Останній місяць я часто чую думки, прихильні до ідеї поділити Україну “по Дніпру”. Є ті, хто каже, що це “не такий вже і поганий варіант”. Є ті, хто взагалі вважає, що це мало не мета, до якої ми маємо прямувати.
Так от, це повна дурниця! І ось чому…
По-перше, на чому ґрунтується ця думка? На сподіванні позбутися гніту Кремля, який здіснюється через симпатиків Росії на сході України. Це основна проблема, яку “має владнати” поділ. Але він її не владнає, уже хоча би тому, що видалення східняків обійдеться нам у географічне зближення кожного з нас із кордонами Путіністану. Силами Росії новий поділ у нас може повторитися. І 400% гарантовано повторюватимуться усі торгові війни, і вони матимуть ще болісніші наслідки.
По-друге, безумовно, триндьож донецьких, що вони “кормят всю страну” – це, м’яко кажучи, перебільшення. Але Донбас – це (щонай-най-найменше) широкі поля, корисні копалини та великі підприємства. Крим – це чудові пляжі, сади і гори. Чи не вдосталь уже бодай цього, щоби не спішити щось комусь віддавати?
По-третє, не треба ідеалізувати західну Україну – там також навалом бюрократів, корупціонерів, злочинців і просто безграмотних людей. Оці проблеми – наші спільні, які нас об’єднують від Чопа аж до Красного Луча, і якщо з ними не покінчити, то ні перебування в ЄС, ні, тим паче, поділ країни нічого нам не дадуть.
Нарешті, говорити про фактичний відкуп від Путлєра нашими з вами співвітчизниками – це украй цинічно і несправедливо. Чи ви думаєте, що в Донецьку немає адекватних людей? Є! Маса російськомовних патріотів України приїхала з Донбасу, Криму, Таврії, щоби підтримати Євромайдан. Мало де майданування проходило дотепніше, ніж у Одесі.
Та і лишень уявіть собі, що ви живете в Донецьку. Ви російськомовні, але володієте українською, вам подобається, що ви українці, ви хотіли би мати змогу купувати дешеві і якісні європейські товари та час від часу їздити в ЄС без віз. І тут якісь “гіперпатріотичні” люди в Києві кажуть: “Чувак, у твоєму будинку самі лише бабушкі-маразматички, які душу продали Саталіну, то чи не переїхати б тобі в сибірський ГУЛАГ? Ми обійдемося без тебе. Ти нам не потрібен”. Вам би таке сподобалося? Мені теж ні.
Саме тому: “Ни пяди! И ни шагу назад!”
Читайте також:
Дамітріанство 
Тарас Білоус з Луганська. Достатня причина аби не віддавати Луганськ, як би не було з ним важко.
Отож. Я сам з Харкова (тепер вже осів тут, сам-то з Полтави). І ой як не хочеться раптом опинитися відокремленим від решти України. Не дай боже це станеться, буду перебиратися до Києва, тут залишатися не буде сенсу. Але будемо сподіватися на краще.