6 версій про зупинку євроінтеграції

Хтось тут скаржився, що немає нормальної аналітики по учорашньому рішенню Кабміна з “призупиненням євроінтеграції”. А хто ж дасть вам безкоштовно нормальну аналітику? 🙂 Менше з тим, я спробував зробити огляд різних версій пояснення цієї загадкової учорашньої події… безумовно, з власними коментарями.

У Києві розпочався “євромайдан”

Найперше, закликаю всіх дійсно трохи остудити голови. Рішення про призупинення руху до асоціації не означає зупинки всього євроінтеграційного процесу, як і попередній рух не означав 100%-вого підписання. Безумовно, обурення зрозуміле – “розворот” був неочікуваним, а  введення тристоронньої комісії – це гарантія затягування часу у вирішенні питання аж до Другого Пришестя, якщо не далі. Проте від нас іще не відгородилися бетонною стіною, в Митний Союз ми ще не вступили, і Кваснєвський ще навіть не вбив жодного нашого депутата (хоча, вочевидь, у нього руки чешуться вже не перший тиждень).

Давайте розглянемо версії того, що відбулося, щоби спробувати зрозуміти, що буде далі. Принаймні, розглянемо ті версії, які я спромігся зафіксувати вчора.

1. “Турботлива”

Наша влада вельми стурбована долею нашої промисловості і всіх тих нещасних людей, які втратять роботу після підписання ЗВТ з ЄС. І ось, за крок від помилки, уряд одумався і вирішив “підготуватися краще” до майбутньої ЗВТ. Угода не скасовується, а переноситься, при чому, її можуть підписати навіть в 2014 році.

Джерело цієї версії – прес-служба ПР.

Версія передбачає майже гарантоване підписання асоціації та ЗВТ в недалекому майбутньому.

Правдоподібність украй низька. Версія виглядає відверто дивно, адже різноманітні експерти, зокрема російські розповідали свої жахи про наслідки ЗВТ впродовж усієї нашої дороги до асоціації, то ж невже наша влада сама не передбачала можливих проблем? І я ніколи в житті не повірю, що Тігіпко Азарову зміг розповісти про “біди східних підприємців” лише оце два тижні тому.

2. “Передвиборча”

На перший погляд, це трошки менш ванільний варіант попередньої – влада схаменулася, уявивши, скільки виборців вона втратить після всіх тих проблем, які трапляться внаслідок ЗВТ. І от, щоби не злити ані ЄС, ані РФ, Україна, по суті, дає їм змогу вирішити свої проблеми між собою у форматі комісії. Це дасть владі підготуватися до виборів і їх успішно пережити, а далі вирішувати, що та як робити із ЗВТ та асоціацією.

Джерело цієї версії – Володимир Фесенко.

Версія передбачає високу імовірність підписання асоціації та ЗВТ у невизначеному майбутньому.

Правдоподібність доволі висока, адже відповідає традиціям української міжнародної політики, а в усьому іншому вона мало суперечлива.

3. “Братська”

Вся історія із ЗВТ з ЄС – це намагання щось виторгувати у Путіна. Янукович від самого початку не планував ніякої асоціації, він лише хотів налякати Путіна, щоби отримати від нього підтримку на виборах 2015 року.

Особисто я почув цю історію від свого френда у ФБ Максима Галенка, але, найімовірніше, це ідея, розповсюджувана кремлівськими спікерами.

Версія не передбачає підписання асоціації чи ЗВТ.

Правдоподібність сумнівна. З одного боку, ця історія добре могла би пояснити раптове перемикання нашої “проросійської” влади на євроінтеграційний напрямок, але, з іншого, сам факт необхідності Путіна для Януковича мене дивує. Янукович володіє всією повнотою можливої влади в межах державного кордону України. Чи він боїться “Українського вибору” або інших можливих конструктів, присланих нам з Росії? За Януковича в тюрму було посаджено Тимошенко, найпотужнішого політика, який був здатен обійти нинішнього президента на виборах. Зовсім нещодавно посадили Маркова – типовий продукт РусССского Міра, за якого навіть заступалася Госдума. Якось слабо віриться, що за наявності усієї цієї махіни адмінресурсу, за дружби з найбагатшими людьми країни, за вельми примарних досягнень опозиції Янукович потребує підтримки Путіна на виборах. Звісно, з ним легше, ніж без нього, але без нього не так, щоб уже геть складно.

4. “Братська 2”

Путін залякав/підкупив Януковича.

Джерело цієї версії – Олександр Кваснєвський.

Версія передбачає ймовірність підписання асоціації та ЗВТ, але лише за активного протистояння ЄС та Росії.

Правдоподібність вища, ніж у попередньої версії, особливо в плані перекритого руху товарів, та і Путін ще той комбінатор і хто його знає, що конкретно він може мати проти Януковича. З іншого боку, знову ж таки, Росія вже показала і на нашому прикладі, і на прикладі Білорусі, що “дружба” і “братання” не означають знижок на газ чи якихось інших поступок або допомоги в торгівлі, навіть навпаки. Враховуючи плани зі сланцевим газом, переводом частини ТЕС на вугілля, перспективній закупівлі газу через Туреччину з Каспія, не думаю, що погроза чергового подорожчання могла Януковича не те, що налякати, але навіть взагалі вразити.

5. “Фобійна”

Янукович просто не хоче відпускати Тимошенко.

Джерело цієї версії – Тарас Березовець, Андрій Окара.

Версія передбачає підписання асоціації та ЗВТ, але лише якщо наша влада придумає якийсь хитрий варіант піти на поступки ЄС і при цьому утримувати Тимошенко в тюрмі настільки довго, наскільки це можливо.

Правдоподібність нібито смішна, бо чи не єдине, чому Тимошенко ще тримається на політичному плаву – це те, що вона сидить у в’язниці і відіграє роль загальнонаціональної мучениці. Вона програла попередні вибори, хоча тоді довіра до Тимошенко (та до “Батьківщини” в цілому) була помітно вища, ніж зараз. Вона так і не змогла адекватно пояснити свої угоди з Газпромом. Вона втратила значну кількість своїх потенційних союзників, а її відверто профукана кампанія втомила людей нею. Іще раз згадуючи про адмінресурс і гроші, я не розумію, кого тут боятися? Додайте партії влади потенційний козир підписання асоціації і від опозиції взагалі не лишається нічого. Але не забуваймо, що наша політика значно ірраціональніша, ніж на заході. Особиста неприязнь може бути значно вагомішою, ніж здається.

6. “Меркантильна”

“Розворот” від ЗВТ з ЄС – це намагання щось виторгувати у ЄС. А якщо говорити точніше – гарантії, що втрати від війни з Росією будуть компенсовані, бажано у грошовому еквіваленті.

Ця версія випливає із заяв спікерів ПР.

Версія передбачає підписання асоціації та ЗВТ, але лише після того, як ЄС пообіцяє свої гарантії та компенсації.

Правдоподібність, як на мене, дуже висока. Серед усіх проблем, які Росія створює нам зараз, падіння прибутків наших відсталих підприємств – чи не найболючіша біда. Якщо подолати цю проблему, все, що реально лишається у Росії – це газ, альтернативи якому уряд небезуспішно шукає вже зараз.

В сухому залишку, я вважаю правдоподібними версіями другу, щосту та четверту. І серед них найреалістичніша – друга. Інша справа, що всі ці версії ставлять певні додаткові “але” на нашому шляху до Європи.

Додаток. Навіщо асоціація та ЗВТ взагалі?

Тут важливо розділяти ці поняття: асоціація – це політичне зближення, ЗВТ – економічне.

Щодо асоціації, мені близька позиція Дмитра Видріна (відповідь на його запитання 5, 6). Перед нами стоїть вибір – східний проект або західний. І як казав Кучма, будь-яка притомна людина хоче бути частиною ЄС. Певна річ, європейська підзвітність, передбачуваність та прозорість привабливіші за “диктатуру зверху і анархію знизу”, що панують в пострадянських автократіях. Та і навіщо нам ставати ресурсом у іміджевому проекті з відновлення былого имперского величия? Росія в соціо-політичному контексті сама в чомусь подібна до України – тільки вона балансує не між ЄС та СНД, а між Заходом та Китаєм. І так само, якщо вона не приєднається до західного проекту, то з часом буде поглинута східним або навіть мусульманським.

Щодо ЗВТ, знову ж таки, постає вибір: пережити шокотерапію і намагатися дотягнутися до євростандартів чи тішити себе ілюзією, що наші товари дуже потрібні Росії та нічого не міняти. Якщо Росія так легко відмовилася від нашого експорту під час цієї торговельної війни, то ви самі можете здогадатися, наскільки сильними наші позиції будуть в рамках Митного союзу. Шляху назад немає і нам доведеться відповісти за те, що наші олігархи не займалися осучасненням своїх заводів, шахт і ферм, за те, що малому бізнесу так і не дали встати на ноги і вся наша економіка висить на двох чи трьох “добротних гвіздках”. Питання лише в тому, чи це буде швидко і ми матимемо шанс оговтатися, чи це буде тривати ще 100 років з неясними наслідками.

Вважати, що Україна здатна бути самостійною чи в політичному, чи в економічному сенсі – це зізнатися у власному нерозумінні глобалізаційних та і взагалі будь-яких геополітичних процесів. Ми не Швейцарія, у нас немає своєї тисячі найповажніших банків планети, куди всі більш-менш багаті люди відправляють свої гроші. Ми не оточені Альпами в центрі заможного союзу, де можна крутити носом і казати, що ми нейтральні. Ми на межі між двома чи навіть трьома цивілізаціями.

Вірити, що Україна здатна бути посередником між сходом і заходом – ви можете самостійно поглянути на результати такого 20-річного посередництва. Це не третя опція у виборі, це відтягування вибору між першою та другою опціями.