Нині стала популярною теза про день-епоху. У Писанні говориться, що Христос й досі не повернувся, бо для Бога один день як тисяча років і тисяча років як один день” (2 Петра 3:8). Цю фразу екстраполюють на початок Старого Заповіту, де Господь творить світ за шість днів. Робиться висновок, що Біблія не виключає еволюцію. Далеко не всі церкви з цим згодні. Причина тому – згадка у історії про творення світу того, що кожен із цих шести днів мав ранки і вечори (Буття 1: 5, 8, 13, 19, 23). Навряд чи тисяча років може мати вечір та ранок…

В будь-якому разі, на мою думку, важливо не те, чи Бог створив світ за 6 днів чи за 6000 років, а те в принципі, чи світ є Божим замислом, чи наслідком випадковості. Навіть якщо Біблія не виключає еволюцію, еволюція, яку Біблія допускає, все одно є далеко не ідентичною до тієї, про яку писав Дарвін, уже бодай тому, що навіть 6 мільйонів років – це все одно не те саме, що 4,5 мільярди, про які говорять еволюціоністи.

Радше для нагадування та загальної освіти перелічу основні із традиційних аргументів креаціонізму:

1. Непродуктивність більшості мутацій. Ідея еволюції ґрунтується на мутаціях. Себто на якомусь етапі у певного виду розвивається якась принципова відмінність, яка робить його “крутішим” за інші – вид еволюціонує. Проте більшість мутацій, які ми спостерігаємо нині, це мутації типу додаткового пальця, другої голови абощо. Більшість цих змін роблять організм радше слабким і вразливим, ніж відкривають йому нові можливості. В цілому, креаціоністи вважають, що світ не стільки еволюціонує, скільки деградує.

2. Симбіоз. Чимало видів живих істот дуже сильно залежать одне від одного. Наприклад, квіти та бджоли або крокодили та маленькі пташки, які чистять крокодилам зуби. Логічно, що всі ці симбіотичні групи мали виникнути одночасно, щоби вижити.

3. Деякі розрахунки. Взяті із книжки Ральфа Епперсона.

В 1980 р. відкрили, що сонце стискається на 0,1% за століття. Вчені зробили висновок, що стиснення було безперервним і відбувалося в минулому з тією ж швидкістю. Якщо це вірно, то всього лише 100.000 років тому сонце повинно було бути в два рази більше, ніж зараз, і нічого живого на Землі не могло би існувати (еволюціоністи вважають, що людина виникла близько 1 мільйона років тому).

Орбітальні супутники НАСА вимірювали магнітне поле Землі і було виявлено, що воно повільно згасає, або стирається. Оскільки магнітне поле Землі загасає, екстраполяція в минуле більш, ніж на 10.000 років, пророкує настільки великий струм, що структура землі не могла б витримати виділення тепла.

Вчені, які проектували Американську місячну посадкову ракету припускали, що місяцеві приблизно 4,5 мільярда років. Вони знали, що під час руху місяця по орбіті в космосі, на її поверхню падав метеоритний пил. За припущеннями вчених, через вік місяця на поверхні була велика кількість пилу. Тому вони придумали для місячного модуля дископодібні опори, які витримали б його вагу при посадці. Якщо, скажімо, на рік утворюється шар пилу товщиною в 0,0004 дюйма, тоді за 10.000 років утворюється шар товщиною близько чотирьох дюймів; за 100.000 років – шар товщиною в 40 дюймів; за 1.000.000 років – шар в 3,3 фути; за 1.000.000.000 років – шар в 6,3 милі; а за 4.500.000.000 років (вік місяця, згідно з думкою еволюціоністів) утворюється шар товщиною 28 миль. Але коли місячний модуль здійснив посадку на місяці, вимірювання шару пилу показали «товщину від 0,125 до 3 дюймів».

4. Всесвітній потоп. Можливо, найсміливіший аргумент. Еволюціоністи все схильні пояснювати через відбитки різних організмів у шарах земної кори. При цьому слід зауважити, що ці відбитки часто відзначаються великою кількістю деталей аж до вигину м’язів молюска в той чи інший бік та помітних складок на його тілі. Тепер подумайте, що зазвичай відбувається із трупами живих істот? Вони розкладаються під впливом температур, бактерій, інших тварин тощо. Мертві рослини взагалі швидко перетворюються на перегній. Коротше кажучи, за звичайних умов, рештки життя ніколи не заглиблюються в землю в такому вигляді, в якому ми знаходимо скаменілості. Скаменілості молюсків, рослин та всіх інших штук, які знаходять люди у шарах землі, на думку креаціоністів, є наслідком того, що Всесвітній Потоп застав їх зненацька і майже миттєво заживо поховав їх під товщею бруду.

5. Мала ймовірність випадковості. Біолог Едвін Конклін свого часу зауважив, що «Ймовірність ненавмисного (випадкового) виникнення життя порівнянна з вірогідністю появи повного словника в результаті вибуху в друкарні». Такий висновок прийшов до нього на основі низької імовірності того, що 100 амінокислот розташуються у правильний ланцюжок для створення найпростішого життя. Загадка появи життя на нашій планеті чимось подібна до загадки появи першої одиниці в послідовності Фібоначчі. Астрофізики Сер Фред Хойл і Чандра Вікрамасингх, незалежно один від одного встановили, що шанси мимовільного виникнення життя на землі = одиниця проти 10 в 40.000-ому ступені. Звісно, це все зводиться до питання, чи вірите ви у збіги.

Але особисто для мене вся ця схоластика є вторинною і я чесно визнаю, що сам я геологію майже не вивчав і формул для обрахунку кількості метеоритного пилу не знаю. На мою скромну думку, найбільшим аргументом супроти теорії еволюції є сама людина – її унікальність та відірваність від решти видів. Спробую пояснити, що я маю на увазі…

Альтернативна еволюція.

Альтернативна еволюція.

Подумайте про казкові раси, вигадані письменниками жанру фентезі. Ельфи, гноми, орки – у фентезі людина ніколи не була єдиною розумною істотою чи, тим паче, найрозумнішою. Але в реальності не існує ніяких аналогів людині. Не існує нікого навіть віддалено наближеного до нас із вами за своїми можливостями.

Ще одна альтернатива еволюції.

Ще одна альтернатива еволюції.

Іншими словами, із мавпи вийшли люди зі здатністю до абстрактного мислення, наукового теоретизування, будівництва, політичної організації, різноманітних мистецтв і це все за якийсь 1 мільйон років. Виникає декілька принципових сумнівів.

Чому з одного виду, який об’єктивно мало чим відрізняється від решти ссавців, вийшла істота, яка на кілька десятків корпусів обганяє всі інші форми життя? Чому з інших видів ссавців чи з інших видів тварин взагалі не розвинулася бодай якась одна раса, що могла би з нами зрівнятися? Еволюція – це поступовий процес, чи не так? Відтак, чи не суперечить усій логіці еволюції те, що один вид так сильно виділився на фоні решти?

Дельфіни не перетворилися на русалок, тропічні папуги не стали гарпіями, хоча у них, теоретично, для цього було вдосталь часу.

Більше того, ми розвинулися передусім інтелектуально. Тобто за всіма іншими параметрами типу швидкість бігу, здатність бачити в темряві, фізична сила, ми програємо багатьом тваринам. Але як хижа природа допустила, щоби взагалі вижив вид, у якого недорозвинене все, окрім мозку? Кому взагалі потрібен мозок у 25-му тисячолітті до нашої ери?

Словом, дивно все це. До якої би теорії ви не схилялися, а ми або є Божим задумом, або плодом подвійного вдалого збігу обставин, який знаходиться по той бік статистичної реальності. Оскільки я не вірю у збіги, я схиляюся до варіанту із Божим задумом.

Advertisements