Уже почалися розмови про адміністративну реформу. Пропоную в них ненадовго поринути…

…речь идет о таком территориальном разделе государства Украина:

  1. Автономная Республика Крым; – близько 2,4 млн. населення.
  2. Донецкий регион (Донецкая, Луганская области); – близько 6,7 млн. населення.
  3. Карпатский регион (Львовская, Ивано-Франковская, Черновицкая, Закарпатская области); – близько 5,9 млн. населення.
  4. Киевский регион (Киевская, Кировоградская, Черкасская, Черниговская области); – близько 5 млн. населення без Києва (Київ = +3 млн.).
  5. Подольский регион (Винницкая, Хмельницкая, Тернопольская области); – близько 4 млн. населення.
  6. Полесский регион (Волынская, Ривненская, Житомирская области); – близько 3,5 млн. населення.
  7. Приднепровский регион (Днепропетровская, Запорожская области); – близько 5,1 млн. населення.
  8. Причерноморский регион (Одесская, Херсонская, Николаевская области); – близько 5,3 млн. населення.
  9. Слобожанский регион (Харьковская, Сумская, Полтавская области) – близько 5,5 млн. населення“.

Така схема є однією з передумов значного розширення повноважень на місцях і, відповідно, федералізації. І я здогадуюся, що ви думаєте з цього приводу. Але особисто я не думаю, що це погано.

По-перше, аналогічну ідею кілька років тому висували представники молодіжки ХДС: адміністративний поділ України не за областями, а за історичними землями приблизно так, як ті зображені в шкільних атласах. І їх бачення мало чим відрізнялося від пропонованого нині.

Ми всі це бачили в школі.

Ми всі це бачили в школі.

Поділ на “історичні землі”, а не на області, це (а) солідніше, (б) легше запам’ятати, (в) відповідає культурним особливостям різних частин нашого народу, (г) зручніше в плані реалізації програм і проектів як для держави, так і для бізнесу, так і для НУО. Звісно, це все за умови об’єднання і скорочення обласних органів влади та збільшення їх повноважень, але це мало би логічно витікати із адміністративно-територіальної реформи.

Що ж до економіки, то збільшення відсотка податків, що лишатимуться на місцях, не лише сприятиме “зародженню життя” поза п’ятьма найбільшими містами України, але і покладе край вічним суперечкам, хто кого насправді годує.

(Перепрошую за трошки спрощений поділ політичних сил на східні і західні).

Звісно, лишається питання паритету схід-захід у потенційній верхній палаті парламенту. Постає два питання: паритету по кількості населення (зазвичай умовно “сині” регіони тут мають більшість) та паритету по кількості областей (зазвичай умовно “помаранчеві” регіони тут мають більшість). В ці два питання досі упиралися всі суперечки про можливість другої палати парламенту.

Здебільшого до верхніх палат набирають депутатів від одиниць територіального поділу. Тобто і Донецька область (понад 4 млн. жителів), і Чернівецька (менше 1 млн. жителів) повинні були би мати однакове представництво у верхній палаті. Безумовно, “помаранчевим” було би краще, аби лишалися області, бо, як уже зазначалося, потенційно вони тоді завжди матимуть у верхній палаті більшість. З іншого боку, іноді депутатів верхньої палати набирають із поправкою на кількість населення області. За таких умов, Донецьк надсилатиме 4-х депутатів, а Чернівці – лише одного. Зрозуміло, що це варіант значно приємніший для нинішньої влади, але геть убивчий для опозиції. Запропонований же на початку варіант більш-менш урівнює розміри територіальних одиниць. Якщо Київ буде окремою одиницею, то отримуємо ще і рівну кількість умовно “синіх” та умовно “помаранчевих” регіонів. Також, залежно від афіліації Слободжанщини і Причорномор’я, такий адміністративний поділ може бути вигідний як східняцьким, так і західняцьким політичним силам. Ці два регіони будуть театрами найзапекліших політичних бойових дій.

А як ВИ ставитеся до такого поділу України?

Advertisements