10 речей, які варто і які не слід робити викладачеві

Мені неодноразово доводилося виступати перед могилянськими студентами і давати якісь поради їм щодо того, як із навчання в університеті отримати якомога більше користі. Зазвичай цей перелік зводився до:

  1. вчитися від викладачів не лише їхніх дисциплін, але і їхньої мудрості,
  2. займатися громадською діяльністю, доки на це є час,
  3. знайомитися із цікавими людьми,
  4. шукати ті наукові теми, які щиро цікаві саме вам,
  5. дотримуватися корпоративної культури свого університету.

Я це робив як студент із досвідом. Викладачем я ще майже не був, але як людина, яка стикалася з викладачами багатьма і різними, зазначу деякі поради і для них. Отже, 10 порад викладачеві…

1. Якщо викладач хоче, щоби студенти цікавилися його предметом, йому слід чітко показати, яку користь приносить їм кожен вид діяльності на лекціях та семінарах. Врешті-решт, якщо студент зобов’язаний в своїй дипломній писати про актуальність дослідження, то чи не повинен і викладач говорити про актуальність свого предмету? Кожна витрата зусиль і часу має бути легітимована. Для початку, слід перевірити, чи студенти слухали подібні предмети і що вони вже знають з них, щоб не повторювати одне і те саме. Ми живемо в країні, де сама по собі вища освіта дуже мало що значить, тому якщо ваш предмет не може підвищити шанси студентів на успішне працевлаштування, хоча б зробіть його цікавим.

2. Якщо викладач хоче, щоби студенти цікавилися його предметом, йому слід пояснювати все доступною мовою. Деяким (зокрема молодим) викладачам буває просто важко тримати в голові, що їхнє завдання – НАВЧИТИ студентів, а не перемогти їх в інтелектуальному телешоу. Ну процитував ти Гайдеггера першокурсникам. Ну повідвалювалися у них щелепи. Шо далі? Відчув себе розумним? Молодець! А твої учні відчули, що вони не хочуть ламати свої життя об цей граніт науки.

3. Якщо викладач хоче, щоби на його лекції ходили, йому слід включати в свої лекції речі, які не містяться у Вікіпедії або у підручнику авторства самого лектора. Якщо все, що ти можеш розказати студенту за півтори години, він може без витрати часу на дорогу до університету прочитати за півгодини вдома в Інтернеті, то який сенс пертися на твою пару? Аналогічне питання виникає і тоді, коли викладач всю дорогу просто ниє за жИзь чи розказує якісь приколи. Постійно запитуйте себе “Чи я не говорю очевидних речей?”. Якщо особисте спілкування з вами може винагородити студента ексклюзивним знанням чи принаймні зекономити йому час на читанні товстелезних томів, то студент неодмінно приїде вас послухати.

4. Якщо викладач хоче, щоби на його лекції ходили, він у жодному разі не повинен зводити лекцію до перерахунку десятків імен авторів, праці яких “неодмінно має прочитати кожен філософ/економіст/правник/політолог/культуролог/тощо”. У студента, окрім вас, є ще 5, 7, 10 таких самих, як ви, і всі вони так само, як ви, свято переконані, що їхній предмет у всіх без винятку студентів викликає шалене зацікавлення і всім їм він гарантовано знадобиться потім у житті. Це не так. Навіть якщо ваш курс має очевидну практичну користь, студенти можуть мати різні спеціалізації всередині групи і конкретно ваша тема більшості із них може бути цікава лише на ознайомчому рівні. Якщо ваша “Історія французької філософії 18-го століття” ні в кого не викликала ентузіазму, то це не значить, що студенти всі ліниві та тупі, це радше значить, що ви не спромоглися зробити із вузької (та, імовірно, занудної) теми бодай щось цікаве.

5. Якщо викладач хоче, щоби на його лекції ходили, йому не варто скаржитися на те, що хтось на його пари не ходить. Чому? Бо це по-ідіотськи. Задумайтеся: якщо вас зачіпає, як мало людей прийшли на вашу лекцію, швидше за все, так відбувається вже не вперше. Якщо це не вперше, значить, є ті, хто регулярно пропускає, а на противагу їм – ті, хто більш-менш стабільно ходить. Якщо ви покричите в аудиторії, то ви покричите саме на тих, хто ходить, чим просто перегадите їм настрій. При цьому ті, хто на ваші пари не ходить систематично, вас не почують. В кращому разі, їм передадуть зміст ваших слів, а якщо ви злісно порушуєте більшість правил в цьому списку, то лише загроза незарахів змусить когось ходити на ваші пари.

6. Якщо викладач хоче, щоби студенти були активними на парах, йому в жодному разі не слід на прохання щось уточнити відповідати в стилі “ми зараз пройдемо ще 4 теми, а потім, може, на перерві я відповім на ваше запитання”. По-перше, це несправедливо. Якщо вже у вас запитують, то значить, студент, як мінімум, слухає вас, а не переписується з кимсь у чатах. Значить, він має якусь повагу, то проявіть крихту поваги і до нього. По-друге, відповідати на запитання студентів – ЦЕ ВАША РОБОТА!!!

7. Якщо викладач хоче, щоби студенти вчасно виконували домашку, він повинен максимально чітко формулювати завдання. Коли задача поставлена в стилі “Ну зробіть аналітичний матеріал на якусь тему, яка торкає чогось, що ми проходили, а потім я буду вас оцінювати залежно від того, який у мене буде настрій”, то який сенс старатися?

8. Якщо викладач хоче, щоби студенти вчасно виконували домашку, він повинен відмовитися від соціальної помсти. Знову ж таки, особливо це стосується молодих викладачів. Іноді деякі з них забувають, що вони не в армії, а в університеті, і тут типу не повинно бути дідівщини. Те, що вам в Оксфорді треба було писати щотижня роботи по 30К слів, ще не означає, що українські студенти мають повиздихувать під вашим чуйним керівництвом. Їй-Богу, це виглядає як ото коли пенсіонери затягують “А от я в дитинстві спав на соломі, то і всі діти тепер теж мають спати на соломі”.

9. Якщо ви хочете, щоби студенти вас любили, не будьте “сухим”, будьте собою, але в рамках розумного. Якщо ви схильні до снобізму, не ставтеся надто зверхньо до студентів. Якщо ви викладач сценічного типу, не перегравайте. Якщо ви любите маніпулювати студентами, не робіть це демонстративно.

10. Якщо ви НЕ хочете, щоби студенти писали на вас скарги, давайте виважені та чіткі оцінки всьому, що вони виконують за вашою вказівкою. Відсутність оцінок вибішує дико. Іноді викладання – це не основна ваша робота і ви часто кудись їздите. Проте студент повинен бодай знати, чи він має допуск. І знати він про це повинен ПЕРЕД сесією, а не за місяць після неї. Всі в курсі, що “вчимося ми не заради оцінок”, але якщо у викладача немає часу перевірити роботи і проставити бали, то годі сподіватися, що всі будуть виконувати завдання, ходити на лекції і т. д.

Я хочу підкреслити наостанок, що ці правила виведені на основі реальних випадків, кожен з яких повторювався доволі часто на різних курсах. Особисто ж я здебільшого мав високі результати навіть з тих предметів, викладачі яких активно порушували вищенаведені правила, тому сприйміть мої слова максимально серйозно, а не як образи гнівного двійошника.

Advertisements

26 thoughts on “10 речей, які варто і які не слід робити викладачеві

  1. я понимаю на основе каких ты преподавателей писал этот пост)) и я с тобой согласна
    но 2-3 пункты мне показались про Квита, а 8 про Гуменюк…те че их пары не нравились? о_О

    1. Мне очень нравились пары Гуменюк. Но финальное задание было странным. “Вот мол я вам даю “всего лишь” 10К слов, хотя я писала в два раза больше” – так нельзя, цифра взята с потолка. Это социальная месть. Да и нечего там было писать даже на 5-6 тысяч слов (применяя все ресурсы ее предмета), уже не говоря о 10-ти.

      Что же касается Квита, я уже писал, что он хороший преподаватель. Во-первых, он далеко не только по своей книге идет, да и без него там разобраться просто самостоятельно почитав было бы сложно. Он очень даже неплохо объясняет и не требует от нас того, чего он не задавал. Да и задает довольно умеренно, по сравнению с другими теоретиками.

      Про собственный учебник – это было скорее про Яковца. Кстати, в его книге были далеко не все ответы на вопросы его экзамена.

  2. Стосовно пункту 1-го, не кожен викладач сам розуміє користь від окремого виду діяльності на занятті, окрім тієї, що “це буде в тестах/на екзамені” тощо. Це я вам як колишній викладач кажу. Бо є Програма і є Вимоги до екзамена, і напхано туди всього і трохи більше, і не все з того має сенс, але має бути, отже його треба вчити. Десь так.

    1. Це правда, але цю ситуацію треба міняти і міняти саме на місцях. Бо, скажімо, очікувати, що МОНстр почне видавати адекватні настанови чи створить перелік корисних курсів із внятними поясненнями аж ніяк не доводиться.

  3. Хороший пост, почти со всем согласен.
    От себя хочу добавить еще несколько моментов.

    1. Четкие “правила игры” и объективное оценивание по критериям (чем работа на “отлично” отличается от работы на “хорошо”, вдобавок к пункту 10). У меня были преподы, у которых:

    а) не было темплана в принципе и темы семинаров и письменных работ рассылались по имейлу (и доходили не до всех);
    б) темплан был, но не играл особой роли, так как на семинарах делали доклады (которые никто не слушал) и обсуждали темы предыдущих семинаров, которые из-за докладов на предыдущих обсудить не успели.

    2. Минимум шаблонных и ненужных работ (рефератов, семинаров, на которых читают из учебника одно и то же, практических, которые можно скомпилировать методом Ctrl+C + Ctrl+V и т.п.) и больше творческих (пусть эссе на 1000 слов, но такое, чтобы заставило подумать).

    3. Хоть это в большей мере относится к студентам, но:

    а) нетерпимость к плагиату и четкие санкции за его выявление;
    б) самодисциплина и серьезное отношение к своему предмету в целом (без перегибов).

    У меня был один препод, который дал нам задание сделать 100 задач из одного учебника. Кроме того он:
    а) сказал выбрать любые 100 задач из более чем 200 на свое усмотрение;
    б) разрешил сдавать решения только в электронном виде (Ctrl+C + Ctrl+V);
    в) сказал, что “через брак часу всі задачі в кожного перевірити не встигну, тому перевірятиму лише по 10”;
    г) сам (!) сбросил на флешку одному из студентов папку, в которой кроме учебника с задачами были решения и варианты контрольной работы.

    Препод до сих пор ведет 4 курса на ФЭН. И это не шутка.

  4. мабуть, у мене специфічний досвід, але все ж додам, що, як тільки викладач напивається на очах у студентів, як тільки починає перед ними блювати чи приставати до них, студенти перестають його серйозно сприймати, яким би крутим викладачем він не був. Особливо вразливі розчаровуються і у дисциплінах, які він викладає:)))

    1. Переконаний, що правило типу “Не нажирайся до поросячого визгу при своїх же учнях” мало би бути чимось геть очевидним для будь-кого. Шкода, що трапляються викладачі, для яких таке правило очевидністю не є.

  5. З приводу 4ого – звісно, лекція до цього зводитися не повинна, але коли викладач рекомендує щось почитати, якийсь відсоток з того справді був вартий уваги. Маслов ганяв свої групи з виписування тез практичного кожного відомого економіста, але багато хто, прочитавши повний текст деяких робіт, знайшов багато цікавого. Навіть Шпортюк, який викладав зовсім нелітературний предмет, назвав кілька цікавих речей.
    8ий пункт – я зараз живу в саме таких умовах xD Не здав роботу вчасно – до побачення, ніхто не буде переписувати для тебе систему університету, яка зафіксувала відсутність виконаного завдання. З іншого боку, завалити іспит тут майже в порядку денному. В мене деколи виникає враження, що народ на перший іспит з кожного предмету ходить просто для того, щоб подивитися на завдання, а здає вже з другого разу.
    Ну і 10е: тут це майже єресь, я б сказала xD Половина викладачів відмовляються говорити оцінки за тести або презентації чи письмові роботи, мотивуючи це тим, що багато студентів, знаючи, що вони мають достатньо балів, потім приходять на іспит і пишуть рівно стільки, скільки потрібно до зараху (ремарка: зарах тут – це 50%). А тому весь семестр максимум, що ми можемо отримати, це конструктивна критика нашої діяльності, але без жодного вираження в балах. І, чесно, не можу сказати, що мене особисто це дуже чіпляє, хоча, звісно, багато хто нервується.
    Ну а з приводу всього іншого – згодна на сто відсотків. Правда, мабуть, є викладачі, які не вміють говорити зрозумілою мовою, або щиро вірять, що їх розуміють (спогади про Чорнея і вищу математику на першому курсі).

    1. У мене було, щонайменше, чотири викладачі (включно з періодом на політології), які втупую перераховували десятки (я не перебільшую – десятки) якихось авторів, кожен з яких родив по 3-5-10-20 томів якоїсь мурні. Себто продуктивність лекцій нульова, оскільки конспект після такої пари я міг би отримати просто роздрукувавши з Вікіпедії перелік авторів з їх головними працями у відповідній області. Для мене особисто це подвійно безсенсовна втрата часу, бо читаю я повільно і братися за цілу гору книжок просто щоб здати якийсь не надто цікавий мені курс я точно не став би.

  6. >>Врешті-решт, якщо студент зобов’язаний в своїй дипломній писати про актуальність дослідження, то чи не повинен і викладач говорити про актуальність свого предмету

    Ти явно не вчився у Яковенко) Вона проти того, щоб студенти писали актуальність роботи, бо в науці актуальне все, що погано досліджено. І вважає це правило просто радянською традицією, якої на жаль треба дотримуватись.

    1. Так, з Яковенко я лише спілкувався на Вченій Раді, з чого зрозумів, що вона дуже толкова і мудра людина. А правило… так, багато різних дурниць треба виконувати за порядком, але дай Боже не виконувати хоча би того, чого закон від нас не вимагає.

  7. Шикарний пост! Перший та третій пункти особливо актуальні (не знаю, як у вас там в Могилянці, але для гуманітаріїв ХНУ те, що треба)

    Якби ще викладачам це передати 🙂

  8. Хороший пост! 🙂 Особливо п.3 :). Викладаючи у виші, не раз просто виганяла студентів з “Вікіпедії”, бо там нерідко можна було натрапити на, м’яко кажучи, неправду. Ну а той із викладачів, хто послуговується виключно ресурсами такого штибу, — що ж, співчуття студентам. Спасибі за пост! 🙂

    1. Я не певен, що зміг би ідеально дотримуватися правил 2 і 3. Я не певен, що міг би дотриматися балансу між інформативною лекцією та зрозумілою лекцією. Але я точно був би не гіршим від багатьох викладачів, які у мене були. З етичних міркувань список не додаю 🙂 поки що…

  9. Безперечно, цікавий пост, хоч викликає не такі однозначні думки, як тут висловлювали. Однак перш ніж його обговорювати, одне питання, Дмитре – Ви викладали коли-небудь перед студентами? Чи студентська аудиторія Вам відома лише зсередини?

    1. Я викладав курс англійської для початківців на волонтерських засадах, від імені своєї церкви читав курс Катехізису. Читав тренінги з тайм-менеджменту… на цьому поки що мій досвід викладання обмежується. Ну, ще було діло – мене пару разів лишали заміняти викладача на семінарах.

  10. На жаль, Ваш викладацький досвід – зовсім інакше, ніж викладати перед студентами, оскільки на курсах англійської та Катехізису – цілком інша аудиторія, ЗАЦІКАВЛЕНА зрозуміти те, що Ви їй викладаєте (чого, на жаль, не скажеш про відсотків 80 сучасного студентства).
    А такому випадку Ви мені нагадали пацієнта лікарні, який дає настанови лікарям, як його краще лікувати. Я розумію, що серед викладачів є певна категорія не кращих фахівців педагогічної справи (і, певно, саме з них Ви писали ці рекомендації). І я цілком згоден з Вами, що поважаючий себе викладач ніколи не готуватиме лекцію за Вікіпедією. Проте інші деякі Ваші твердження досить сумнівні і викликають враження ідеалістичних міркувань, а не практичних рекомендацій. Логічно було би поруч з такими розмислами про гарного викладача одразу ж дати рекомендації студентам щодо навчального процесу, який, до речі, є роботою не лише для професорсько-викладацького складу, як Ви пишете, а й для студентів не в останню чергу (адже це їм потрібно опанувати спеціальність і знання). І зависати на парі в соцмережах через різні гаджети є виявом неповаги до людини, яка прийшла викласти знання для тих, хто мав би їх здобувати, а не дуркою маятися на парі. Як показує досвід, до цієї категорії потрапляють першочергово ті студенти, хто лінується навіть в Вікіпедію заглянути, якщо немає загрози модуля чи іспиту. І я не стану описувати Вам відчуття викладача, коли ти півночі готуєш презентацію, лопатиш масу сайтів, щоб зробити максимально цікаву і зрозумілу для студентів презентацію (не забиту термінологією надрозумного складу), а їм до лампочки…
    Ваш пост досить спірний і дискутувати за ним можна досить багато в пошуках спільного розумного рішення. Повірте, проблема не лише в тім, яким викладач готується до пар. Навчання – процес, що базується на людському факторі з обох сторін і навряд чи можна шліфувати одну з них до алмазного блиску (я про досконалого викладача) в розрахунку на те, що інша сторона свідомо буде налаштовуватись на таку ж роботу над собою.

    1. Пане Ніку!
      Перечитайте перші 10 рядків мого запису. Я поради студентам давав, даю і принагідно буду давати. Вибачте, що я не можу в кожному своєму записі переписувати триста сторінок усіх моїх попередніх записів, щоби всі читачі повною мірою усвідомлювали мою позицію з кожного питання з усіх боків як я її розглядав. Я написав у записі те, як воно виглядає “з цього боку”.

      І не сприймайте вороже, будь ласка. Повірте, якщо Ви сприйняли мене як якогось роздовбая, Ви дуже помилилися. Як студент я роблю свою частину, щоби отримати максимум користі для себе від занять. Я навіть свого часу захищав одного “жорсткого” викладача, якого звинувачували у “недемократичності”. Так от, за мною тоді пішли 2/3 потоку, дехто з тих людей мав незадовільні бали, але визнавали, що це були справедливі оцінки від хорошого викладача. Гадаю, це яскравий доказ того, що наші студенти не є лінюхами, яким просто набридло вчитися.

      Окрім того, даний запис я адресував передусім викладачам власного університету (я не знаю, де саме викладаєте Ви і який у Вашому універі вчиться контингент) і у нас студенти… ну принаймні не менш вмотивовані вчитися, ніж в середньостатистичному українському університеті. У нас вчаться ті, хто на вступі набирає найбільше балів по країні, але все одно трапляються лекції, які несуть менше інформації, ніж плювання у стіну. Я не хочу, щоби так було.

  11. Дмитре, Ваш пост важко читати, тому що він аж сочиться неповагою до викладачів (як можна зрозуміти, винуватих у Вашій психотравмі). Поради звучать як інфантильні претензії, а не цінна інформація, коли подаються дитячим криком. А після зарозумілого пост-скриптуму читати вже зовсім не хочеться. Зберігати нейтральність – свята запорука людини, яка носить костюм. Врахуйте це.

    1. А що такого робить з людиною костюм? Перепрошую, але це неадекватно посилатися на зовнішність людини і через це говорити, що вона не повинна говорити якихось речей, які особисто Вам неприємні.

      Щодо того, що “сочиться неповагою”, то зустрічне питання: чого Ви одразу узялися копатися у моїх психотравмах? Чому Ви переходите на особисте? Чи Ви мене особисто знаєте? Чи Ви викладали в моєму університеті? Як на мене, то Ви сприйняли описані вище поради як якісь надто індивідуальні претензії на свою адресу, чим насправді вони не були. Якщо Ви вважаєте, що частина порад в чомусь хибна – напишіть, з чим саме Ви незгодні.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s