Цими вихідними я з Оленкою провідав наших друзів у Харкові. Так, це був не найкращий час для подорожей, але ми до останнього моменту не могли повірити, що Росія почне війну.

"Слава Україні!" у Харкові

“Слава Україні!” у Харкові

Знову за пару днів відбулося більше, ніж за цілі роки.

Харків

Причин приїхати до Харкова було дві – 30-річчя мого друга і Прощена неділя у місцевій лютеранській громаді.

Саме у той час, коли ми тихо й мирно сиділи за ювілейним святковим столом, надійшла інформація про сотню постраждалих і двох убитих того дня в ході сутичок біля місцевої ОДА. Незабаром надійшли й вісті про введення російських БТР-ів на територію Харківської області. Мій спільник зорганізував для нас транспорт свого приятеля, який довіз нас безпечно до дому місцевого лютеранського пастора, у якого ми зупинилися. Перед тим, як дістатися до нас, водій особисто бачив три БТР-и, які перетнули кордон.

Харків шкода. Якщо там люди і чекали якихось змін на краще після Євромайдану, то такими змінами мали бути арешти Допи і Гєпи. Але арешти не відбулися. Аваков грає у свою гру і вже побив рекорд “помаранчевих” за кількістю випущених не ясно в які закордони високопосадовців-злочинців. Кернес і далі продовжує одноосібно правити Харковом, щодня перефарбовуватися у новий колір і платити тітушкам то за встановлення, то за зняття російського прапора над ОДА. Це справді дуже депресивно.

Олігархи

Поки були у Харкові, також досить неочікувано дізналися, що влада почала призначати на посади голів ОДА місцевих олігархів. Зокрема, Коломойський очолив Дніпропетровську область.

Знаю, це навряд чи сподобалося Майдану, але на мою думку, це одне з найправильніших рішень нової влади. Ці олігархи і так фактично володіють усіма більш-менш значущими підприємствами як у своїх рідних регіонах, так і по всій Україні. Якщо вже так сталося, що ми у стані війни і Росія загрожує нашій цілісності (and it’s bad for business), то олігархи зобов’язані, щонайменше, розділити з новою владою відповідальність за безпеку країни і докласти зусиль для захисту своїх “вотчин”, які Путін з превеликою радістю у них “відіжме”.

УНІАН

З Харкова повернулися вчора опівночі. І одразу, щойно я прийшов додому, сів за роботу – начальство просило допомогти. Але робота не пішла, бо з ночі сайти УНІАН, ТСН та декількох інших ЗМІ активно атакуються хакерами. І досі адмінка та самі сайти працюють з великими перебоями. За інформацією Євгена Глібовицького, спеціалісти Гугла масово беруть сайти українських ЗМІ під свій захист.

Росія

Нарешті, пару слів про винуватців цього безладу, хоча тут і важко додати щось нове після російської інтелігенції та виступу Тимошенко. Раніше можна було міркувати і щось комусь доводити, але зараз усе стало гранично очевидно: Путін – схиблений на імперіалізмі чекіст. Мене пробиває на істеричний сміх щоразу, коли Захід встопіцоте наголошує на “необхідності дипломатичного врегулювання”. Які можуть бути перемовини із дикою собакою, хворою на сказ?

Митний союз – тюрма народів. Якщо серед моїх читачів чи “френдів” лишилися люди, які вважають виправданим приєднання України до цього (ракового) новоутворення, я вас наполегливо прошу видалити мене з друзів назавжди. Ось це “б**тське” ставлення недвозначно вказує: з Росією не можна жити в мирі та співпраці, з Росією можна тільки воювати або бути її колонією. Війни на своїй землі ніхто не хоче. І я в корені не розумію, яке право правити нами має країна, що сама скоро стане колонією Китаю.

Advertisements