Вся країна сушить голови над тим, чим пожертвував Янукович заради грошей, обіцяних Путіним.

Янукович у Путіна в гостях

Янукович у Путіна в гостях

Складності запитанню додає те, що наша влада разом із владою Росії останні два місяці переконувала нас, що у нас нічого нема і промисловість настільки убита, і ВВП падає, і ГТС – то лише шмат іржавого залізяччя, і взагалі, у нас суцільна евтаназія… от і виникає запитання, що ж дійсно могло вартувати нам отих $15 мільярдів кредиту прямісінько із  та цілковито раптової знижки ціни на газ аж на третину? Невже це справжній вияв братської любові? Напишіть у коментарях “Да, это так”, якщо ви так вважаєте.

Люди жартують, що за цей кредит можна модернізувати країну для вступу в ЄС і втекти від Росії, але, я боюся, наш Президент не настільки авантюрний. Найімовірніше, ці гроші підуть на латання бюджетних дірок. Експерти зазначали, що наш уряд не влаштовують умови МВФ саме тому, що МВФ забороняє витрачати кредитні гроші на проїдання (адже ці кошти не можна потім буде вибити з бюджетників та пенсіонерів). Росія нам таких обмежень не ставить, але це не є здорово для нашої економіки аж ніяк, щороку проблема лише поглиблюватиметься. Янукович зробив щось подібне до того, що зробила Тимошенко – уклав домовленість вкрай сумнівної вигоди. А я ж казав, що дружба з Путіним приносить нещастя.

Але фінансовий крах і остаточна кабала будуть потім. Сьогодні ж влада демонструє здатність бодай якось вирівняти власну тактику і згадати, що політика – це не лише силові методи. В уряді пообіцяли чистки (які швидше за все таки трапляться, хай і формально), вину за розгін людей скинули на цапів-відбувайлів Попова, Сівковича та Коряка, для опозиції провели пустопорожній бутафорський круглий стіл, де ніхто нікого не слухав, Євромайдану протиставили “такий самий за розмірами” Антимайдан. В цілому, влада продовжує робити те, що їй досі вдавалося найкраще – ігнорувати вимоги Майдану. Таке враження, що вони справді там почитали записи мого блогу… щоправда, із запізненням у пару тижнів. Узято курс на виснажування Майдану.

Маю визнати, я відчуваю усвідомлений, але від того не менш страхітливий, страх. Страх через незнання реальної ціни дешевого газу. Страх того, що Янукович справді не усвідомлює настроїв у суспільстві. Страх через нерозуміння поведінки Росії – оцього пафосного нагородження Глазьєва “за повернення України”, назву вулиці в Москві на честь нашого Беркуту, радості Путіна. Мабуть, російська влада так ніколи і не зрозуміє, що ми більше не одна країна і одним народом вже давно не є.

Advertisements