Владислав Бурбела та Сашко Чубко презентували свої нові відеотвори на фестивалі Гогольфест у Києві. Студія aMaze менше, ніж за місяць, підготувала одразу дві короткометражки.

Кадр із "Музи"

Завдання полягало у тому, щоби створити фільм на території покинутого заводу в Києві. На цій території і відбувся Гогольфест.

Перший з відеотворів – “Муза” – знято за сценарієм Влада Бурбели. Фільм “13-ий” знято за сценарієм Сашка Чубка.

Сашко та Влад створили одразу два фільми, оскільки не змогли дійти однозначного рішення, яка з версій сценарію краща 🙂 Проте фільми вийшли дуже різні за настроєм, хоча й подібні за тематикою. Як зазначив Сашко перед публікою фестивалю, автори двох фільмів влаштували своєрідний режисерський батл. Для мене це трошки дивно, адже я в курсі, що хлопці активно допомагали одне одному 🙂

Влад вважає, що працювати одразу над двома схожими продуктами було не складно.

Влад: Це просто два фільми, які робилися окремо один від одного. Одна ідея, різні бачення, різні жанри, різні кадри і герої. Складно було робити все швидко. З моїм фільмом було простіше те, що я був і режисером і оператором. Достатньо було списку кадрів, які треба зняти – У Сашковому варіанті було складно те, що він режисер і актор. Багато часу витрачалося на гру і перегляд.

На думку Сашка, його сценарій відмінний від “Музи” передовсім місцем, яке займає головний герой.

Сашко: В обох стрічках присутній такий собі деміург, який символічно відображає сам Гогольфест – мистецтво приходить на покинутий завод і трансформує йогоАле у сценарії Влада цей деміург є радше божеством. Джерело його сил невідоме. Хто він, звідки прийшов, навіщо це робить. Натомість у моїй інтерпретації, він є простим смертним, вразливим, сентиментальним, наполегливим. Мені здалося, що такий герой викликатиме більше емпатії у глядача.

У фільмі Сашка він і зіграв головну роль. А от для зйомок “Музи” було запрошено актора зі справжніми іклами!

Сашко: На головну роль спершу хотіли запросити засновника Гогольфесту Троїцького, але вирішили, що буде занадто пафосно.

Влад: Сашко через знайому знайшов Гриця Макаренка. Він – один з найпопулярніших других режисерів в Україні, займається рекламними роликами. У нього і була вся та одежа, яку ми використовували у обох фільмах.

Серед технічних труднощів, з якими стикнулися молоді режисери – біль та брак допомоги.

Сашко: Єдине чого не вистачало – допомоги невеличкої команди, в якій хтось би професійно зайнявся світлом, хтось – робив костюми, хтось – реквізит і декорації. Тоді фільм був би візуально красивішим.

Влад: У Сашковому фільмі спецефектів особливих не було. Все робили по-справжньому. Вікно били справжнє, дерев’яні палети ламали справжні, самі тягали шнури і труби. Все боліло.

Сашко: 10-секундний кадр збирання дерев’яної башти готували цілу годину, а зняті в кількох кадрах товсті кабелі тягнули на місце зйомки, а потім назад, вручну о 12-ій ночі під дощем. Пройти можна метрів 20 – потім просто валишся з ніг.

Окрім технічних труднощів, хлопцям довелося дечому навчитися, щоби закінчити свою роботу. Фільм Влада містить чимало спецефектів, більшість з яких йому вдалося опанувати в ході підготовки “Музи”. Сашко ж мав іти на війну з перфекціонізмом режисера-початківця.

Сашко: Завжди спершу в голові є ідеальна картинка. Потім вона розбивається об суворі реалії виробництва. Поширена проблема молодих режисерів – вони не можуть цього пережити, щось змінити, перепридумати – і вперто намагаються добитися тієї “викоханої” першої ідеїУ мене спершу теж було відчуття, що багато не вдасться. Але з кожним наступним днем роботи над фільмом, він все більше наближається до тієї ідеальної картинки-з-голови. І я на диво можу сказати, що все вдалося. А те, чого у початковому баченні не було (дещо старомодні спецефекти, кадр із сонцем у вікнах в кінці), навіть додало якоїсь родзинки…

Влад: Найцінніше – це перша спроба роботи зі спецефектами, наймасштабніша робота в AfterEffects із розумінням програми на набагато глибшому рівні, ніж це було до цього. І звичайно, компонента зйомка, яка передбачувала використання ефектів.

Це далеко не остання кінематографічна амбіція студії aMaze.

Сашко: Найближчі плани – участь у цьогорічному конкурсі 60-секундних рімейків Jamisson Empire Awards. І ще пару “інді” короткометражок. В довгострокових планах – екранізація одного з творів Олександра Ірванця – згода автора вже є. Також пишу власний сатиричний сай-фай сценарій. Можливо це буде серіал, можливо фільм. Питання, яке мене зараз найбільше мучить: скільки потрібно зняти аматорських робіт, “проб пера”, які згодом будуть спалені, щоб врешті вийшов достойний професійний фільм.

Сашко та Влад

А який із двох фільмів сподобався більше особисто ВАМ?

Advertisements