Якщо є якась річ в американській культурі, яку я ніколи не зрозумію, то це ось це дебільне “питання”. Ненавиджу його. “Як твої справи?”.

Як справи?

Ладно ще, якби цією граничною формою шизофренії послуговувалися лише американці – у мене не так їх багато серед знайомих і вони переважно здатні вже після першого попереджувального пострілу в стелю усвідомити, що зі мною можна вітатися просто “Hello!”. Але наші люди перейняли цю порочну практику так само! Є стільки всього чудового, що ми могли би перейняти від американців – ділову жилку, державний устрій, здатність виконувати найпростіші команди, вміння посміхатися, зачатки абстрактного мислення, але НЄЄЄЄ, наш народ перейняв найтупіше з усього, що будь-коли породила американська цивілізація – ось це чортове “Як твої справи?”.

Поясніть мені, де тут логіка?

От наше “добридень” – ясно, що людина бажає хорошого дня. Так, зараз ніхто всерйоз нікому не бажає хорошого дня, але якщо задуматися над суттю діалогічного “Добридень – Добридень”, то сенс присутній – відповідач взаємно бажає “і вам того самого”. І його побажання не вимагає від вас нічого і займає секунду часу. Наскільки ж дурнуватішим виглядає оце “Як твої справи?”. Лишень подумайте: у мене ЗАПИТУЮТЬ, як мої справи. Замість здрасті, у мене ЩОСЬ запитують – тут рівень маразму вже досяг позначки “необхідна госпіталізація”… А як тобі обвал акцій Apple? Що ти думаєш про останні події в Хабаровську? Я-то, Дмитро Прокопчук, новинар ТСН зможу відповісти, а ти без свого смартфона зможеш, га?

Окей, припустімо, я маю нещиро відповісти, що I’m fine thank you, бо мої справи нікого не гребуть… ….Але навіщо?

  • По-перше, чому я маю брехати, що у мене все гаразд, якщо головне моє бажання впродовж останніх двох років – це розбити комусь голову об стіл?
  • По-друге, з якого дива я маю дякувати людині, яка з’їла кілька секунд мого часу змусивши мене відповісти на безсенсовне питання, яке вона насправді не мала наміру задавати, відповіддю, яку вона сама добре знає?
  • По-третє, вибачте, шановний/а, а ми перебуваємо в одному дискурсі, щоби я говорив вам, як мої справи? Простіше кажучи, хто ти такий/а, щоби я тобі говорив за свої діла, тіпа да?

І навіть до цього місця можна було би терпіти, якби всі поголовно перейшли до цієї практики даунів та ідіотів, щоби я міг тупо ігнорувати перші 30 секунд кожного співрозмовника і зрештою збудувати ідеальний світ шляхом повсюдного використання смертельних доз зневаги.

АЛЕ-але-але… є ще люди, які ВСЕРЙОЗ запитують “Як твої справи?”. Але ж я-то не в курсі, хто вони – психопати чи вони справді задають питання, бо хочуть почути на нього відповідь. Відтак я їх автоматично ігнорую, бо думаю, що вони хочуть пограти зі мною вкотре у гру “Давай згаємо хвилину нашого життя на нецікаву, непотрібну та відверто тупу річ!”. ЯКЩО їх не проігнорувати, і виявиться, що насправді це були носії неадекватності, то потім на тебе будуть дивитися таким поглядом, ніби ти сам якийсь хворий, бо почав відповідати на “запитання, на яке ВЕСЬ ДОВБАНИЙ ВСЕСВІТ знав, що відповідати не треба”.

І в сухому залишку люди, яким я справді цікавий, ображаються і думають, що я снобливий відлюдник, хоча я був би і не проти поділитися якимись своїми пригодами.

Отже, в світлі всього сказаного вище, я наполегливо прошу не вживати до мене привітання “Як твої справи?”. В будь-якому разі це не викличе нічого, окрім конфузу. Якщо ж ви дійсно хотіли би дізнатися щось від мене про мої справи – якось прозоро натякайте мені, що запитуєте на повному серйозі. Заздалегідь дякую! Всіх цілую-люблю!

Advertisements