Про християнські ігри та християнських розробників

Натрапив на цікаву статтю Kotaku про Конференцію християнських розробників ігор.

Короткий зміст статті: Christian Game Developers Conference об’єднує не лише людей, які виробляють “християнські” ігри, але і всіх геймдевів, які сповідують Христа. Часто таким розробникам буває скрутно на роботі. Наприклад, прохання одного із них замінити опрацювання надзвичайно жорстокої сцени на іншу ділянку роботи призвело не просто до звільнення, а до включення його у чорний список всіх компаній-розробників. Більшості інших просто складно виражати будь-які свої думки, що мотивуються їх християнськими цінностями, оскільки колеги їх можуть просто затаврувати. Отже, геймдеви збираються не задля спільної молитви, а просто щоби поділитися своїми християнськими переживаннями, ідеями, як справлятися з тими чи іншими ситуаціями.

Інша ключова тема, яку згадують християни-геймдеви, – це власне “християнські” ігри і їх можливе майбутнє. Проблема полягає у низькій якості цих ігор. Низька якість полягає у технічній відсталості та зацикленості на вивченні Біблії більшості “християнських” ігор. Комерційно найуспішніша “християнська” гра все одно не досягає рівня навіть успішних продуктів незалежних студій.

Що я думаю з цього приводу? По-перше, проблема є з обох боків.

Атеїсти

Що стосується непорозумінь у самих студіях, це питання якості тієї “толерантності”, яку мають “толерантні” агностики та атеїсти. Секулярний погляд на “рівноправ’я релігій” надзвичайно лицемірний. В очах атеїста всі мусульмани – терористи, всі християни – педофіли, натомість фен-шуй, будь-які езотеричні маразми з гороскопів, кабала, шамбала, позитивне мислення, щасливі амулети, чорні коти, пентаграми, розбиті дзеркала – це все цілком нормально, прийнятно, круто та оригінально.

Звісно, ситуація була би кращою, якби атеїсти бодай припускали, що християнин може бути цілком адекватною людиною, а якісь речі, які йому не подобаються з релігійних міркувань, можуть по факту бути не дуже хорошими. Погляньте навіть на цю статтю: чому дві з трьох фотографій показують, як учасники конференції моляться? Адже в самому тексті говориться, що це не було спільне богослужіння. Чи може християни дві третини часу моляться? Я за собою не помічав.

Християни

Що ж стосується якості “християнських” ігор… І тут поясню, чому я пишу “християнських” в лапках. Бо я рішуче відкидаю те, що в цій статті називається християнськими іграми. Я рішуче відкидаю концепцію, що будь-яке релігійне мистецтво повинно лише тупо і буквально ретранслювати біблійні історії. Іншими словами, християнське мистецтво (в тому числі фільми та ігри) не повинне дорівнювати проповідям. Між проповідями і мистецтвом має бути проведена чітка лінія, адже не всі пастори зобов’язані малювати і співати, як і жоден пророк не був поетом, окрім Давида. То чому ж тоді митці мають виконувати працю проповідників? Мене Господь благословив нормальним пастором, і якщо я схочу глибше вивчити, скажімо, Книгу Езекіїля – я звернуся до пастора особисто чи відвідаю біблійний урок. Нащо мені ваші карткові ігри, які переповідають текст нагірної проповіді у інтерактивний спосіб?

Можливо, проблема в тому, що в деяких церквах навіть мінімальний відступ від Писання вважається демонічною практикою. Повністю ігнорується явище адіафори – речей, Богом не настановлених, але і не заборонених. Що ж, це єресь, подібна до єресі амішів, і я певен, що Богу вона ненависна.

Кожен поважний католик скаже вам, що “Володар перснів” – це найкатолицькіший твір із всіх можливих. І так само жоден адекватний протестант не зможе заперечити, що “Хроніки Нарнії” – це істинно християнський твір із купою посилань на самого Христа. Але ці твори не переповідають біблійних історій і в жодному з них немає навіть слів таких, як “церква”, “Ісус” чи “Біблія”. Ці твори пропагують християнські цінності і це вже добре, і цього достатньо. І це в тисячу разів краще за “лобову атаку” проповідника.

Пам’ятаю, як “Тиберіумні війни” змусили мене перечитувати Книгу Буття, хоча біблійні відсилки з цілої серії можна перерахувати на пальцях однієї руки і вони не завжди акцентовані. То чи ми виродилися після Толкіна і Льюїса і вже не здатні творчо використовувати плоди Святого Духа? Тож це питання того, чи навчають у церквах про християнську свободу, чи пояснюють, що християнин має робити світ кращим, чи зазначають, що християнин повинен жити в суспільстві людей, а не закопуватися в печері.

Left Behind розповідає про адекватний спротив світовому сатаністському уряду.

Найуспішніша християнська гра Left Behind, можливо, стала такою, бо спробувала розповісти небіблійну історію з християнським смислом. Її навряд чи можна вважати прикладом, але вона знаходиться помітно ближче до того напрямку, в якому зараз слід рухатися усім творчим християнам.

І заради всього святого… ПЕРЕСТАНЬТЕ РОБИТИ ХРИСТИЯНСЬКІ САЙТИ ІЗ ХМАРКАМИ НА ЗАДНЬОМУ ФОНІ!!!!!!!!!!!!

Advertisements

8 thoughts on “Про християнські ігри та християнських розробників

  1. Колись була дуже хороша гра, пластиліновий едвенчер The Neverhood, який мені в дитинстві дуже сподобався. Лише згодом я дізнався, що його головний художний, Doug Tennapel – християнин і що сама гра у досить дотепний спосіб переказує деякі біблійні сюжети.
    Сам я скорше атеїст і мене деколи відштовхує надмірне нав’язування релігії, але ця гра була самодостатньою в мистецькому плані. Там була крута анімація, крута музика, хороші головоломки, а біблійний мотив був на задньому плані. Єдине, що тепер я не знаю як дивитись на таких авторів, які намагаються вставити свої переконання в свою творчість. Ну тобто, я розумію коли сюжет вчить доброті й взаємоповазі, але коли він намагається мені переказати як був створений світ і як розіп’яли ісуса то мені це здається надто нав’язливим. Ці речі не є такими універсальними як відносини між людьми і переважно мають бути силою заштовхані в сюжет.
    З того часу художник Doug Tennapel випустив багато коміксів (які теж завжди мають релігійний підтекст) і зараз працює над новою пластиліновою грою Armicrog (скоро запустить Kickstarter), яка, скорше всього, теж матиме натяки на біблію, але буде цілком хорошою грою.

    1. Біблійні історії часто є символічними, а третина Книги – це взагалі посилання на якісь інші місця в ній самій. Врешті-решт, сам Христос говорив до людей притчами, а не просто переповідав сюжети Старого Заповіту. Гадаю, це підказка.

  2. https://www.youtube.com/watch?v=LkNvQYiM6bw от хороший огляд ігор на християнську тематику для консолей, дуже смішно і добре показана їхня вкрай низька якість
    є ще 2 і 3 частини
    і взагалі у чього чувака (Angry Video Game Nerd) багато крутих оглядів ігор для старих консолей (які переважно є повним відстоєм)
    хоч він і багато лається, але у мене огиди не викликає

  3. О, я теж вже якось чув що “Володар Перстенів” містить багато християнських цінностей, але ніколи ніхто не пояснював де і яких саме. Ти ніколи не думав якось про це написати?

  4. Аплодисменты, лично от меня.
    Горячая, приятная для прочтения заметка.
    Чтобы не забыть — давай и об этом поговорим при встрече =)

    1. Паша, я так долго ждал встречи, что готов говорить столько, сколько позволит твой график. И на любые темы, которые смогут быть тебе интересны в моем скромном исполнении.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s