Наукова геронтократія

Ось приклад того, що у нас не все правильно в країні, зокрема у освітній політиці, приклад того, що не лише я так думаю. Запис мого колеги могилянця-політолога Стаса Соколова стосується геронтократії, яка висить каменем на шиї у інновацій і будь-яких світлих думок, які народжуються у талановитих головах українців.

Згадую, як я кілька років тому сидів зі своєю Оленкою та моїм спільником Ігорем на якомусь науковому збіговиську Інституту Кураса. Шестеро чи восьмеро підстаркуватих чи то геть древніх дідуганів сиділи в президії. До трибуни по черзі виходили “учьоні”, які повідомляли залу очевидні речі. Точніше, очевидні для тих, хто сидить у залі. Особисто я таке чув ще на початку свого першого курсу. Та і будь-який політолог здатен був би озвучити і поділ режимів за версією Аристотеля, і базові основи теорії Монтеск’є і багато іншого, і вивести із цього всього кілька варіантів національної ідеї та обгрунтувань, чому політик А кращий за політика Б. З іншого боку, всі ці речі для пересічної людини – незрозумілі та непотрібні, а в кращому разі – “відірвані від життя” теорії.

І от і виходить, що спікери говорять інформацію, яка не цікава ані іншим експертам, ані пересічним людям. Інформацію, яка не несе нічого нового, відтак не може бути основою прогресу, який, на мою нескромну думку, є кінцевим смислом наукового процесу. А чому тоді ці люди в президії? Бо, як пише Стас, “немолодая элита академических кругов Украины будет яростно сражаться за свои привилегии, понося любые попытки реформ”. Бо ці люди пригріли собі місце, домовилися між собою особливо не напружуватися і тихенько прожирати державні кошти, які виділяються, по суті, на утримання апарату, який не приносить користі.

І ми після цього скаржимося на те, що депутати жирують за наш рахунок! А те, що майже вся наука жирує за наш рахунок і НІЧОГО не виробляє при цьому – це нормально?

Звісно, за таких обставин багато речей стають на свої місця. Зрозуміло, чому оформлення дипломної роботи важить більше, ніж її контент. Зрозуміло, чому головне – це кількість знаків, а не смисл. Якщо людей посадити видумувати “воду” для “наукової” роботи, то у них не буде часу на осмислювання того, що вони роблять, а втілення якихось реформ у життя – технологічних чи політичних – взагалі їх не хвилюватиме. І як за таких умов в Україні виникнуть свої філософські школи, подібні до Франкфуртської? Ніяк! Якщо у нас посилання на авторитет важливіше за здатність придумати щось нове, то не дивно, чому наші гаражні генії, які вже давно мають всі відповіді на наші проблеми енергетики, ніяк не можуть поставити свої винаходи на конвеєр. Наші університети, подібно до наших профспілок та багатьох церков, стали безхребетними масами, які варяться самі в собі, животіють, іноді прислуговують забаганкам можновладців і на тому край.

Потрібна дуже шокова децентралізація освіти.

На цю тему також читайте:

Інтелект VS Інтелектуалізм

Про-тести

Advertisements

3 thoughts on “Наукова геронтократія

  1. Потрібно “розвести” науку і адміністрування – ось і все рішення.
    Ну і розігнати НАН України 🙂 Тобто – реформувати. Але кардинально.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s