Чимдалі більше переконуюся, що має значення не форма правління і не політична ідеологія, навіть не щирість цієї ідеології, але якість людей, які втілюють все це в життя. Що таке якість людини? Колись Сергій Кисельов, один з моїх викладачів на бакалавраті політології, сказав, що політологія – це наука про щастя. Політичні режими, ідеології, суспільства і культури – це все лише інструменти для досягнення щастя. Мені здається, що якість людини – це саме здатність створювати власне щастя при цьому не шкодячи, але додаючи до довготермінового щастя всіх інших. 

Не знаю, як вас, а мене ці постійні заяви Євросоюзу про необхідність демократії в Україні дістали не менше за славнозвісне “покращення життя вже сьогодні”. З демократією носяться як з абсолютною і беззаперечною цінністю, хоча сказати, що вона дала бодай якісь позитивні плоди для щастя українців після 2004-го, я не можу. Разом з тим, при диктатурі Каддафі люди отримували крутий соціальний пакет, а полігамні шлюби були заборонені. Виходить, за диктатури до жінок краще ставилися, виходить, всякі там “фундаментальні права”, даровані ООНом людині від народження, а також подолання бідності, яке, на думку демократів, є невід’ємною частиною справжньої демократії, можуть краще захищатися в диктатурі, ніж в демократії?

Як ви гадаєте, що потрібно, щоби нормально демократія працювала? Вільні ЗМІ? Чесні вибори? Якщо так, то ви хапаєтеся не за той кінець мотузки. Це наслідки більш важливих компонентів. По-справжньому необхідними з них є дві речі:

1. Дуже освічені та відповідальні виборці. Сама ця умова вже підриває будь-які основи демократії, оскільки освічених та відповідальних людей взагалі завжди і всюди мало, а в нашій країні і поготів. Демократичний режим в Україні – як Порш Каєн в кам’яному віці – машина є, вона чудова, але нема палива, на якому вона поїде. Можливо, я надто вимогливий до населення, але щоби голосування не було маразмом, виборці, щонайменше, мають раціонально мислити.

Оцінка кандидата має будуватися на основі його репутації, професійних якостей та позиції з ВАЖЛИВИХ суспільних питань. Коли ж вона будується на основі зовнішнього вигляду чи демагогії на фіктивні теми типу мови чи історії, втрачається основна ідея демократії – вибір достойних. Демократія стає гальмом розвитку і вироджується або одразу в диктатуру, або в анархію і потім в диктатуру.

2. Адекватна опозиція. Другий елемент ще важливіший за перший. Насправді, другий елемент може навіть компенсувати нестачу першого. Саме він є ключем до Щастя

Якою би поганою не була влада, якщо їй нема альтернатив, демократія немає сенсу. Ви скажете, що альтернатива є завжди. Це не так.

Зміна влади – це завжди гальмування і розвертання всього державного апарату, а відтак і якихось мінімально позитивних, навіть технічних речей, якими держава займається. В нашій країні це ще й різнопланові переслідування, заміна половини голів адміністрацій тощо. Тому, задля виправдання зміни еліт при владі, не лише влада має бути поганою, але і опозиція повинна бути достойною – мати виважену і більш-менш чітку програму, мати толкових менеджерів в своїх рядах. Як показує досвід 1917-1920 років, адміністраторів не можна замінити ані солдатами, ані (не дай Боже!) поетами. Тим паче, не можна замінити футболістами чи співаками. Опозиція повинна мати своїх олігархів – слабеньких і багато, але вона повинна годувати себе сама, бо в іншому разі її просто купляє влада, а демократія знову перетворюється на фарс.

Я не агітую за монархію чи диктатуру – я взагалі гранично сумніваюся, що в нашій країні будь-яка система здатна працювати. Просто хороших монархів, мені здається, було не менше, як хороших президентів, а окремі диктатори зробили для своїх країн не менше за середньостатистичний демократичний уряд. Кінцева проблема не в тому, що робити, а ЯК робити. І відповідь очевидна – робити так, щоби якомога більше людей якомога довше були щасливими.

Advertisements