Анна Кареніна (фільм (американський)) 2012

Вибачте за моє варварство, але як на мене, це історія про звичайну істеричку… хоча це офіційно визнана класика, а найсвіжіша екранізація роману таки варта перегляду.

Врода головної героїні (Кейра Найтлі) вражає.

Одразу кажу: оригіналу не читав, але зі слів своєї дружини знаю, що кіно досить близьке до тексту оригіналу. У самих подіях стрічки чи грі акторів я не побачив жодного чужорідного привнесення в атмосферу епохи, змальованої у творі. Окрім того, хоча багато хто ніби скаржився на якесь стереотипізоване зображення Росії, я би навпаки сказав, що це чи не перший американський фільм, у якому чітко показано, що в Росії бувають весна і літо, і що в ХІХ столітті це була поважна імперія на рівні з державами Європи. Єдиний суттєвий ляп, який можна помітити в роботі американців – акцент у виконавців російських закадрових пісень. Хоча і тут я певен, не всі б із вас на це звернули увагу, якби я цього не написав.

Правда, він схожий на якогось радянського актора? Нагадайте прізвище.

Першу чверть фільму у мене було враження, що його знав Тім Бартон: події відбуваються дуже динамічно, але з дрібкою сюрреалізму та магічного реалізму. Принаймні таке враження складається тому, що більшість подій у фільмі відбуваються у театральній залі, яку, щоправда, постійно дуже помітно переобладнують, але при цьому камера майже не намагається нас обманути: декорації зроблені демонстративно… ні, не фальшивими, радше просто декоративними. Люди завмирають і затихають, коли між головними героями відбувається важливий діалог, звуки справжнього потяга супроводжуються відеорядом іграшкової залізниці тощо. І це все, як на мене, просто шикарно. Втім, є і декілька локацій поза межами театру, які відбирають від глядача клаустрофобію та враження награності, натомість відкривають ніби альтернативний світ, який знаходиться поза межами великосвітських Петербурга та Москви.

Чоловіка Анни грає Джуд Ло. Вишукано грає, маю вам сказати.

Проте вже ближче до середини фільму, коли починаються проблеми, темпоритм змінюється дуже помітно: замість лаконічних, але змістовних розмов ми чуємо все більше затяжних напівмовчазних сімейних сварок. Можливо, я просто не люблю сімейні сварки. Я одразу підсвідомо починаю шукати в них корінь проблеми та способи його викорінення. І ця моя риса неодмінно приводить до думки, що головна героїня – просто істерична жінка з поганим характером, адже, зрештою, – спробую утриматися від спойлерів – з нею не трапляється більшість тих всіх поганих речей, які із жінками за її обставин трапляються і в книгах, і в реальному житті, і в ХІХ столітті, і сьогодні. Та їй треба дякувати Богу щоденно, що вона не опинилася сама-самісінька на вулиці без копійки в кишені! Але нєєєє! Треба ото попсихувати, поістеричити, попсувати усім навколо нерви! Оце в такі моменти я стаю дуже лівий, бо так і напрошується сказати, що багаті з жиру бісяться! …Але вибачте, я захопився.

Правильна пара.

Пристрастям, від яких потерпають головні герої, протиставляється (принаймні до певної міри) Костя Лєвін, який поступово відкриває для себе мудрість простого життя, вчиться від своїх друзів, від своїх кріпосних, від кохання усього свого життя. Йому вдається дотриматися балансу між життям землевласника та порозумінням з простими людьми, і саме з нього тут хочеться брати приклад.

Попри те, що актори, як видаються, лише починають відкривати для себе толстовські мудрості, образи вони передають правдоподібно. Принаймні настільки, наскільки це можливо у фільмі, що відбувається в театрі. За таких умов, передбачаю, що шанувальники класики можуть лишитися невдоволеними. Їм ще варто зважити, чи йти. А всім, хто не читав, сходити буде корисно.

Advertisements

10 thoughts on “Анна Кареніна (фільм (американський)) 2012

  1. Зер Гуд Дамитрий)Но даже после такой ШиКарной рецензии не пойду в кино)))Ибо после кинотеатров я людей ненавижу(хотя я и так их не особо))) А вот чего мне надо сотворить (в рамках конэшно вечной десятки) что бы ты пару рецензий на заказ написал тут(ну в смысле просто из хороших фильмов которые ты не смотрел но смотрел Я
    ?))))

      1. Мне вот например было бы весьма интересно прочитать именно ТВОЙ взгляд на 2 на мой взгляд эпохальных фильма .Если у тебя конечно найдется время “Аноним”-Эммериха и “Боги и Генералы” Рональда Максвела))))

        1. Тоха, почитай мой ответ Игорю на его предложение посмотреть альтернативную версию “АК”.

          Без обид, но единственное, что я могу обещать – что добавлю интересное тебе кино в свой список “На просмотр” (касательно “Богов и Генералов” это уже сделано). Впрочем, в этом списке уже навалом всего и многие вещи там находятся по году и больше. Учитывая мою “скорость” опустошения этого списка, его мне хватит на года два-три-четыре вперед, разве только у меня внезапно появится безмерное количество свободного времени, а это маловероятно, даже если завтра я внезапно выиграю в лотерею миллион.

  2. Подивіться Анну Кареніну 1997 року, у головній ролі – Софі Марсо.

    Ми ще не дивилися цей фільм. Але є побоювання, що американці набагато гірше, ніж росіяни чи французи, можуть, що називається, “прочувствовать” твір та російську душу. Як вам здалося?

    1. Сумніваюся, що у мене стане часу до 2015 року подивитися цю версію, про яку ти кажеш, але матиму на увазі 🙂

      Щодо “прочувствовать” – тут кожен сам для себе має судити. Оленці (яка читала і яка з великою імовірністю могла бачити французький фільм 1997 року) американська версія сподобалася. Мені теж. Але ти ж знаєш мене…

      1. Оленка фільм 1997 року не бачила =)
        Щодо американського – за рахунок “перенесення театру на екран” їм вдалося надзвичайно гарно – символічно – передати буденність того періоду. Принаймні, не було нічого, що б мене дратувало. Ну хіба покрій суконь, мені здається, геть не такий, як тоді. Але в цьому я можу помилятися)))

  3. Бачив трейлер. Толстого не читав. Хоча, нібито мав у школі. Взагалі не читав нічого. Война и Мир – не осилив, хоча у шкільній програмі було. Не цікаво якось. Я вже недавно, у зрілому віці, відкрив “Войну и Мир” і зойкнув – так це ж французька література. Її без знання французькою можна взагалі не читати. А Анну” не читав. Взагалі, Толстой – це якийсь вурдалак у моєму уявленні. Релігійний фанатик. Засновник “толстовства”. Небезпечний дивак. Danger!

    1. Із французької там лише mon cher i mon ami, а взагалі знизу сторінки, такими маленькими буковками, подають російські відповідними. Зазвичай.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s