Натрапив на цікаву статтю Kotaku про Конференцію християнських розробників ігор.

Короткий зміст статті: Christian Game Developers Conference об’єднує не лише людей, які виробляють “християнські” ігри, але і всіх геймдевів, які сповідують Христа. Часто таким розробникам буває скрутно на роботі. Наприклад, прохання одного із них замінити опрацювання надзвичайно жорстокої сцени на іншу ділянку роботи призвело не просто до звільнення, а до включення його у чорний список всіх компаній-розробників. Більшості інших просто складно виражати будь-які свої думки, що мотивуються їх християнськими цінностями, оскільки колеги їх можуть просто затаврувати. Отже, геймдеви збираються не задля спільної молитви, а просто щоби поділитися своїми християнськими переживаннями, ідеями, як справлятися з тими чи іншими ситуаціями.

Інша ключова тема, яку згадують християни-геймдеви, – це власне “християнські” ігри і їх можливе майбутнє. Проблема полягає у низькій якості цих ігор. Низька якість полягає у технічній відсталості та зацикленості на вивченні Біблії більшості “християнських” ігор. Комерційно найуспішніша “християнська” гра все одно не досягає рівня навіть успішних продуктів незалежних студій.

Що я думаю з цього приводу? По-перше, проблема є з обох боків.

Атеїсти

Що стосується непорозумінь у самих студіях, це питання якості тієї “толерантності”, яку мають “толерантні” агностики та атеїсти. Секулярний погляд на “рівноправ’я релігій” надзвичайно лицемірний. В очах атеїста всі мусульмани – терористи, всі християни – педофіли, натомість фен-шуй, будь-які езотеричні маразми з гороскопів, кабала, шамбала, позитивне мислення, щасливі амулети, чорні коти, пентаграми, розбиті дзеркала – це все цілком нормально, прийнятно, круто та оригінально.

Звісно, ситуація була би кращою, якби атеїсти бодай припускали, що християнин може бути цілком адекватною людиною, а якісь речі, які йому не подобаються з релігійних міркувань, можуть по факту бути не дуже хорошими. Погляньте навіть на цю статтю: чому дві з трьох фотографій показують, як учасники конференції моляться? Адже в самому тексті говориться, що це не було спільне богослужіння. Чи може християни дві третини часу моляться? Я за собою не помічав.

Християни

Що ж стосується якості “християнських” ігор… І тут поясню, чому я пишу “християнських” в лапках. Бо я рішуче відкидаю те, що в цій статті називається християнськими іграми. Я рішуче відкидаю концепцію, що будь-яке релігійне мистецтво повинно лише тупо і буквально ретранслювати біблійні історії. Іншими словами, християнське мистецтво (в тому числі фільми та ігри) не повинне дорівнювати проповідям. Між проповідями і мистецтвом має бути проведена чітка лінія, адже не всі пастори зобов’язані малювати і співати, як і жоден пророк не був поетом, окрім Давида. То чому ж тоді митці мають виконувати працю проповідників? Мене Господь благословив нормальним пастором, і якщо я схочу глибше вивчити, скажімо, Книгу Езекіїля – я звернуся до пастора особисто чи відвідаю біблійний урок. Нащо мені ваші карткові ігри, які переповідають текст нагірної проповіді у інтерактивний спосіб?

Можливо, проблема в тому, що в деяких церквах навіть мінімальний відступ від Писання вважається демонічною практикою. Повністю ігнорується явище адіафори – речей, Богом не настановлених, але і не заборонених. Що ж, це єресь, подібна до єресі амішів, і я певен, що Богу вона ненависна.

Кожен поважний католик скаже вам, що “Володар перснів” – це найкатолицькіший твір із всіх можливих. І так само жоден адекватний протестант не зможе заперечити, що “Хроніки Нарнії” – це істинно християнський твір із купою посилань на самого Христа. Але ці твори не переповідають біблійних історій і в жодному з них немає навіть слів таких, як “церква”, “Ісус” чи “Біблія”. Ці твори пропагують християнські цінності і це вже добре, і цього достатньо. І це в тисячу разів краще за “лобову атаку” проповідника.

Пам’ятаю, як “Тиберіумні війни” змусили мене перечитувати Книгу Буття, хоча біблійні відсилки з цілої серії можна перерахувати на пальцях однієї руки і вони не завжди акцентовані. То чи ми виродилися після Толкіна і Льюїса і вже не здатні творчо використовувати плоди Святого Духа? Тож це питання того, чи навчають у церквах про християнську свободу, чи пояснюють, що християнин має робити світ кращим, чи зазначають, що християнин повинен жити в суспільстві людей, а не закопуватися в печері.

Left Behind розповідає про адекватний спротив світовому сатаністському уряду.

Найуспішніша християнська гра Left Behind, можливо, стала такою, бо спробувала розповісти небіблійну історію з християнським смислом. Її навряд чи можна вважати прикладом, але вона знаходиться помітно ближче до того напрямку, в якому зараз слід рухатися усім творчим християнам.

І заради всього святого… ПЕРЕСТАНЬТЕ РОБИТИ ХРИСТИЯНСЬКІ САЙТИ ІЗ ХМАРКАМИ НА ЗАДНЬОМУ ФОНІ!!!!!!!!!!!!

Advertisements