа, якби такі теракти замовлялися урядами всіх чи більшості західних країн. Але цим бавляться переважно США або Росія, отже це проблема імперіалізму в уряді, а не світогляду.

      Порушення з боку нашої міліції – ось це цивілізаційна і світоглядна річ, бо більшість цих порушень ніхто не наказує згори, люди просто роблять те, що їм подобається. Ви знову спробували системну хибу виставити як якусь поодиноку випадкову єресь, але це не так. Відкрийте Кореспондент позаминулого тижня. Відкрийте Укрправду – кожні 40 секунд наші мусори когось гвалтують чи підставляють, чи обкрадають. Кількість лише відомих порушень нечувана. Ви скажете, що вони не українці? Чи що п’яного чоловіка гвалтувати палкою антинародний єврейський режим наказав? Чи може стверджуватимете, що в Європі таке скрізь і всюди, а нам просто їхні ЗМІ брешуть? Якщо бодай на частину з цих питань Ваша відповідь ствердна, то ось іще одне додаткове: а Ви в Європі самі були? Ви бачили ці обличчя нормальних, впевнених в собі та завтрашньому дні людей? Ви помічали, наскільки наші туристи виділяються своїми виснаженими горем і недовірою обличчями?

      Розкажіть мені тепер, що ми були щасливим народом десь в районі 1000-1050 років.

  9. По-перше, шановний, гадаю, що фразу “Зізнаюся, відколи я прочитав Тараса Бульбу, важко не відчувати до “українства” відрази.” ви проектували не на себе, а на абстрактну людину, бо відчувати відразу до українства може лише українофоб (зрештою з грецької φόβος — страх, і логічно, що людина, яка відчуває відразу до чогось, то вона відчуває і страх (ненависть – у сучасному розумінні поняття), а ви себе позиціонуєте як людину, як людину, яка хоча Україні добра. Якщо ж людина любить українство, то сприймає його з усіма кричущими недоліками, хоч може їй це і “важко”. А приклад з Геростратом був наведений лиш для ілюстрації того, що інколи краще нічого не робити, ніж робити.
    По-друге, саме наявність культурних та інших здобутків минулого свідчать про потенціал народу, про його духовний стрижень, на основі якого потрібно будувати майбутнє, а не змінювати на заморський. І те, що після стількох століть славетної історії Україна опинилася на задвірках політичної арени – це є всесвітньою несправедливістю, прикрістю, і перед судом історії (Бога) вищими будемо ми, а не імперія гнобителів, під яку лягло півсвіту за якісь там сто років. Як казав Св. князь Олександр Невський : “Бог не в силі, Бог в правді”. Казав він так, коли був васалом великого хана Батия. І що ж, через якийсь час від Золотої Орди не лишилося й сліду, а руські князівства відродилися і в культурному плані, і в військовому. Так, успіх важливий, і всіх людей дійсно цікавить, яким є народ в даний час, але ще не було жодного народу, який не падав би обличчям в грязюку, а потім не вставав і не йшов далі. Як писав Дж. Байрон у поемі “Мазепа” :
    “Військова міць, воєнна слава.
    Така ж, як ми, її раби, –
    Майнула до царя, лукава,
    І врятувався мур Москви.”

    По-третє, на жаль добропорядність не можна виміряти у кілограмах. Але тут багато що залежить від установки і власного настрою. Користувався громадським транспортом ще вчора. І що цікаво, коли їдеш без настрою, то усі пасажири видаються сумними і невеселими (як у “Конотопській відьмі”). Сам все сприймаєш із роздратованістю. А це відчувають усі інші, і відповідають тим же. Але парадокс ! Як тільки сам починаєш посміхатися (не голівудською посмішкою), то навколо люди аж змінюються, очі в них починають горіти і вони самі посміхаються від твоєї посмішки ! Сам починаєш помічати інші усміхнені обличчя. Щодо ринків, то нещодавно мені попалася бабуся, яка додатково насипала мені чорницю у кульок, бо вважала, що моя півлітрова склянка “менша” за її. Купа випадків, коли незнайомі люди допомагали мені, як рідному, хоча не були переді мною ні чим зобов’язані. Довідки у лікарів мені інколи давали і тоді, коли могли потягнути з бюрократією ще дуже довго, але видавали саме тоді, коли мені треба було (і це без будь-яких шоколадок). Одного разу мене і моїх друзів просто так безкоштовно нагодували у селі Татарів господарі будинку, який ми помилково сприйняли за кафе. І таких випадків у моєму житті були тьми і тьми ! Хоча траплялося чимало і випадків байдужості. Але ця споживацька байдужість якраз від Штатів.

    По-четверте, я вас прекрасно розумію, і мені самому дуже боляче, що досі немає синодального видання Біблії українською мовою, але тим не менш УПЦ МП на території України є єдиною канонічною українською православною церквою. А щодо астрології в Покровському монастирі, то якщо матиму можливість, спробую розібратися з цією ситуацією, і якщо подібні речі ще досі матимуть місце, то зроблю все, щоб ця ситуація отримала широкий розголос і була виправлена.

    Події 11 вересня офіційно ніхто ніколи не визнає, бо як кажуть у розвідці “історія розвідника, яка стала відомою загалу – це історія провалу”. Такі теракти робляться тими державами і тоді, коли потрібно прикрити якесь зовнішньо політичне рішення благородними намірами, зіграти на емоціях. Це свідчить не про світогляд народу, а про цінність життя людини в очах влади і спецслужб (хоча більшість американців вірять, що їхні СС і уряд любить їх). Але це не проблема конкретного уряду, а цілого покоління тих людей, які знаходяться при владі і тих, які фінансують цю владу. Так, за часів правління Картера, з метою не допустити міграції понад тисячі політичних дисидентів до СРСР, ЦРУ сфабрикувало масове “самогубство” у Джонстауні. Трагедія “Храму народів” у Джонстауні, теракти 11 вересня, геноцид проти десятків місцевих індіанських народів та інші злочини Вашингтону є справжнім обличчям американської влади, яке вона прикриває демократією.
    А щодо сміття на Хрещатику, купи бичків, корупції та бидло-міліції, то всі ці кричущі речі виникли як наслідок вакууму, який виник після того, як православний світогляд народу був через коліно зламаний і на його місці був посаджений комуністичний, який зрештою теж був поламаний (але теж не до кінця), і цей ідеологічно-моральний вакуум (відчуття безкарності перед Богом, суспільним осудом, законом, державою) вже встиг заповнитися духом споживацтва, філістерства і невігластва. А нехарактерні для народу риси ніколи не приживуться у ньому, лише можуть його зіпсувати (як алкоголь для індіанців Північної Америки чи аборигенів Австралії).
    Я не заперечую, що серед наших політиків є чимало українців, але навіть офіційно найвпливовішими людьми держави є чимало мусульман, іудеїв та просто людей не української національності.
    Стосовно Європи можу сказати, що такого у них значно менше, і доки ти нічого не висловлюєш проти влади, то палицею гвалтувати ніхто нікого не буде (принаймні я своїми очима так бачив) але є і куди тотальніший контроль з боку СС і поліції за громадянами, і розганяння мирних демонстрацій палицями і водометами (і чомусь про це переважно наші люди дізнаються від окремих журналістів, а не з європейських офіційних джерел). Тому моя відповідь тут заперечна, і з Європи я черговий раз повернувся зовсім недавно. Але щодо нормальних облич, то вони зникають західніше Польщі, в крайньому разі – західніше Чехії. Уся впевненість європейців неслов’ян триває доти, доки вони забезпечені ситим життям (хай навіть дещо ілюзорним). А беземоційні мармурові обличчя людей, які постійно страждають психозами, бо бач у Німеччині не прийнято висловлювати друзям усе, що на душі, я назвати не можу.
    Щодо наших туристів, то на відміну від німецьких, чи англійських, у них на обличчях хоч усмішка з’являється (так само як у росіян, поляків, чехів чи китайців). Складається враження, що якби не постійне розпиття пива німцями (а в цьому вони лідирують і це незаперечний факт), то виглядали б вони на вулицях нещаснішими за нас.
    І по-п’яте, а точніше по-перше, я згодний, що у німців можна взяти багато корисного в плані технологій, перейняти досвід бути заощадливими, у чехів взяти веселість і життєлюбство, у поляків – гордість за свою державу. Але тут як у анекдоті, коли їдуть голова КНР, президенти США і РФ і бачать дві стрілки-дороговкази : “Соціалізм”, “Капіталізм”. Президент США обирає “Капіталізм”, дорога виявляється рівною і гарною. Президент РФ обирає “Соціалізм”, їде, дорога погана з вибоїнами, він вертається і їде у напрямку “Капіталізм”. Голова КНР каже : “поміняйте таблички місцями”. Так само й українцям для того, щоб нас поважали у світі, щоб наша культура не зникла під натиском глобалізації (а точніше американізації), нам необхідно подібно японцям використовувати найсучасніші методи господарювання, але так, щоб це не спотворювало національне обличчя, не робило нас споживацьким суспільством. Так, я згодний на 100 %, що як ви кажете “американці завойовують весь світ, а у нас пілоти не можуть практику літати, бо нема пального для літаків”. Але це не означає, що Україна не відродить свою могутність. Саме патріотизм, православ’я, наявність і УСВІДОМЛЕННЯ героїчного минулого, повернули Сербії незалежність, яка здавалося б була навіки похована 1389 року. Саме завдяки волюнтаризму влади, народу і усвідомлення своєї самобутності Югославія довгий час була потужною позаблоковою державою не зважаючи на вороже оточення. З цим не могли змиритися США. Якщо Польща сама увійшла до НАТО, то з Югославією треба було воювати, бо вона геть не вписувалася у новий світовий порядок. Те саме зараз ми бачимо у випадку з Сирією та Іраном. Росія за часів Єльцина теж була занедбаною державою, де оборонний комплекс був доведений до небоєздатності, а підприємства розпродані іноземцям (ситуація дуже нагадує нинішню Україну). І що ж, на сьогодні ситуація вкрай змінилася, Росія знову могутня військова держава. Те саме станеться і з Україною, якщо патріотизм та ідея єдності нації переможуть. Зараз шляхом титанічних зусиль тисяч і тисяч людей відроджуються пам”ятки культури і архітектури України, створюються народні та військово-історичні колективи, які сприяють піднесенню духу патріотизму у громадян. Завдяки сприянню уряду РФ і Київської обласної держадміністрації будується копія стародавнього Києва, у якій вже зараз кожні два місяці відбуваються грандіозні історичні фестивалі. І так по всій Україні. Як сказав Мілош Обіліч у фільмі “Бой на Косову”, коли султан Мурад спитав “Чи вірить він у те, що своїм вчинком він змінить результат битви : “Ако не одлучи ову данас, одлучиће неку сутрашњу.” – якщо не зміню її сьогодні, то зміню хід майбутньої.
    І якщо пророцтво Апокаліпсису не збудиться найближчі 100 років, то ми з вами побачимо, як США, цей Четвертий Рим, розв’язавши Третю світову війну зазнають катастрофи, а слов’янська цивілізація отримає другий шанс на відродження і загальне процвітання.

    1. Вам би мені у відповідь не коментарі, а блог свій завести, бо надто вже багато пишете. Це не претензія, в чомусь навіть комплімент. Але коли коментар короткий і чіткий, на нього легше дати адекватну відповідь. Наразі ж спробую знову стисло і по пунктах.

      1. Якщо у мене є брат, але він пияк, то чи мені слід його “приймати з усіма його недоліками”, чи може помогти людині? Я допомагаю своєму народу вийти із мракобісного брєду ірраціоналізму, ізоляціонізму та ностальгізму. Для мене справжня любов – це допомога, а не сидіння і уповання “як я люблю свою неньку”.

      2. Я вірю, що перед Богом може виправдати лише віра в Бога, а ніякі не культурні чи ще якісь здобутки. Почитайте книгу Еклезіяста зі Старого Заповіту: вся велич – то марнота і ловленням вітру. Почитайте Одкровення Іоана Богослова: всі справи земні погорять.

      3. Щодо Вашого “позитивного мислення” – сядьте на дивані і уявляйте, що Україна стала світовою імперією, а Ви – її князь. Якщо за 10 років не станеться того, може Ви зрозумієте, що настрій – це настрій, а реальність це реальність. Повірте, я людей на вулиці не штовхаю і не кричу на них, натомість я годую бездомних і ввічливо спілкуюся із продавцями – і саме завдяки цим діям я бачу всю цю моральну убитість наших людей, їх ворожість та закритість, їх обмеженість своїм маленьким “тут і зараз”, відсутність у них мінімальної поваги до свого ближнього та до самого себе – чеснот, які в собі я плекаю довгий час. Логіка “позитивного мислення” є безмежно провальною. Можете послуговуватися нею і далі, але навряд вона вас доведе до чогось доброго.

      4. Ви мені знову доводите, що 9/11 – це квінтесенція мало не всієї західної цивілізації. Я ж іще раз кажу: знайдіть мені аналогічні випадки в Британії, Канаді, Австралії, Новій Зеландії, як варіант – Швеція, Швейцарія, Бельгія. Говорити про СС-івство як інтегральну частину західної (та навіть окремо англосаксонської) цивілізації – маразм.

      І взагалі, це дивно – казати, що 9/11 (за який ніхто не голосував) – це мало не з бажання американського народу сталося, але при цьому критикувати нинішню українську владу (яка обиралася на виборах) як якусь чужу чи недоукраїнську.

      5. Я не підношу США за вічний приклад для всіх, але в даній ситуації нам є чому повчитися з історії та сьогодення їхнього суспільства. Ваша ж позиція – машини їхні ми візьмемо, а вчитися від них ми не станемо. Трошки варварством пахне. За Вашою ж логікою, нам слід повернутися до феодального ладу (що, на думку багатьох опозиціонерів, уже відбулося), бо зовнішня оболонка демократії не працює без відповідного складу розуму, як і ай-пад швидко зіпсується, якщо не мати до нього відповідного ставлення.

      Так, я згоден, відродження може відбутися, але тільки якщо над ним працювати, а не сидіти і думати, що “багато що залежить від установки і власного настрою”. Праця, про яку я говорю, не можлива лише як технічне вдосконалення, вона потребує модернізації суспільства. В Японії інформаційне суспільство також вступає в конфлікт зі віковими традиціями, також змушує їх відходити вбік. Нова технологія неодмінно тягне за собою суспільні зміни. І ті ж самі серби сьогодні вже не ті серби, вже не ті серби, що були в ХІХ столітті. Ви ж пропонуєте нам всім уповати на країну, яка тут існувала в Х столітті, навмисне випускаєте з уваги тисячоліття хаосу, яке відділяє нас із вами від того славетного часу.

      Щодо Росії – вибачте, але я швидше буду орієнтуватися на Іран, ніж на Росію. Росія відродила свій ОПК, але шо з того простому жителю навіть Москви? Він може без за поборів від мафії торгувати на ринку? Він може без хабаря відвідати лікарню? Він може висловити невдоволення владою і при цьому бути вислуханим, а не проігнореним чи запротореним до в’язниці? Ні. Мені такого відродження не треба.

      Якщо всі українські лікарі почнуть лікувати нормально і без хабарів, міліція перестане займатися бандитизмом, виробник буде виробляти якісну продукцію – ось це краще за реставрацію усіх пам’ятників і монументів разом узятих, краще за мільйон нових підручників з історії та літератури, краще за тисячу пісень про велич нашої нації.

  10. Прочитала текст. Прокрутила вниз – слишком много комментариев, все читать не стала. Но хочу выразить свое мнение.
    Итак:
    По-поводу введения. Я достаточно радикальна, и потому: возможно европейские страны и стали такими способными именно благодаря войнам, разрушению их домов, националистическим и нацистским режимам, смерти большей части населения?
    Насчет казаков – действительно, это наша суть “Шашки наголо и впере-е-ед!”. А идея с французским вином и немецкими машинами очень понравилась, ее воплотили японцы, но нам еще далеко до них.
    По пунктам:
    1. Согласна, но не скоро это будет, пока есть наш псевдорежим (коррупция). А после его преодоления еще лет 20-30 нужно чтобы стать на этот путь и вырастить новое поколение.
    2. Этот пункт зависит от первого пункта – разумности. Позволю себе добавить от психологии (что далее будет прочитано мною в твоем пункте 5): наш менталитет таков, что мы жертвы, нам все должны, потому что нас: обидело государство, были войны, Чернобыль, дети-инвалиды, так звезды стали, [дописать любую причину]. Но чтобы сделать самому, достичь, нужен пункт 1 – разум, ну и плюс психологическая образованность, тоже важно. А у массы этого нет. Плюс сейчас появился еще один показатель – кредиты на кредиты на погашение кредитов на что-либо. А политики сегодня – та же масса, только чуть более наглая, чуть более хитрая, чуть менее сознательная. Я заметила разящую обратно пропорциональную закономерность “разум-деньги”.
    3. “Как нам знать, что такое листва, если все дерева разошлись на дрова” Сплин. Наш рядовой гражданин не знает что такое честность.
    Плюс разумная (позитивная) зависть – путь к достижению чего-либо.
    4. Я считаю что масса и интеллектуалы сегодня одно и тоже, поскольку интеллектуалы выделяются на малый показатель либо само их количество так мало (намного меньше 1% – мое мнение), что “выбросы” выборки просто не видны.
    А элиты как таковой нет. Элита формируется поколениями. Элита СССР пала, а наша элита – это мы, но мы еще слишком слабы.
    Примеры выражения “моя хата з краю” так часто можно увидеть в повседневной жизни…
    Насчет “озброєних джентельменів”: они понимают демократию по другому – “говорю что хочу” = свобода слова, “дам по морде – мне ничего не будет” = демократия, потому что демократия ассоциируется с коррупцией.
    А время перемирия настанет не скоро, ой не скоро…
    5. Да, да, и еще раз ДА!
    И именно поэтому мой пост здесь подлежит цензуре, запрещению и удалению! 🙂

    1. Говорить, что у нас нет элиты – это тешить себя иллюзией, что мол вот мы – элита, мы когда-то окрепнем и предем ко власти. Элита уже есть – это люди, которые сейчас уже владеют наибольшим уровнем влияния в обществе. Эта элита – отражение нашего общества. Их можно называть иначе, но суть от этого не меняется и называть кучку адекватных, но ничего не значащих в обществе людей элитой – это также розовые очки.

      Касательно же ответа на твой анализ в целом – я утверждаю, что даже в одном толковом благословляется страна. Нельзя уповать, что мы начнем менять что-то, когда большинство станет мыслить в категориях рацио, баланса и т. д.. Мы должни в своей жизни воплощать эти принципы здесь и сейчас: добиваться успеха, четко формулировать свои цели, создавать что-то новое, показывать парагональный пример профессиональной этики в работе, быть открытыми к сотрудничеству с другими людьми, прекратить завидовать, прекратить становиться в позу жертвы и далее по тексту.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s