Shank, здається, створений спеціально для тих, хто прагне зануритися з головою у атмосферу бойовиків 80-90-их років, де наш м’язистий герой розстрілював “поганих хлопців” не десятками, а сотнями, і пряме влучання з пістолета взагалі рідко було здатне когось змусити бодай скривитися. Єдина відмінність від тих бойовиків – Shank повністю мальований в стилі “ранкових суботніх мультсеріалів”.

Shank

Жорстока гра

Shank – гра від Klei Entertainment. Від більшості продуктів цієї студії Shank відрізняється своєю відносною поверховістю. У обох частинах Shank є сюжет, який десь навіть складніший за класичні бойовики 80-их і 90-их. При тому, в обох випадках історія ніби доволі серйозна. Але карикатурність та клішований типаж численних ворогів Шенка (головного героя), а також подекуди захмарна кількість жорстокості просто позбавляють можливості серйозно ставитися до будь-якої історії, яка, визнаймо це, є лише приводом постріляти-порізати-погемселити.

Не подумайте, що гра мальована – значить вона для дітей. Звісно, відрубування рук у мультику та у фільмі – це дуже різні речі, але можливо, тут проблема полягає у частоті відрубування рук. Іноді ця жорстокість доходить до маразму. Наприклад, є епізод, в якому головний герой відрубує руку одному збоченому поганцю і відправляє його з цією рукою до свого боса (така собі “чорна мітка”). І що ви думаєте? Збочений поганець майже весело підстрибуючи пішки рушає в дорогу через бозна-скільки миль.

Але це лише епізод. А ще є бої з босами, кожен з яких закінчується тим, що Шенк робить з них криваве місиво. В цілому, як це не дивно визнавати, Shank, попри двовимірність та мультяшність, перевершує навіть Borderlands 2 за кількістю безсенсовного (та змістовного) насильства.

Бої дійсно запеклі.

Тренажер для пальців

Перша і друга частини гри різняться головно зручністю керування. Оригінальний Shank робився під консольний контроллер, тому налаштування кнопок клавіатури під себе у вас займе реально 20-25% часу гри. Це насправді майже не псує враження, але впливає суттєво на складність. В другій частині все простіше – є усталений набір клавіш, а декілька додаткових атак отримуємо через клавіатурні комбінації.

Іноді бої відбуваються в ч/б.

Автори гри намагалися зацікавити гравців “додатковими завданнями”. Більшість “завдань” звучать десь так: убий контрударом 60 ворогів з пістолетами. Це урізноманітнює ігровий процес, додає випробування, але насправді “убивати контрударом 60 ворогів з пістолетами” – далеко не те, чим я хотів би займатися всю дорогу в цій грі, і зовсім не те, заради чого я став би проходити цю гру вдруге. Це просто трошки заскладно, надзвичайно одноманітно і не зовсім весело.

Ложка мізків у бочці м’язів

Все ж таки, можливо, я занадто багато грав у круті та продумані ігри з моральним вибором та глибинними підтекстами у сюжеті. Шенк достатньо цікавий, щоб його пробігти бодай раз. Навіть попри грубе використання, візуальний стиль цієї гри уже вартий того, щоби її побачити. Обидві частини у вас сумарно займуть годин 10. І це будуть 10 годин відпочинку ваших мізків та напруження ваших пальців. У грі ви зустрінете декілька принципово відмінних типів ворогів, різноманітні набори яких змусять вас іноді попереживати за долю Шенка.

Я і друг мій дробовик.

Іноді випадає нагода “використати оточення” – ввімкнути кран і гепнути одразу купу поганців контейнером абощо. Це цікаво. Цікаво також до різних ситуацій підбирати різні види зброї. Мені особливо сподобався дробовик, який обидві частини гри був моїм головним знаряддям. Тут, звісно, кожен вибирає свій власний стиль проходження, але мене трохи занепокоїло, що легше бігати по рівню і відстрілювати ворогів потрошку здалеку, ніж намагатися віртуозно всіх порубати в ближньому бою.

Як на мене, найголовніше достоїнство гри – це вже згадувані сутички з босами. Ці бої значно інтелектуальніші за решту всього, через що проходить Шенк. Більшість із босів вам не вдасться просто взяти нахрапом чи постійними ухиляннями та контрударами. Кожен з них має свої особливості і потребує певного вивчення їх тактики для вироблення власної. Ось це дуже цікаво. Мені навіть довелося двічі зазирнути на Ютуб за підказкою.

Бої з босами природно складні.

Висновок:

Ви готові бодай на декілька годин повірити, що одна людина може вирішити всі проблеми цілого міста або навіть цілої країни, якщо просто перестріляє/переріже там всіх бандитів та нечистих на руку ділків? Якщо так, тоді ця гра для вас. Якщо ні, але ви готові на декілька годин абстрагуватися заради помірно напруженого екшну – тоді зіграйте. В решті випадків – keep on walking.

Advertisements