Як МОЇ справи?!

Якщо є якась річ в американській культурі, яку я ніколи не зрозумію, то це ось це дебільне “питання”. Ненавиджу його. “Як твої справи?”.

Як справи?

Ладно ще, якби цією граничною формою шизофренії послуговувалися лише американці – у мене не так їх багато серед знайомих і вони переважно здатні вже після першого попереджувального пострілу в стелю усвідомити, що зі мною можна вітатися просто “Hello!”. Але наші люди перейняли цю порочну практику так само! Є стільки всього чудового, що ми могли би перейняти від американців – ділову жилку, державний устрій, здатність виконувати найпростіші команди, вміння посміхатися, зачатки абстрактного мислення, але НЄЄЄЄ, наш народ перейняв найтупіше з усього, що будь-коли породила американська цивілізація – ось це чортове “Як твої справи?”.

Поясніть мені, де тут логіка?

От наше “добридень” – ясно, що людина бажає хорошого дня. Так, зараз ніхто всерйоз нікому не бажає хорошого дня, але якщо задуматися над суттю діалогічного “Добридень – Добридень”, то сенс присутній – відповідач взаємно бажає “і вам того самого”. І його побажання не вимагає від вас нічого і займає секунду часу. Наскільки ж дурнуватішим виглядає оце “Як твої справи?”. Лишень подумайте: у мене ЗАПИТУЮТЬ, як мої справи. Замість здрасті, у мене ЩОСЬ запитують – тут рівень маразму вже досяг позначки “необхідна госпіталізація”… А як тобі обвал акцій Apple? Що ти думаєш про останні події в Хабаровську? Я-то, Дмитро Прокопчук, новинар ТСН зможу відповісти, а ти без свого смартфона зможеш, га?

Окей, припустімо, я маю нещиро відповісти, що I’m fine thank you, бо мої справи нікого не гребуть… ….Але навіщо?

  • По-перше, чому я маю брехати, що у мене все гаразд, якщо головне моє бажання впродовж останніх двох років – це розбити комусь голову об стіл?
  • По-друге, з якого дива я маю дякувати людині, яка з’їла кілька секунд мого часу змусивши мене відповісти на безсенсовне питання, яке вона насправді не мала наміру задавати, відповіддю, яку вона сама добре знає?
  • По-третє, вибачте, шановний/а, а ми перебуваємо в одному дискурсі, щоби я говорив вам, як мої справи? Простіше кажучи, хто ти такий/а, щоби я тобі говорив за свої діла, тіпа да?

І навіть до цього місця можна було би терпіти, якби всі поголовно перейшли до цієї практики даунів та ідіотів, щоби я міг тупо ігнорувати перші 30 секунд кожного співрозмовника і зрештою збудувати ідеальний світ шляхом повсюдного використання смертельних доз зневаги.

АЛЕ-але-але… є ще люди, які ВСЕРЙОЗ запитують “Як твої справи?”. Але ж я-то не в курсі, хто вони – психопати чи вони справді задають питання, бо хочуть почути на нього відповідь. Відтак я їх автоматично ігнорую, бо думаю, що вони хочуть пограти зі мною вкотре у гру “Давай згаємо хвилину нашого життя на нецікаву, непотрібну та відверто тупу річ!”. ЯКЩО їх не проігнорувати, і виявиться, що насправді це були носії неадекватності, то потім на тебе будуть дивитися таким поглядом, ніби ти сам якийсь хворий, бо почав відповідати на “запитання, на яке ВЕСЬ ДОВБАНИЙ ВСЕСВІТ знав, що відповідати не треба”.

І в сухому залишку люди, яким я справді цікавий, ображаються і думають, що я снобливий відлюдник, хоча я був би і не проти поділитися якимись своїми пригодами.

Отже, в світлі всього сказаного вище, я наполегливо прошу не вживати до мене привітання “Як твої справи?”. В будь-якому разі це не викличе нічого, окрім конфузу. Якщо ж ви дійсно хотіли би дізнатися щось від мене про мої справи – якось прозоро натякайте мені, що запитуєте на повному серйозі. Заздалегідь дякую! Всіх цілую-люблю!

Advertisements

7 thoughts on “Як МОЇ справи?!

  1. пам’ятаю коли тільки починала тісно спілкуватися з тими ж американцями, то мене завжди заганяло в тупик оце просте питаннячко how are you doing? мабуть, це злило трохи мого друга, бо я питала що це означає, що саме він від мене хоче почути..
    Але скільки ж злості у твоєму пості.. Видно сьогодні тебе запитали це разів зо 5 мінімум… Take it easy man!;)

    1. Хехехе 🙂
      Насправді саме сьогодні мене ніхто не запитував. Щонайменше, половина моїх записів пишуться наперед, за декілька днів до виходу. Тому якщо запис з’явився сьогодні о 18:00, це зовсім не означає, що я його писав на роботі – мені було би це дуже складно зробити 😀

      Але так, мене це питання гнівить. Просто описані вище “моделі” проблем для мене є власним прожитим досвідом. Цілі діалоги, а іноді й все спілкування з людиною валилося через ось це “Як у тебе справи?” – люди ставили на мене штампи, бо їм не подобалася моя відповідь, бо я не вгадував, коли треба ігнорити, коли формально відповідати, а коли людина хоче повноцінної відповіді.

  2. А я не заморочуюся з цього приводу – люди, яким дійсно цікаві мої справи, мені таких питань не ставлять – є трохи інші модифікації, які склалися у нас протягом тривалого спілкування. А всім іншим відповісти на запитання одним словом – нормально і піти собі далі у справах чи поговорити про те, заради чого зустрічалися – для мене не проблема. Так, я згодна, це тупо, це тіпа ввічливо але на біса, проте мене в житті і так дратує купа речей, щоб звертати увагу ще й на це)

  3. Спілкуюсь з одним американцем по роботі і він завжди питає “how are you doing”. Кожного разу беру і відповідаю йому, що я роблю і як в мене справи навіть якщо видно, що відповідь на питання він чути не хотів. Хай знає.

    1. Так йому!!! 😀

      Найцікавіше, що у мене є брат у Христі в США, з яким ми регулярно переписуємось, але він ніколи не вживає цієї конструкції заради ввічливості. Ми з ним реально розповідаємо одне одному, що відбувається в наших життях 🙂

  4. А з якого боку тут американці? І чому не англійці з австралійцями? Або німці з їхнім “Як вам ідеться”? Ніби тільки в американців є такі питання… І в нас є свої звороти з подібним смислом. Я своїх самих близьких людей питаю про їхні справи, здоров’я цілком серйозно, а не для годиться, і чесно кажучи був би вкрай здивований почути щось подобне у відповідь…

    1. Звичайно, вислів “завівся” найперше у англійців. Але поширення по планеті набув, найімовірніше, завдяки вестернізації світової культури у другій половині ХХ століття. Принаймні з власного досвіду спілкування з живими людьми, перегляду фільмів, читання книг класичних, книг сучасних, я бачу, що це ДУЖЕ популярне звертання у американців і значно рідше вживане у інших народів.

      Я не маю жодних претензій до людей, які про мої (чи будь-чиї) справи запитують серйозно. Щодо всіх інших було сказано вдосталь у записі.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s