Пропащий Лондон

Це неймовірно, але я, здається, знайшов першу нормальну браузерну гру (не рахуючи покера). Більше того, ця гра відроджує традиції настільних рольових (pen-&-paper) ігор, де історія та вибір гравця стоять наріжним каменем.

Ласкаво прошу всіх до Fallen London!Журнал Ескапіст у 2009 році назвав Fallen London найкращою браузерною грою. І не даремно! Останні декілька місяців мені якось не вдається грати лише у щось одне, цим зумовлено те, що майже одразу вийшли декілька оглядів. Проте ані Скайрім, друга рецензія на який зараз пишеться, ані навіть нещодавно згадувана остання частина Хітмена не спроможні були змусити обдумувати себе поза ігровим часом.  Натомість Пропащий Лондон представив мені світ, над яким цікаво задумуватися, і це попри скромні графічні елементи, плутані уривки історії та геймплей, що зводиться до клікання кнопочками.

Що таке Пропащий Лондон?

Це текстова браузерна гра, яка пропонує вам вибір власної пригоди. Вибрати ви можете як у кількох різних частинах Лондона, так і серед випадкових “можливостей”. В кожній пригоді ви можете повестися по-різному, часто ваш успіх чи провал залежить від здібностей вашого героя та наявних ресурсів. Іноді серед варіантів поведінки будуть підказки, часто їх не буде і ви можете лише здогадуватися, чим обернеться дружба з тим чи ворожнеча з іншим персонажем. Попри те, що це браузерна гра, ваші пригоди можуть закінчитися погано. Щонайменше, є можливість потрапити до в’язниці, померти від ран чи з’їхати з глузду.

Здібності вашого героя представлені у вигляді оригінальної системи з чотирьох характеристик: “Пильність”, “Обережність”, “Небезпечність” та “Переконливість”. Може виникнути думка, що це по суті Інтелект, Спритність, Сила та Харизма відповідно, але це суттєве спрощення, адже, скажімо, “Небезпечність” – це одразу і всі бойові вміння (які не завжди зводяться до сили), і ймовірність виживання у таких ситуаціях, як пожежа, і здатність залякувати персонажів гри.

Щодо наявних ресурсів, їх різновидів у грі вельми чимала купа. Здебільшого це дуже нестандартні ресурси – засушені кажани, свічки зеленого кольору, зв’язки із певними колами, романтичні поняття (я і досі не зрозумів, як це і що це). Гроші тут потрібні, але вони накопичуються дуже повільно, а більшість людей в історіях, з якими ви можете чимось розрахуватися, грошей ніколи не просять – вони просять секрети чи якийсь мотлох і винагороджують вас аналогічно.

Взагалі, гра повна розмаїття. Після перших двох годин я зазирнув на сторінку з описом свого персонажа і побачив, що він вже встиг накопичити понад два десятки різних статусів, показників прогресу на роботі, контактів з оригінальними героями та багато іншого.

Чому Лондон Пропащий?

Іншими словами, про що ця історія? В (альтернативному) 1862 році королева Вікторія продає столицю своєї держави невідомій групі осіб, яка постійно зазначається як Базар і складається з людей (?) з прізвищами, що відповідають сфері Базару, яку вони контролюють. Наприклад, містер Фаєрс виробляє і продає все, що стосується освітлення. Надприродні сили, підконтрольні Базару, забирають Лондон під землю. В ході історії виявляється, що це вже не перше місто продане у такий спосіб.

В Пропащому Лондоні лишаються представники класичних соціальних груп вікторіанської епохи: констеблі, церковники, богема, революціонери. Але до них також додаються цілі прошарки незвичних істот: “гумові люди” (ходячі восьминоги), глиняна прислуга, тварини, що розмовляють, мумії, що промишляють торгівлею реліквіями, чорти, які живуть в Латунному Посольстві.

Я вже спромігся добитися репутації непоганого детектива та навіть пройти співбесіду у містера Пейджса, проте і досі багато речей лишаються незрозумілими у Пропащому Лондоні. Я постійно натрапляю на уривки аристократичних та містичних змов, підпрацьовую на інтригах якихось шпигунів, розплутувати їх вдається доволі повільно і фрагментарно, тому моя фантазія часто пропонує теорії, що може критися за тією чи іншою подією, і мені хочеться випробувати свою теорію, дізнатися більше.

Який він, Пропащий Лондон?

Гра мені дуже сподобалася тим, що вона не вимагає плати за користування. В сенсі, вона пропонує купити якісь додаткові можливості, але це робиться дуже ненав’язливо, і я поки що не стикався з необхідністю платити, щоби просуватися далі. Гра не вимагає рекрутування друзів – є завдання, де ви можете запросити когось і за це дадуть якийсь бонус, але цих завдань мені легко вдавалося уникати.

Безумовно, атмосфера Пропащого Лондона – це найцінніше. Ця атмосфера спонукає згадувати і синтезувати наново в своїй фантазії як класичні твори Вікторіанської доби, так і новітні стимпанкові сюжети. Атмосфера забезпечує значну емоційну прив’язку до гри. Ну а вже згадувана кількість коротеньких історій, які являють собою завдання – це поки що найкраще, що я бачив у браузерних іграх.

Звісно, Пропащий Лондон має свої вади. Очевидно, що малюнки могли би бути місцями кращими. Історії розповідаються часто в досить розмитому вигляді, написаного тексту вистачає лише задля уявлення загальних обставин і того, на яку сторону ви можете пристати. Є також історії, які цікаві та зрозумілі, але прогрес у яких потребує нуднуватого клацання багато разів на одному й тому самому варіанті (наприклад, прослідкувати за кимось). Але це все – радше недостатнє полірування, аніж велика вада.

Еее… ну так, ця іграшка доступна лише англійською, тому незнання мови може стати на заваді пограти.

Загалом, Пропащий Лондон буде цікавим шанувальникам стимпанку та всього вікторіанського, також хардкорним рольовикам та людям, які мають добру фантазію і які навіть в ігровому форматі нададуть перевагу читанню і розмірковуванню над швидким клацанням.

І до речі, ця ж сама студія (Failbetter) випустила на тій самій платформі кілька аналогічних текстових ігор, серед яких мені найбільш вартими уваги видалися Cabinet Noir та Silver Tree, але якщо Пропащий Лондон містить понад 3000 коротких історій і являє собою аналог великої комп’ютерної гри з “відкритим світом”, то Кабінет Нуар та Срібне Дерево – це радше короткі пригодницькі квести по 60-70 фрагментів.