Kentucky Route Zero (Act 1)

Kentucky Route Zero (KR0) – незвична гра, що складається з п’яти актів (на даний момент вийшли лише два, я пройшов лише один). Кожен акт ділиться на декілька коротеньких сцен. Чому я вважаю, що в цю гру варто зіграти і чому я взагалі цей продукт вважаю грою – читайте далі.

KR0 – щось середнє між грою та інтерактивною розповіддю… Присутні тут загадки досить прості та нечисленні, щоби назвати цю гру грою. В ході першого акту я також не помітив, щоби мій вибір впливав на хід гри – незалежно від того, як ви проведете розмову з тим чи іншим персонажем, вас все одно спрямують в потрібному напрямку. Варіанти відповідей у діалогах, на перший погляд, відрізняються непринципово, і впливають радше не на майбутнє головного героя, а на його минуле. Разом з тим, в цьому є щось дуже рольовушне. Здається, гра в тому і полягає, щоби скласти власний пазл із минулого персонажів, яких ми зустрічаємо в цій грі.

В центрі уваги KR0 – атмосфера. Саме атмосфера, а не сюжет. Сюжет присутній, але все, що не стосується безпосередньо руху до мети головного героя, лишається на відкуп фантазії гравця. Особисто мені це “додумування” здалося цілком природним і адекватно регламентованим.

Тутешню свободу фантазії найкраще описати за візуальним образом головного героя – Конвея: він одягнутий в коричневу шкіряну куртку з хутряною підкладкою, пісочного кольору штани, чоботи/черевики з високим бортом;  загалом у нього спортивна статура, але він неголений, трошки згорблений і у його волоссі проступає сивина. Ми знаємо, що він – далекобійник, представник чи не найпопулярнішої професії в США, такий собі містер Сміт, яких мільйони. Безумовно, гра грає на певних стереотипах і не пропонує нам вигадувати про Конвея абсурдних небилиць, але його ставлення до роботи, його сприйняття інших людей, його спогади і навіть ім’я його собаки – все те, що зазвичай у іграх слугує лише фоном і обмірковується лише сценаристами, тут передане в руки гравцю і поставлене наріжним каменем.

На відміну від більшості “інтерактивних досвідів”, усілякого роду псевдоігор та інших мистецьких експериментів, які ставлять за мету передати емоцію, а не розповісти історію, KR0 дуже коротка. З одного боку, це дуже приємно, адже автори не прагнули “взяти гравця ізмором” у сподіванні, що через 10 годин гри він все ж таки зможе “поринути у атмосферу”. З іншого боку, мені хотілося би, щоб KR0 була довшою. Пару простих головоломок чи бодай декілька додаткових предметів, які Конвей міг би “обнюхати”, дозволили би глибше відчути цю прохолодну ніч і цю пізню темну трасу, по якій ми їдемо від однієї точки до іншої в пошуках тієї самої “нульової” магістралі.

“Натяки”, на які ми натрапляємо в KR0, органічно сплітаються в косу добре знайомих, абсолютно життєвих ситуацій та геть неочікуваних дивовижних поворотів, що балансують на межі між маренням, сном та мрією. Історія KR0 однозначно сподобається шанувальникам фільму Траса 60, але зрозумійте правильно, гра не є переспівом фільму чи твором “за мотивами”, просто це історія з тієї ж когорти.

Як і в Трасі 60, в KR0 повно магічного реалізму – саме того, який я так люблю. Скажімо, Конвей, як уже зазначалося, має собаку. Собака носить солом’яного бриля. І хоча Конвей природно дивується деяким алогічним подіям гри, той факт, що його пес має капелюха, йому дивним абсолютно не видається.

У гри чудовий помірно мінімалістичний візуальний стиль. Не зроблений гігантськими ядучими пікселями а-ля “початок 90-их”, а просто мінімалістичний, приємний, саме такий, який стимулює додумувати відсутні деталі, але водночас дає досить чітке уявлення про те, що відбувається на екрані. Коли картинка змінює масштаб, а вона це робить неодноразово навіть у межах однієї сцени, ми бачимо, що це все ж таки, не 2D, а 3D із закосом під двовимірну стилістику. І це дуже прикольно, як на мене.

Я однозначно хочу дізнатися, чим все закінчиться, і сподіватимуся, що автори зможуть і надалі втримати баланс між життєвістю та загадковістю. Також, враховуючи коротку тривалість першого акту, можливо, варто спершу дочекатися виходу усіх решти частин і вже потім сідати грати – задля ціліснішого враження.