Курси МШЖ (2-ий рік)

Цього року я знову пропоную вашій увазі свій огляд предметів, що вивчаються в Могилянській школі журналістики (МШЖ). І тепер ми поговоримо про другий (і останній) рік навчання. Предмети оцінюються аналогічним способом, як і минулого разу.

Загальне враження

Другий курс школи журналістики змусить вас засумніватися, чи ви навчаєтеся саме на журналіста 🙂 Вам випаде нагода навчитися клепати круті журнали, малювати та змушувати свої малюнки рухатися, а ще послухати два курси президента Академії. Ці речі роблять цей рік вартим того, щоби його дочекатися.

До певної міри, другий курс став антиподом першого. Якщо минулого року нас намагалися напружити так, щоби життя поза навчанням просто перестало існувати, цього разу нас озадачили кількома творчими проектами і лишили самих собі. Десь така сама історія у мене була наприкінці бакалаврату, коли після завантажених під горло другого і третього курсів настав легковажний четвертий, де на пари треба було ходити двічі на тиждень. Як показує мій досвід, така недосвобода не набагато краща за перевантаженість. Ти сидиш цілими днями вдома в прострації і намагаєшся зібрати свої думки докупи, щоби щось створити. І на роботу нормальну не підеш, бо диплом і творчі завдання, і толком не відпочиваєш, бо диплом і творчі завдання, а вчитися не дуже охота, бо треба шукати роботу і взагалі – скільки вже можна вчитися?

Далі по курсах…

Основи герменевтики (читав Сергій Квіт). Найбільш філософська та теоретична дисципліна за час магістратури. Це курс про сприйняття і розуміння людей, подій і явищ.  Мені шкода, що герменевтику було поставлено аж на шостий рік навчання, адже предмет міг би (особисто мені) принести значно більше користі на курсі другому чи третьому.

• Доцільність/корисність: середня.
• Позитиви: переважно дуже доступні пояснення викладача.
• Недоліки: курс дуже теоретичний і важко сприймається на фоні решти практичних курсів.

Мультимедіа (читав Микола Ковальчук). Імовірно, найкорисніший та найцікавіший курс року. Фотошоп, Ілюстратор, Індизайн, каліграфія, композиція, теорія кольору і тому подібні речі, якими повинен володіти будь-який дизайнер і верстальник – все запхано у дві пари на тиждень. Переконаний, кількість годин варто було би розширити за рахунок інших, значно менш корисних предметів.

• Доцільність/корисність: дуже висока.
• Позитиви: зрозумілі пояснення, повністю орієнтовані на практику завдання, викладач з гумором.
• Недоліки: для повнішого висвітлення тем іноді бракувало часу.

Громадські ЗМІ (читав Юрій Сторожук). Перші враження мене не підвели. Не хочеться засуджувати пана Юрія, бо по ньому було видно, що він щиро прагнув нас чомусь навчити, але це дійсно був один із найбезглуздіших предметів за два роки магістерки. Наші заняття виглядали приблизно так: викладач приносить якусь невелику статтю (близько 1500 знаків) і починає колупатися в кожному слові і словосполученні – “А чи це доречний відповідник? А може є більш влучне слово? А чи це не суперечить тому, що ми написали в попередньому абзаці? А от конотативно, що значить це слово? А яка тут, все ж таки, тема? А яка тут рема? А чи ми в цьому реченні дали достатньо інформації? А чи не забагато?” etc. etc. etc. І так дві пари поспіль, потім домашнє завдання, де треба переписати цей же текст ще раз. Не дивно, що у нас немає громадського мовлення в Україні, якби редактори будь-якого видання почали так працювати, воно не протягнуло би й місяця (й тижня). На додачу, ще виявилося, що викладач не знає, що нас вже вчили робити радіо та відеосюжети минулого року. Мені здається, ці мовні ігри були би кориснішими для початківців, от тільки початківців би такий ритм роботи відлякав би від журналістської професії.

• Доцільність/корисність: низька.
• Позитиви: шанс переосмислити свої помилки.
• Недоліки: нечіткі критерії оцінювання, низька інформативність предмету, incredibly frustrating pacing during classes.

Онлайн-журналістика (читала Аня Полуденко). Цей курс для мене став великим розчаруванням. По ідеї, тут студенти мали би навчитися вести блог та користуватися інструментами Інтернету задля перетворення свого блогу на цікаве онлайн-ЗМІ. На жаль, лекції часто зводилися до гіпервасторжених васторгів про те, як круто в Твіттері ставити хеш-теги, або як класно шерити повідомлення на Фейсбуку. Будь-які висловлення сумнівів у ефективності цих інструментів просто не сприймалися. Що ж до ідеї ведення свого блогу, особисто мені настанова сполучати формату блогу із журналістським стилем здається безглуздою. Блоггер і журналіст – це принципово різні цілі та шляхи їх досягнення. Я про це написав окремий запис, але повертаючись до теми, себто до оцінки курсу, ідея – хороша, а вийшло “як завжди”.

• Доцільність/корисність: низька.
• Позитиви: освоєння кількох нових функцій різних сайтів.
• Недоліки: алогічна ключова ідея курсу, надто низька інформативність лекцій, вкрай вузьколоба філософія та подекуди зайва екзальтованість викладача.

Гостьовий курс (читав Лон Кауфман). Метою курсу було навчити нас на основі платного хостингу Вордпресу створювати більш-менш повноцінний сайт. Як бачите, мета подібна до мети попереднього курсу. Враження ще подібніші. Це був найгірший американський викладач, якого я бачив. Він просто втупую не відповідав на запитання студентів, по півпари розповідав, як обрізати аватарку, але проскакував за лічені миті місця про html-кодування (в якому більшість з нас мало що розуміють). Невже в США не знайшлося толковішого викладача веб-дизайну?

• Доцільність/корисність: низька.
• Позитиви: навчання користування інструментами Вордпресу.
• Недоліки: викладач без жодного натяку на педагогічні здібності.

Методологія (читали Дмитро Губенко та Анастасія Гринько). Не зайве в якості нагадування, але вкрай набридливе повторення курсу “Як правильно написати дипломну”. За 6 років мене просто дістало слухати про те, як проводити інтерв’ю, опитування та фокус-групи, як оформлювати бібліографію (я все одно ніколи цього не зможу зробити правильно як ніколи і не зможу зрозуміти користі від усіх цих дотошних деталей) та яким об’єктивним має бути дослідник. Щоправда, це винятково моя ситуація, адже серед нас точно були і ті студенти, для кого принаймні окремі частини методології були новими і потрібними.

• Доцільність/корисність: середня.
• Позитиви: допомога у підготовці власної дипломної роботи, доброзичливість викладачів.
• Недоліки: стопіцоте повторення того, що вивчалося на декількох попередніх курсах на бакалавраті.

Теорія масових комунікацій (читали Сергій Квіт та Марія Тетерюк). Ще один теоретичний курс Сергія Мироновича, щоправда, помітно “приземленіший” за герменевтику. Особисто я дізнався про декілька нових цікавих теорій (на кшталт СтРаХіТлИвОї Спіралі мовчання) та освіжив у пам’яті штуки з політології. Також приємно, що Квіт намагається ці теорії прив’язати до наших українських реалій.

• Доцільність/корисність: середня.
• Позитиви: пізнавальний курс, в якому теорія бодай подекуди прив’язується до практики.
• Недоліки: чимало статей написані дуже складно без найменшого виправдання цієї недолугої складності, окрім захмарного ЧСВ та псевдонаукових понтів їх авторів.

Анімація (читала Оля Макарчук). Практичний курс, на якому ми змогли вивчити основи Flash та After Effects, а до всього створили власні анімаційні ролики. Можливо, це не те, що потрібно власне журналісту, але якщо ви збираєтеся працювати в медіа в найширшому сенсі цього слова, то здатність робити власну, бодай примітивну, анімацію – це необхідність.

• Доцільність/корисність: вище середнього.
• Позитиви: корисне вміння робити анімацію, багато цікавих роликів від викладача, невимушена атмосфера курсу.
• Недоліки: бракувало детальніших роз’яснень викладача щодо використання робочих програм.

Виробництво журналів (читав Олександр Власенко). Ім’я викладача вказує на серйозність підходу до питання виробництва журналів – пан Олександр був одним із засновників видання “Власть Денег”. Особисто мене курс вмотивував займатися власним журналом, хоча я не певен, що більшість моїх колег можуть сказати те саме про себе.

• Доцільність/корисність: середня.
• Позитиви: викладач-професіонал і практик, який здатен задати багато важливих запитань.
• Недоліки: курс мало заторкав питання власне друку журналу, часто складалося враження, що нас критикують не як студентів, а як дорослих і досвідчених професіоналів.

Наостанок лише нагадаю:

МШЖ постійно розвивається і перелік курсів часто коригується. Не дивуйтеся, якщо деяких із цих курсів ви не побачите, а натомість отримаєте якісь інші.

Всі написані вище характеристики є моєю суб’єктивною опінією. МШЖ була і лишається найпрогресивнішою кафедрою журналістики в Україні. Оцінки дисциплін, які мені сподобалися/не сподобалися, відображають  не лише якість самих курсів, але і мій особистий рівень потреби в них. Можливо, ваша кар’єра залежатиме від Твіттеру більше, ніж моя. Можливо, пану Сторожуку таки вдасться вас вмотивувати взятися за створення громадського мовлення в Україні. Якщо хтось із моїх колег це читає, гадаю, їх думки будуть доцільними в коментарях під записом.