Вперше я пишу рецензію більше ніж за місяць після перегляду стрічки. Це своєрідний експеримент, який покаже, що з цього фільму варто згадувати задовго після його закінчення. Продукт, який я тут розглядаю, потрапив в український прокат під назвою “Ілюзія обману“.

"Чотири вершники"

“Чотири вершники”

Написати про цю стрічку без конкретних спойлерів – ще те випробування 🙂

Чотири ілюзіоністи використовують своє мистецтво, щоби грабувати банки – на перший погляд, здається, я злив увесь сюжет цією простою фразою. Але в цьому й суть, що суть не в цьому.

Стрічка вчить нас, що в основі більшості фокусів лежить принцип Канзаського прийому (Kansas city shuffle). Це тонка афера, розрахована не на лохів, а на більш просунутих жертв, нерідко – інших аферистів чи просто досвідчених у кримінальних справах людей. Суть афери:

  1. Жертва підозрює, що її намагаються обдурити
  2. Жертва вважає, що знає, як саме її обмануть і що саме у неї намагаються видурити
  3. Жертва помиляється щодо пункту 2.

Іншими словами, ми відволікаємо увагу жертви на щось інше, що вона вважає головним елементом афери/фокусу, і користаємося з цієї ситуації. Більша частина фільму “Ілюзія обману” побудована на різних варіантах цього прийому.

Морган Фрімен

Це, мабуть, перший фільм, де персонаж Моргана Фрімена помиляється у своїх поясненнях 🙂 Нерідко сюжет фільмів з Фріменом тримається на розжовуванні ним того, що відбувається, але саме тут все трошки інакше.

Самі по собі герої яскраві та класні, а їх фокуси вражають, особливо – ближче до початку фільму.

Основний недолік в тому, що схема, описана у фільмі, часто виглядає надто нереалістичною. Масштаб афери вражає, але феноменальна здатність головного афериста передбачити все до найменших дрібниць та “правильних” реакцій усіх учасників схеми здається надуманою. Деякому розчаруванню сприяє й пояснення спірних моментів у схемі лише тим, що герої “добре підготувалися” заздалегідь.

Разом з тим, особисто для мене більшість фінальних інтриг стрічки були надто очевидними. Можливо, я багато дивився кіна з подібною тематикою, але мені здається, автори надто плоско підійшли до принципу “очікувати неочікуваного”.

З іншого боку, фільм всю дорогу підводить нас до мети головних героїв, але наприкінці цю мету треба додумувати самому – надто вже езотеричні сенси вкладаються у дії персонажів.

Трюк

Попри деяку поверховість та недосказаність, я радий, що побачив цю стрічку. Якщо не чекати від неї глибини, вона стане для вас приємним подарунком ввечері після робочого дня.

“Ілюзія обману” – фільм красивий, розважальний, дотепний та динамічний.

Фух, мені таки вдалося утриматися від спойлерів.

Advertisements