Сьогодні вечір буде музичним.
Послухати людину, яка родом зі Львова і от вперше на моїй пам’яті співає російською – це шось. Та і чесно скажу, мені творчість Агутіна радше подобається: його можна сміливо зарахувати до попси з людським обличчям, окрім того, він дуже виріс в моїх очах після альбому з Аль Ді Меолою. Приклад того я ставив раніше у своєму домашньому Радіо.
Чи це тільки мені здається, що початок пісні шалено нагадує “Генералы песчаных карьеров”?
А Вакарчук… він у профіль трошки на Танкяна змахує, да 🙂
Дамітріанство 
Я думаю, що це було прекрасно, і не розумію, чому навколо цього виступу розвели стільки срачу. Чи має значення, якою мовою співаю Вакарчук? Це мистецтво, і воно не може мати політичного окрасу.
Агутіна і попсовиком назвати важко, бо надто цей термін асоціюється з дійсно поганою російською музикою. Послухати його перші альбоми – там стільки всього наворочено, стільки звукових прошарків, що більшість російських рокерів можуть лікті кусати. Власне, недарма він в турах виступає з живим бендом більш ніж з десятка людей.
Щодо виступу Вакарчука – дійсно нема чого обговорювати, чому б і не заспівати, якщо хочеться, хоч на суахілі. Oh wait, це ж москальська, нею ні в якому разі не можна, бо Непатріотично 😦
Мені дуже сподобалось, вийшло дійсно круто!) і оці усі срачі – від обмеженості. давайте тоді і Чехова, Достоєвського та Лєрмонтова не будемо читати, і фільми російською теж дивтись ніззя ні в якому разі)