“Прощальний” шедевр Хаяо Міядзакі – добрий і життєвий мальований фільм про роботу і втілення дитячої мрії.
Так, це саме не мультик, а мальований фільм, хоча таку характеристику, напевно, можна застосувати до всіх творів Міядзакі.
“Вітер дужчає” – історія життя і творчого шляху японського авіаконструктора у міжвоєнний період. Відданість головного героя своїй справі викликає повагу і заздрість, після фільму дуже хочеться мати справу, мрію, якій можна було би присвятити бодай 10 років свого життя.
Історія проста і драматична, наївна і серйозна водночас, повна побутових деталей і магічного реалізму, який доступний лише свідомості великого майстра своєї справи. Саме через поєднання протилежностей життя у стрічці виглядає не просто правдоподібним, але справжнім. Показовим є ставлення до політичних процесів – люди передчувають, що майбутня війна стане крахом їхньої держави, бо це війна проти всього світу, але ніхто не бачить, як можна цій війні завадити. Інженери авіаційного КБ шкодують, що їхня країна бідна і не може виготовляти літаки європейського рівня, хоча в країні є спеціалісти, здібні до новітніх розробок. Нічого не нагадує?
У фільмі багато суто японських елементів – від традиційних поклонів до весільних звичаїв, але все це буде цілком зрозумілим західному глядачеві. Японія в цьому фільмі виглядає не більш “інакшою” щодо західного світу, ніж Україна початку ХХ століття.
Дамітріанство 