Труднощі спілкування

Після численних курсів, присвячених комунікації між людьми, серіалу Теорія Брехні, різноманітних тренінгів з ораторського мистецтва, а також суперечок на тему релігії та політики для мене порозуміння між людьми піднеслося до рівня чуда. Не просто чуда в стилі “О, росте деревце!”, а чуда штибу телепортації, перетворення води на вино, свинцю на золото і пускання вогненних куль із рукава.

Лишень задумайтеся:

Почнімо з того, що принаймні в нашій країні соціальна стратифікація дуже різка і відчутна. І я говорю не лише про бідних-багатих, але і про освічених-неосвічених, жінок-чоловіків, старих-молодих. Ці всі речі надзвичайно обумовлюють мислення. Ну немає мені про шо говорити з людиною, для якої цінністю є сервант, що в 1970-их “был в бАльшом дефиците”. Немає про що говорити із фіфочками із Кловського ліцею. Вже коло людей, з якими я можу спілкуватися, надзвичайно звузилося.

По-друге, навіть якщо ви приблизно з одного соціального прошарку, є об’єктивні інтереси, які дуже часто взаємовиключні. Скажімо, ви хочете подивитися один фільм, а ваша дівчина – зовсім інший. І навіть здається, що все можна якось раціонально владнати, дійти компромісу – знайти фільм, який буде подобатися обом, піти на два фільми, один сьогодні, інший – завтра, але все значно складніше, адже ви хочете не просто піти на свої фільми, а ви хочете піти на них ТУТ і ЗАРАЗ, і компромісні варіанти можуть врешті-решт стати неприємними для обох. Проблема об’єктивного інтересу в тому, що він постійно, швидше чи повільніше, зростає. Саме тому будь-які політичні чи економічні союзи з часом дають тріщину.

По-третє, є ідеологічний фактор, і якщо ви не зійшлися зі своїм другом в тому, чи є Бог, чи Його немає, то тут годі щось комусь довести, адже ви не зійшлися в тих речах, які складають підвалини світосприйняття кожного із вас. Так, можливо, з часом ваш співрозмовник пристане до вашого табору, але якщо це і трапиться, то навряд чи через ваші слова.

По-четверте, є фактор характеру. Комусь подобається, коли люди всі навколо спокійні і сумирні, а інший починає вовком вити, якщо у приміщенні занадто тихо. Хтось звик торкатися інших людей – плескати по плечу, тицяти в бік, комусь таке геть не подобається. Етик вишуковує найменші натяки на грубість у словах співрозмовника-логіка і потім обурюється з цього приводу, а логік не може зрозуміти, нащо потрібно “не говорити все прямо”. Холерик кричить і психує, коли щось іде не так, для нього це нормально і десь глибоко всередині себе він перебуває в стані душевної рівноваги лише тоді, коли кричить, а меланхоліка така поведінка напружує, він боїться, потім злиться, потім ображається. Етсетера, етсетера… Зійтися характерами, мабуть, важливіше, ніж мати спільні вірування та інтереси, але виховувалися ми всі в різних родинах і за різних умов, і у кожного купа тарганів у голові. Особисто мені вартувало колосальних зусиль, аби навчитися принаймні не реагувати на критику болісно, та і то, я не можу сказати, що я цілковито подолав цю свою ваду. А є багато людей, які взагалі над собою працювати не хочуть.

По-п’яте, є ще такі ірраціональні речі, як “Он меня просто БеЕеЕеЕеСИИИИИТ!!!”. Це взагалі не можна вкласти ні у які рамки – от не подобається людина і все! Часто в таких випадках я думаю, що Зюскінд був правий і люди таки значно більше сприймають нюхом, ніж очима. Як часто траплялося у мене, що я нічого людині поганого не вдіяв, світоглядних перепалок з нею не мав, навіть не грубив!, а в результаті вона на мене визвіряється, ігнорує, боїться або розпускає про мене неправдиві чутки за моєю спиною. Чому так? Бо просто гормони у людини всередині так стали. Або людина просто ідіотична через свої гормони, або її гормони відносно нормальні, але не є сполучуваними з моїми. Але що найнайгірше – якщо інтереси можуть бути мимобіжними, а іноді і збігатися, якщо ідеологічні теми у розмові можна ввічливо оминати, якщо зі своїми дратівливими звичками можна боротися, то зіткнення гормонів не може не відбутися при контакті двох людей. І навіть якщо ви маєте спільні цінності та взаємовигідні відносини і до всього ще уособлюєте ідеали одне одного в плані стилів спілкування, це все не матиме ніякої ролі, якщо ваші фізіологічні складові одне одного сприймають вороже. Отже цей, останній, ірраціонально-гормональний фактор по силі перекриває попередні, себто так, людська істота – це лише шмат гідрокарбонатів, самопочуття і поведінка якого залежить від менших гідрокарбонатів, що входять до її складу.

Отже, картина така, що як ви не знайшли з людиною спільної мови, вихід один – ігнорування і викреслення людини зі свого життя. І раніше (ось тут, пункт 4) мені такий вихід здавався легким і правильним. Зараз я жахаюся з того, з якою часткою населення спілкування є, м’яко кажучи утрудненим. Це, звісно, трошки філософський погляд, але все ж таки, це і повсякденна проблема.

Мені здається, ми живемо у надмірно атомізованому суспільстві, де ми навчилися пристосовуватися до всього на світі – поганих доріг, неякісних продуктів, дебілоїдного телебачення та соціо-економічної структури, яка знаходиться на межі краху та маразму, але ми розучилися пристосовуватися до інших людей. Або принаймні у мене таке враження після того, як я перестав когось у чомусь переконувати в Інтернеті та просто почав ігнорувати усіх, хто мене не сприймає.

З родичами та колегами по роботі важче – їх так просто не проігноруєш. З ними треба шукати способів уладнати проблеми, інакше конфлікти переростуть в історичні образи, які дуже складно стерти з пам’яті і які часто навіть вже будучи забутими викликають негативні емоції. Серед моєї рідні, чи то на щастя, чи то на жаль, було знайдено формулу, згідно з якою всі максимально зберігають недоторканість приватного простору одне одного. Але це лікування симптомів, а не причин, і воно має свої негативні сторони. До таких належать нестача мого власного виховання та здатності до соціалізації.

Іноді мені шкода, що ані Ісус, ані апостол Павло не одружувалися і не мали сімей. Ні-ні, я не прихильник денбраунівської єресі і я цілком добре розумію, що Павло з його ритмом життя та місією на нього покладеною Богом в принципі не міг би одружитися, а якби одружився, це був би найбезвідповідальніший крок у його житті. Що ж до Христа – тут все ще складніше і цю тему я залишу богословам. Але особисто мені не достатньо загальної настанови “Любіть своїх дружин…” абощо. Якби Павло одружився, то він гарантовано би залишив по собі не лише послання, як урядувати в церкві, але і послання, як урядувати в родині. Так, імовірно, Бог нам дає свободу в цій сфері, дає право обирати свої варіанти, але оце саме та сфера, де більш детальне роз’яснення не завадило б.

Як уже було сказано, для мене є дивовижним, що люди спромагаються на якісь інші форми інтеракції, окрім довбання одне одного бітами. Ще більш дивовижним є те, що люди спромагаються разом чогось досягати. Це взагалі таїнство і загадка… принаймні якщо над цим задуматися.

Щиро дякую усім, з ким у мене збіглися перелічені вище чинники порозуміння! І вибачте мені, якщо когось із вас я чимсь образив.

Advertisements

4 thoughts on “Труднощі спілкування

  1. класний пост. я говорив раніше про слово “спорідненість”. воно включає в себе не лише цінності, світогляд, характер, це щось вище. Більше того, характер, манера спілкування чи бачення певних речей можуть відрізнятися, але спорідненість може існувати. Це феномен “своєї” людини. І щасливі ті, кого оточують саме такі – “свої” – люди.

  2. так, рендом все визначає
    я теж багато кого став просто ігнорувати, шкода лише, що з деякими просто так не можна не спілкуватися і взаємодіяти через те, що якось пов’язаний з ними

  3. Цікаво. Мої способи владнати деякі з цих проблем, з якими я теж зіштовхнувся.
    > Ну немає мені про шо говорити з людиною, для якої цінністю є …
    Спілкуюся з людиною. Розумію цінності. Використовую їх для спілкування, для обміну, для співпраці. Знати цінності людини – мати ключ до її серця. Розуміння тренує комунікацію. З усіма людьми може бути нерозуміння засадничих принципів. Виділяти їх – тупиковий шлях.

    > Вже коло людей, з якими я можу спілкуватися, надзвичайно звузилося.
    Складна ситуація. Протиріччя. В нерозумної людини коло спілкування вузьке. Багато чого не розуміє. В розумної людини коло спілкування вузьке. Багато чого не хоче розуміти? Чим відрізняється розумна від нерозумної в такому разі. Вважаю, що розум розширює коло спілкування. Розуміння розумних та нерозумних.

    > ви хочете піти на них ТУТ і ЗАРАЗ
    Закритість для компромісу.

    > якщо ви не зійшлися зі своїм другом в тому, чи є Бог, чи Його немає
    Моменти світосприйняття. Відрізняються в усіх людей. Кожна людина має унікальний досвід. Можна забити на такі дрібниці. Можна переходити на практичне поле.

    > Зійтися характерами, мабуть, важливіше
    І мабуть легше, ніж світосприйняттям.

    > вартувало колосальних зусиль, аби навчитися принаймні не реагувати на критику болісно
    Еволюціонував. Розвинувся. Так добре.

    > є багато людей, які взагалі над собою працювати не хочуть.
    Їх проблеми. Нездатність до адаптації – падіння.

    > просто гормони у людини всередині так стали
    З такими людьми взагалі не варто спілкуватися. Одна справа – неспівпадіння мисленнєвих речей. Інша – неможливість співпрацювати, нездатність до конкретики.

    > людська істота – це лише шмат гідрокарбонатів
    Раціоналіст спроможний долати свої природні потяги. Контролює та спрямовує їх.

    > ми навчилися пристосовуватися до всього на світі
    > ми розучилися пристосовуватися до інших людей
    Гарна постановка проблеми.

    > перестав когось у чомусь переконувати в Інтернеті
    Правильно.
    > почав ігнорувати усіх, хто мене не сприймає.
    Не завжди правильно. Знайти професіональні риси людини. Побачити її корисність для себе. Показати свою корисність для неї. Одна точка стику на практиці – вже успіх.

    > З родичами та колегами по роботі важче
    Можна сприймати всіх людей як родичів від початку. Викреслювати зі списку родичів в останню чергу, по одному.

    > Ще більш дивовижним є те, що люди спромагаються разом чогось досягати.
    > Це взагалі таїнство і загадка… принаймні якщо над цим задуматися
    Почитати те, що я вище написав – можна подумати, що я даю чітку відповідь на це питання. Однак, погоджуюся з дивовижністю цього. Мій спосіб – не універсальний, егоїстичний, дуже практичний. Не всіх влаштує.

    1. Дякую за те, що поділився досвідом!

      Щоправда, мені здається (винятково з огляду на твою відповідь, не на загальне враження від тебе), що тобі варто більше працювати в плані саме того, про що ти сам пишеш – розширення горизонтів; і це добре, що ти сам бачиш недоліки свого “методу”.

      Деякі із твоїх відповідей досить прості, але мої аналогічні ситуації показують, що вони значно складніші і прості відповіді не завжди їх задовольняють. Скажімо, приклад зі світоглядними моментами: одна справа, коли обидві людини (припустімо, атеїст та християнин) здатні за контакту між собою просто оминути світоглядну суперечку і “перейти до практики” – спільної справи тієї чи іншої форми. Це круто. Не гірший варіант і коли ці люди здатні вести дискусію на світоглядну тему, але в пізнавальному і неагресивному ключі, усвідомлюючи, що думка протилежної сторони принаймні не є абсурдною. Зовсім інша справа, коли принаймні одна сторона вважає протилежну такою, що є апріорно помилковою в усьому і не має права на повагу. Звісно, якщо тобі потрібно конкретне щось від якоїсь людини, можна спробувати проігнорувати власні погляди, проте особисто мені вкрай важко співпрацювати з тими, хто постить якісь відверто огидні жарти про Христа чи називає всіх християн дебілами, оскільки я не можу співпрацювати з людьми, які не мають поваги до мене і моїх поглядів (і до поглядів яких я не маю поваги). Я таких людей можу лише використовувати. Хтось скаже: яка різниця, адже мета досягнута? Але різниця є – різниця між отриманням практичного результату і порозумінням. Практичний результат, вибачте, можна отримати і з-під палки.

      Інша, пов’язана проблема – про людей, які розумні достатньо, щоби спілкуватися з багатьма. Таких мало. Мало готових до вже згаданої банальної “високої”, але неагресивної і корисної дискусії із іншими людьми. Якщо я приходжу в розмову з тим, що я вже маю всі відповіді на всі питання і зараз я всіх всьому навчу, то як я можу належати до розумних, чий розум розширює горизонти?

      Проте, з іншого боку, я не сприймаю всі позиції рівноцінними і рівноправильними. Є цінності, які мені видаються непродуктивними, шкідливими (принаймні з даних обставин) і тому я не страждаю, коли моя позиція обмежує мій доступ до людей із такими цінностями.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s