Щодо Врадіївки

Події у Врадіївці, насправді, жахливі (я про згвалтування, звісно, бо побитих мусорів не шкода ні на секунду). Але я не можу не радіти одному з тих рідкісних проявів не просто згуртування, але логічного мислення наших громадян. Врадіївці показують приклад…

Будь-яка держава існує тому, що виконує певний набір функцій, на які у суспільства є попит. Безумовно, не всі суспільні групи однаково потужні для артикулювання свого попиту, але загалом вважається, що хороша держава намагається задовольнити усі потреби усіх прошарків населення, якщо тільки ці потреби не можуть бути задоволені ринком чи самим суспільством.

Залежно від ідеологічних переконань, люди по-різному бачать типовий набір функцій, які має виконувати держава, але, мабуть, усі сходяться в тому, що основна функція держави – безпека. Знову ж таки, не всі можуть бути згодні із такими заходами, як тотальне прослуховування чи смертна кара, але навряд чи хтось буде заперечувати, що держава повинна боротися зі злочинністю. Врешті-решт, нащо потрібні всі інші її функції, якщо вона не бореться зі злочинністю?

Якщо держава перестає задовольняти або різко обмежує доступ суспільства до задоволення якоїсь потреби, суспільство (або ринок) з часом створює альтернативні інститути для задоволення цієї потреби. Типовий приклад – сухі закони різних держав. Втім, якщо держава “здає” правосуддя, вона просто перестає бути державою.

Про якість правосуддя в Україні вже писалося дуже багато. Якщо чесно, я навіть не знаю, нащо нам факультети права, якщо всі рішення в судах проводяться за гроші або по дзвінку. Я не знаю, нащо нам ДАІ, якщо імовірність виживання при переході вулиці в Києві приблизно дорівнює імовірності виживання американського солдата в Іраку чи Афганістані. Я не знаю, нащо нам тюрми, якщо люди з них виходять ще більш закоренілими злочинцями. І звісно, я не знаю, нащо нам мусарня, якщо мусори безкарно вбивають студентів і гвалтують випадкових перехожих кийками, і це при тому, що нікого ніколи не штрафують за паління в публічних місцях, а дільничий не має права стукати в двері до моїх сусідів, які шумлять після 12-ої ночі!

Українці дуже рідко захищають власні права і майже ніколи не роблять цього колективно. Проте Врадіївка стала прикладом найадекватнішої реакції суспільства на те, що відбувається в країні. Коли держава не задовольняє попит на безпеку, альтернативний інститут – розлючений натовп – береться за задоволення цього попиту. А як боротися за задоволення попиту на безпеку? Ліквідувати осіб, які становлять НЕбезпеку. Типово для України, тут небезпеку становили ті люди, які мали би її усувати.

Знаю, дехто мені зараз закине, що підозрювані можуть виявитися невинуватими, а вся ця історія – великою ілюзією. Я в це не вірю і не вірю саме через розлючений натовп. Якщо студенти і викладачі і досі нічого не зробили з міністерством освіти, якщо кияни ще не спалили до біса Київраду, то наскільки ж більше врадіївські мусори мали нагидити своїм односельчанам, щоби тих зібралося кілька сотень на штурм далеко не найменш укріпленої цілі? Теорію про те, що врадіївці не українці чи що у них там якийсь особливий генокод в районі я відкидаю як дебільну.

Врадіївка – це маяк свободи і справедливості, острівець здорового глузду і монумент права людини на особисту безпеку.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s